Послідовність участі у конкурсі дозволяє оцінювати розвиток. Двічі перше місце та третій раз - друге свідчить про стабільність результатів діяльності, про стабільність параметра, пропозицій, рівня у рейтингу.

Критерію оцінки росту університетської системи освіти можна надати математичний вираз [18, с. 148] та модифікувати для цілей нашого ^слідження: j 2 ( \+ 1

I з ^гМ'Тпт,

де In = in/i0 - індекс зміни певного показника у n-му періоді порівняно з базовим показником i0 у базовий період; I0 = i0/i0 = 21 - індекс зміни певного показника; у n нуйьевому базовому періоді; n - індекс3інтерва5іу спостереження.

Логічно припустити, що університетська система освіти розвивається стало за умов, які слугують своєрідним критерієм оцінки сталого розвитку у математичній формі

або

(1)

та у графічній формі, що наведена на рис. 1.

Як визначає Т. Сааті, "поняття індексу в педагогіці та інших науках вводиться з огляду на складність самих понять та відсутність прямих методів їх вимірювання. Тоді проводять опосередковане вимірювання, тобто вимірювання простіших понять, що характеризують вихідне з його проявами. Величини, що характеризують прояви вимірюваного поняття, називаються індикаторами, а саме поняття - індексами, де Wj - ваговий коефіцієнт j-го показника, стовпчики 6, 7 та 8, або - нормоване значення j- го показника у порядку, як це зроблено для показника центральності, стовпчики 9, 10 та 11 у табл. 4; Ij - індекс зміни j-го показника.

Вчасно навести деякі з результатів, що здобуті В. А. Кушнір. "Одним з головних результатів нашого дослідження є розуміння розвитку педагогічного процесу як усередині локального простору (без виникнення нових вимірів), так і за рахунок виникнення нових вимірів педагогічного процесу (розширення контексту). Системні уявлення про педагогічний процес з новим виміром - особистість - кардинально нові" [6, с. 419]. Вчений робить висновок, що проведене ним "дослідження є принципово відкритим і незавершеним у звичайному розумінні, що полягає в можливості розглядати педагогічний процес і професійну підготовку педагога в інших системах (системах координат) й отримувати інші вірогідні знання про одну й ту ж реальність" [6, с. 421].

Слід відзначити, що система оцінки якості розвитку університетської освіти містить значну кількість параметрів, для яких вибір показників є достатньо дискусійним та потребує подальшого окремого дослідження, у тому числі і у межах педагогічної науки та соціальної статистики.

Визначення співвідношення пріоритетів стратегічного розвитку управління університетом в сучасних соціально- економічних умовах дає ректор Санкт- Петербурзького державного електротехнічного університету "Ленінград-ський електротехнічний інститут" Д.В. Пузанков [14]. У табл. 5 також наведені запропоновані нами пріоритети, що можуть слугувати своєрідною системою критеріїв оцінки сталого розвитку управління університетом.

Отже, парне співвідношення параметрів дозволяє зробити висновки щодо паритету, характеру змін, розвитку складних систем чи процесів. Означений підхід також використовується В.А. Кушнір. На думку вченого, "системна складність педагогічного процесу задовольняє "принцип мінімального різноманіття". Звідси - педагогічний процес як складну систему неможливо гармонізувати на основі моно-логу, моно-схеми, моно-теорії, моно-логіки і т.п., природно це зробити на основі різних "полі-". У контексті нашого дослідження це означає, що для методологічної підготовки педагога важливим є розуміння того, що для педагогічного процесу не можна побудувати раз і назавжди гармонійну систему, якою б вона науковою не була, тут має місце і самоорганізація, тобто саморозвиток, самоналагодження. Зовнішніми умовами гармонізації педагогічного процесу буде певна його схема, а рівень гармонізації досягається за рахунок внутрішніх факторів, насамперед, професійної діяльності педагога. У педагогічному процесі протилежності (теза і антитеза) існують у діалогічній взаємодії. Вони не вилучають, а недиз'юнктивно доповнюють Рівень університетської освіти не піддається абсолютному та однозначному кількісному вимірюванню, оскільки визначається і наявним рівнем соціально-економічного розвитку країни, реальними доходами і обсягами споживання матеріальних і духовних благ і послуг, а також різними рівнями розвитку потреб людини. Оскільки інноваційним змістом зміни університетської освіти є акцент на розвиток особистості, то розглянемо існуючу практику оцінювання особистості через оцінювання рівня життя.

У світовій практиці оцінки рівня життя населення як гранично-критичні показники використовуються [18, с. 247]:

співвідношення доходів верхньої і нижньої децильних груп населення - 10:1;

частка населення, яка живе за межею бідності - 10%;

співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати - 1:3;

рівень безробіття - 8-10%;

сумарний коефіцієнт плідності (середнє число дітей, народжених жінкою у дітородному віці) - 2,14-2,15;

умовний коефіцієнт депопуляції (відношення числа померлих до числа

народжених) - 1; - частка осіб, старше 65 років, у загальній

чисельності населення - 7%. Для вимірювання рівня розвитку університетської системи освіти доцільно залучати рейтингові оцінки, де як гранично- критичні показники, на нашу думку, слід використовувати показники, що наведені у табл. 6 та у графічній формі на рис. 2.

З метою врахування власних зусиль колективів університетів, у порівнянні з підтримкою з боку держави, нами було розроблено методику обрахування індексів [8, с. 146-151], тобто трирівнева модель для оцінки розвитку університетської системи освіти (IRUCO), яка наведена у табл. 7. Введені наступні параметри:

Інпп, УФАУП - частка загального доходу на працюючих, відповідно; B, ZD - бюджетне фінансування та спеціальні кошти університету; WXYmn), ^(ГФАУП) - скоригований доход серед науково-педагогічного персоналу (NPP) та співробітників (FAUP) університету, що обраховується зо фрмуі-ю^у

logYmax - 1°gYmIn

ЩУнпп) = .

Доцільно встановити подібності та відмінності між моделями розвитку університетської системи освіти: консервативною, експансивною, гнучкою та синергетичною [8,