займається порівнянням культур, в тому числі і взаємин людей в різних культурах на всіх континентах. Ініціатором першого крос- культурного дослідження була транснаціональна компанія IBM, яка замовила голландському антропологу Г.Хофстеде дослідження особливостей менеджменту в країнах, де знаходились її філії. Фактично досліджувались особливості ділових взаємин у 100 країнах світу, в тому числі й Україні. Для самої України це дослідження пройшло майже непомітно, і тільки з російської статті Латових ми дізнаємося, що в Україні в 1999 році під керівництвом І.Агеєвої було проведено дослідження за методикою Хофстеде, яке показало більш високий, ніж в Росії, індекс індивідуалізму (70 проти 50), більш низькі показники по факторах "дистанція влади" (70 проти 90) і "уникнення невизначеності" (90 проти 63) (Латова, Латов). Ці показники більшої близькості української управлінської культури до загальноприйнятих у Європі виявилися дуже важливими, тому що саме за ними визначаються такі доленосні для країни рішення, як вступ у ВТО, приєднання до плану дій НАТО, а в майбутньому - і вступ до Євросоюзу. Тому вважаємо за необхідне внести ясність у ці порівняльні індекси.
Коли наприкінці 70-х років Г.Хофстеде розпочав перше міжнародне дослідження культури управління, він за основу взяв тест М.Рокича. В результаті вчений вперше запропонував усі управліньські культури світу розділити за чотирма критеріями:
індивідуалістичні і колективістичні культури, рішення в яких ухвалюються різними способами: або на основі і з урахуванням думки кожного індивіда, або однією особою, але діючою на благо всього колективу;
маскулінні та феміністичні культури, які визначаються правами жінок у суспільстві, їх впливом на стан політики і економіки в соціумі;
культури з короткою або довгою дистанцією влади, що пов'язано або з партнерськими (коротка), або з ієрархічними (довга) відносинами в суспільстві;
уникнення невизначеності в управлінні, коли спостерігається тим більше написаних і довгих інструкцій, чим слабкіше впорядковані ділові відносини і традиції взаємодії. У сталих індивідуалістичних країнах людям і без інструкцій зрозуміло, як вони повинні діяти, в тому числі і в умовах демократії.
Фактично Г.Хофстеде всі культури поділив на три групи: 1) західні (індивідуалістичні), 2) східні (колективістичні) і 3) змішані, або прикордонні, до яких віднесені Росія, Україна, Туреччина, Греція, Південна Італія, Іспанія, Португалія та ін.
Подальший розвиток крос-культурних досліджень вивів на авансцену метод тестування, запропонований професором Єрусалимського університету Ш.Шварцем. За його методом також було опитано більше 100 тисяч людей у 100 країнах світу. На основі цих даних Шварц створив карту світових культур, де спостерігається співпадіння з даними Хофстеде, тому що культури також поділяються на індивідуалістичні та колективістичні. Тестування за методикою Шварца поки що в Україні не проводилось, але, згідно з його даними, Росія, Польща і Грузія віднесені до поля колективістичних культур.
Волею долі автор цих рядків опинилась у ситуації реального порівняння культур України і Фінляндії, які, за Шварцем, треба віднести до протилежних. На його карті культур Фінляндія знаходиться на крайньому полюсі індивідуалістичних культур, яким притаманне прагнення до егалітаризму, тобто до рівності у людських відносинах, на протилежність східним, які сповідують у відносинах людей ієрархію, наприклад Японія і Китай. За Шварцем, країни Східної Європи, в тому числі і згадувані Росія, Польща і Грузія, знаходяться у полі культур колективістичних і тяжіють до консерватизму (Філіпіни, Індонезія), на протилежність Автономії, Інтелектуальної (Франція) і Афективної (США, Великобританія).
Фінляндія на початку 90-х років вийшла на рівень Інформаційного суспільства, коли у виробництві послуг зайнято близько 70% населення. Країна повністю забезпечує себе продуктами харчування, незважаючи на те, що в сільському господарстві зайнято всього 2,5% населення; вона активно експортує молочну продукцію, оскільки виробляє 2% молока ЄС, хоча її 5-мільйонне населення складає тільки 1% населення об'єднаної Европи. Головним же аспектом порівняння є та обставина, що Фінляндія не має в своєму історичному минулому періодів існування високої культури. Довгий час це була одна з найбідніших країн Європи з найважчими кліматичними умовами і повною відсутністю корисних копалин. Кількісний склад населення не дозволяв навіть створити державу, на початку XIX ст. в країні жили всього 0,3 млн фінів. Культурний підйом другої половини XIX ст. у Східній Європі привів у Фінляндії до практичного втілення ідей романтичної філософії І.Канта і Ґ.Ґердера про необхідність побутової культурної освіченості народу. Грамотності фіни досягли ще в середині XVIII ст., лютеранська церква не освячувала шлюб чоловіка, який не вмів читати Біблію, з 1721 р. Сто років послідовного розвитку людського капіталу привели фінів до Інформаційного суспільства без важкого проходження феодалізму і майже обминаючи Індустріалізацію. Всі ці обставини не залишають ніякого шансу теорії історичного матеріалізму К.Маркса, не витримує випробування ідея соціального прогресу з поступовим проходженням обов'язкових фаз розвитку. Разом із цим теорія соціальної еволюції, яка природно накладається на наше історичне знання, ставить перед нами питання: що саме дозволило Фінляндії швидко вийти на рівень 1С?
Починаючи з роботи М. Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму", ми шукаємо відповіді на ці питання в області "духу", а точніше, аналізуючи ментальність людей. Саме до таких найбільш стародавніх ментальних утворень людства належать цінності, які є у всіх народів і відлилися в певні слова-поняття, які, незважаючи на свій абстрактний зміст, легко розуміються людьми. Це такі поняття, як Здоров'я, Добробут, Благополуччя родини, Доброзичливість,