УДК 371.134:63(491) 

Заскалєта С.Г. 

СПІВРОБІТНИЦТВО КРАЇН ЄС ЩОДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ ТА СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

У статті розглядається досвід співробітництва країн Європейського Союзу щодо професійної підготовки фахівців аграрної галузі та сільського розвитку. Автор висвітлює стратегію співробітництва і кроки в напрямку розвитку міжнародного співробітництва у сфері професійної підготовки фахівців аграрної галузі та розвитку сільської місцевості.

Ключові слова: професійна підготовка, розвиток сільської місцевості, співробітництво.

В статье рассматривается опыт сотрудничества стран специалистов аграрной отрасли и сельского развития. Автор освещает стратегию сотрудничества и шаги в направлении развития международного сотрудничества в сфере профессиональной подготовки специалистов аграрной отрасли и развития сельской местности.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, развитие сельской местности, сотрудничество.

The article deals with the experience of the countries of European Union in the sphere of professional training of specialists for agrarian brunch of economics and rural development. The author analyzes the strategy of cooperation in the sphere of professional training of specialists for agrarian brunch of economics and rural development.

Key words: professional training, rural development, cooperation. Однією з найголовніших особливостей національних систем професійної підготовки фахівців у країнах Європейського Союзу в ХХІ столітті є збільшення академічної і наукової мобільності. Стратегічними завданнями освітньої політики країн ЄС є вихід професійної підготовки фахівців на ринок світових освітніх послуг, конкурентоспроможність у цій сфері із США, поглиблення міжнародної співпраці, розширення участі закладів професійної освіти, педагогів, студентів і науковців у проектах міжнародних організацій та співтовариств. Одним із основних шляхів розширення співробітництва є впровадження освітніх та наукових обмінів, стажування і навчання за кордоном студентів, педагогів та науковців. Не стала винятком і професійна підготовка фахівців аграрної галузі. Участь у міжнародних фахових програмах дає можливість студентам аграрних навчальних закладів набути практичних навичок у сільському господарстві, проводити науково- дослідну роботу, впроваджувати досвід інших країн у національні системи професійної підготовки фахівців аграрної галузі, проходити виробничу практику на передових сільськогосподарських підприємствах.

У кінці 90-х років минулого століття Євросоюз розпочав створення органів, які координують обмін викладачів і студентів з урахуванням ринкових освітніх потреб. Про це свідчить угода про розширення загального простору вищої освіти, яка була прийнята в червні 1999 року під назвою «Болонський процес» [1]. Визначальними критеріями якості професійної підготовки фахівців у контексті вимог Болонського процесу є якість підготовки спеціалістів; зміцнення довіри між суб'єктами освітнього процесу; відповідність сучасному європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та після вузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

Сьогодні світ стоїть перед безпрецедентними змінами та викликами на різних рівнях. Глобалізація прискорює роль інформації і знань у суспільстві. Конкурентоспроможність країн залежить від кваліфікації та професіоналізму фахівців. Така ситуація впливає на систему підготовки фахівців і, по суті, залежить від питань, які нелегко вирішити. Європейські науковців, досліджуючи проблему професійної підготовки фахівців аграрної галузі та міжнародного співробітництва аграрних університетів, визначають основні вимоги до підготовки фахівців аграрної галузі:

створення регіональних освітніх центрів Європейської Системи Вищої Освіти;

необхідність взаємного визнання програм різних країн;

прискорення процесу інтернаціоналізації знань;

нові підходи до навчання, такі як особистісно- орієнтовне навчання (student-focused teaching) або інформаційно-комунікативних технологій [2]. Вищі навчальні заклади сільськогосподарського

профілю стикаються з додатковими викликами, такими як:

необхідність прийняття нової парадигми (водночас коли стара продуктивна парадигма дискутується, постала необхідність визначення нової);

збільшення впливу глобалізації на сільськогосподарську економіку, соціальні та етичні норми;

зміни (ускладнення) в сільському середовищі (сільське господарство - це вже не те саме, що село);

зменшення зайнятості та прибутків у первинному секторі;

складність відносин між виробництвом та його підтримкою;

культурний опір до змін традиційних суспільств та блокування інновацій;

зменшення сільськогосподарських районів через політичний вплив.

У минулому вища аграрна освіта успішно готувала фахівців для сільськогосподарського виробництва, що забезпечувало розвиток технічної та економічної ефективності сільськогосподарської системи для забезпечення продовольством. Однак збільшення сільськогосподарського виробництва не є тепер пріоритетним у багатьох країнах Європейського Союзу. За таких умов заклади вищої аграрної освіти протистоять таким проблемам:

традиційна програма підготовки фахівців аграрної галузі відстає від вимог суспільства;

зменшення кількості студентів, які навчаються в закладах аграрної освіти;

реорганізація університетів, яка призводить до «вилучення» відповідних сільськогосподарських складових;

професійна діяльність у сільськогосподарській галузі не є привабливою для кращих студентів.

Ці проблеми можна вирішити на двох рівнях. По-перше, зміст професійної підготовки фахівців аграрної галузі у вищих закладах освіти повинен ґрунтуватись на мультидисциплінарному підході, а по-друге, необхідно визнати нові функції сільського господарства і села. У більш вузькому розумінні, нові навички та вміння студентів і викладачів потрібні для того, щоб адоптуватись до потреб компетентності навчання і набуття навичок, а також навчити викладачів і студентів новому контексту - інтернаціоналізації освітнього середовища.

Така ситуація потребує важливих перетворень у підготовці спеціалістів аграрної галузі. Інтернаціоналізація і співробітництво можуть розглядатися як суттєвий інструмент для здійснення цього процесу.

Як приклад міжнародного співробітництва, можна розглянути досвід сільськогосподарської та лісотехнічної школи університету в Кордобі (Іспанія) та проблеми, з якими він стикається [3].

Університет у Кордобі - це середній за розміром університет в Іспанії. Він приблизно нараховує 2000 співробітників, з яких 630 не є академічними, і майже 20 000 студентів. Університет має великий досвід у підготовці фахівців аграрної галузі. Ветеринарний факультет та факультет точних наук - провідні центри в своїй галузі. Окрім того, здійснюють