УДК 371.32.008

Матвеева Н.П., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Компенсаторні навчальні курси як один із заходів підвищення освіти в суспільстві

Стаття присвячена проблемі освіти як лінгводидактичної категорії. Розглядаються деякі навчальні курси як компенсаторні, що сприяють підвищенню рівня загальнокультурної компетенції. Пропонується новий аспект у викладанні мови - „ культурна грамотність ".

The article considers the issue of the education as the linguodeducted category. It is examined some educational courses, which rise the level of the cultural competence. It is proposed the term "cultural literacy" as the new aspect in teaching language. Мета даної статті полягає у спробі привернути увагу науковців з різних галузей до так званих "компенсаторних" навчальних курсів, за допомогою яких доцільно вирішувати соціальну проблему підвищення якості освіти в суспільстві. Для досягнення зазначеної мети було поставлено низку завдань: з'ясувати сутність понять "освіта", "освіченість" та визначити складові частки семантики цього поняття; з'ясувати можливість мовних засобів у вирішенні цієї проблеми та проаналізувати напрямки досліджень зазначеної проблеми у зарубіжній та вітчизняній лінгводидактиці; запропонувати власний підхід до вирішуваної проблеми та окреслити перспективи подальших розвідок в обраному напрямку. Шляхи розв'язання визначених завдань викладено в основному тексті.

Для України, так само як і для інших країн, завжди актуальною є проблема якості освіти її громадян. Вирішуючи проблему освіти, вирішуються економічні, соціальні, а також значною мірою етичні проблеми суспільства. Перспективне майбутнє кожної країни - освічений на сучасному рівні громадянин. Освічена людина має володіти багатьма якостями, серед яких: розум і належна поінформованість, вміння працювати з новими технологіями; творчість у роботі; вміння працювати з колективом, спілкуватися з людьми; аналітичне, логічне та неординарне мислення; вміння вирішувати різнобічні проблеми тощо. Крім того, освічена людина має бути професіоналом у своїй справі.

Проте чи ідентичні поняття "професіоналізм" та "освіченість"? Ще відомий Козьма Прутков зазначав, що "спеціаліст схожий на флюс". Однобічний розвиток за рахунок цілісного ніколи не веде до справжнього успіху навіть у тій сфері, на яку скеровані всі зусилля. Дуже часто людям технічних спеціальностей не вистачає саме "творчої інтуїції", яку дає широка освіченість.

Не випадково майже всі видатні вчені намагалися так чи інакше вийти за межі своєї професії, розвинути себе зовсім в іншій сфері - один грав на скрипці, інший малював картини, третій перекладав грецькі епіграми. Мало хто знає, що найкращий російський переклад "Фауста" Гете належить М.А. Холодковському, автору чудових підручників з зоології. Холодковський залишив також віршовані переклади творів Шекспіра, Шіллера, Байрона тощо.

"Леонардо да Вінчі ХХ ст." назвали в свій час за різнобічні інтереси російського вченого О. Чижевського, відомого своїми дослідженнями взаємозв'язку біосфери Землі з космічними процесами, зокрема, з діяльністю Сонця. Але, крім того, Чижевський був чудовим живописцем, майстерно грав на скрипці та фортепіано, був талановитим поетом. Дуже часто цей потяг бачити світ різнобарвним та різноманітним виражається у різних хобі.

Знання потрібні освіченій людині для того, щоб вміти відрізняти головне від другорядного, і розуміти, чому саме це важливе. Люди потребують освіти не тільки тому, що це чудова річ, а тому, що рівень освіченості і визначає врешті- решт компетентність прийнятих рішень. Саме тому і приймаються дуже часто навіть на високому державному рівні помилкові рішення, що не вистачає освіченості. Навіть не професіоналізму, а освіченості у широкому значенні. Це стосується не тільки керівників, а й всіх членів суспільства. Кожний повинен діяти свідомо, з розумінням, а не із заплющеними очима. Недарма кажуть, що "той, хто володіє інформацією, той керує світом".

Життя свідчить, що для творчої праці недостатньо вузькоспеціальних знань, необхідне вільне, "розкуте" уявлення, яке виховується усім багатством суспільних зв'язків та відношень, а значить, і мистецтвом, і тим, що узагальнено називають красою. Без краси як явища, без мистецтва з його неосяжним змістом людина втрачає величезний чудовий світ високих думок та почуттів. І людина виявляється спустошеною, бідною. І навпаки. Можливо, Стародавня Греція досягла такого злету культури в цілому саме через те, що на першому місці у греків завжди було поняття краси як поєднання духовної та фізичної бездоганності. Якщо ж розвиток людини однобічний, то це значною мірою позначається навіть на зовнішності людини, що засвідчено образотворчим мистецтвом.

Синонімом до поняття "освічена людина" є "культурна, інтелігентна людина". Тому освічена, культурна людина повинна володіти не тільки сумою серйозних спеціальних знань, але й загальними, світоглядними знаннями, які, як правило, мають релігійні засади. Отже, крім розумового розвитку та зовнішньої вихованості, освіченість, культурність людини передбачає ще й певний обсяг моральності.

У повсякденному житті ми скоріш за все визнаємо некультурним, неосвіченим того, хто не читав, наприклад, творів Шевченка, Пушкіна, Гоголя, Шекспіра, ніж того, хто не знає, припустимо, про теорію відносності.

Освічена людина обов'язково повинна добре володіти рідною мовою, вміти логічно висловлювати свою думку, погляд опонента і аргументи, на підставі яких він віддає перевагу одному погляду у порівнянні із іншим. Тому дійсна освіченість полягає, насамперед, у гуманітарній сфері, яка безпосередньо пов'язана із моральністю. Широко освічена людина, на відміну від ерудита, може забути дату, подробиці або ім' я, але вона не переплутає моральні цінності.

Широкоосвічені люди є прикрасою, центром кожного колективу професіоналів, який прагне