Як зазначає Коїширо Мацуура, "мету освіти не можна далі зводити до простої передачі знань або до опанування вмінь певного фаху. Ми не мусимо забувати, що освіта буквально означає "просвітлювати", давати змогу тим, хто вчиться, виявляти весь свій потенціал" [22, с. 43].

Безперечно, економічні міркування є вирішальними для сучасних умов. Але студентам потрібно набувати певних знань і навичок саме для того, щоб конкурувати в глобальній економіці. Крім того, кваліфікований кадровий потенціал слугуватиме країні дійовою зброєю в глобальному змаганні [12, с. 248].

Виникнення глобального ринку, глобальної економіки та зниження ролі держави потребують врахування нових відношень між державою та університетом в епоху глобалізму [37; 39].

Процеси глобалізації зумовлюють нові технології, новий склад студентів зі зростанням розбіжностей за віком, поширюється навчання вдруге тих, хто працює, та тих, хто навчається протягом усього життя. Утворюються нові провайдери вищої освіти: комерційні корпоративні університети, віртуальні університети, змішані (традиційні та віртуальні) провайдери. Спостерігаються нові та все більш глобальні і конкуруючі сподівання студентів, які орієнтовані на ринок та прагнуть успіху суспільства [38].

Ми поділяємо думку М.І. Шкіля, про те, що "навчальний процес в університеті організується на підставі сучасних технологій активного навчання, використання нових інформаційних технологій, орієнтується на формування гармонійно розвиненої особистості, яка постійно поновлює свої знання, має високу професійну компетентність і мобільність, швидко адаптується в нових умовах розвитку освіти" [35]. Підкреслимо, що гармонійний розвиток особистості в жодному разі не є успішним розвитком одночасно з усіх дисциплін, що неможливо.

Як підкреслює О.М. Новіков, відкриття можливості навчання в університетах для більш широкого кола молоді не може відбутися, якщо не відбудеться зміна самих університетів, як всередині закладу, так і по відношенню до інших "систем, що навчають". Відбувається неухильний процес взаємопроникнення, утворення різноманітних типів комплексів, консорціумів, об'єднань [27].

У конкурентній боротьбі на ринку освітніх послуг, що формується у всіх регіонах України, конкурентні переваги отримує той університет, який через загальний фонд науково-педагогічних кадрів, що є сталим для умов конкретної місцевості, регіону, робить можливою пропозицію щодо по-справжньому "підігнаних" освітніх послуг на засадах індивідуалізації навчання.

Суспільству потрібна "випереджаюча свідомість", яку може сформувати лише університетська система освіти, що випереджає розвиток суспільства і заснована на інтеграції з фундаментальною наукою [18, с. 28; 27]. Пріоритетною задачею державної політики в галузі освіти повинна стати підготовка та перепідготовка викладачів і керівників. Саме ці професіонали істотно впливають на її розвиток.

Призначення національної університетської освіти полягає у формуванні команди професіоналів з новим рівнем світогляду вільної людини, особистостей, які утворюють кадровий потенціал, у якого вистачить і знань, і вмінь, і, найголовніше, патріотизму щодо усвідомлення та втілення політики змін у відповідності до світового досвіду і вітчизняних культурно- історичних традицій [23].

Вища школа України активно формувалася у період індустріалізації. Сучасна система вищої освіти на шляху еволюційного розвитку набуває рис універсалізації та фундаменталізації, і її визначальним елементом, сучасною формою організації як сьогодення, так і майбуття стає університетська система освіти, що саме через розвиток окремих регіонів забезпечує приєднання національних економік до світової глобальної економіки. Регіональність розвитку університетської освіти через залучення ширших ресурсів регіонів забезпечує взаємозбагачення, взаємодоповнення один одного, оновлення національної системи університетської освіти.

На XXVIII Генеральній конференції ЮНЕСКО в Парижі у 1995 році був презентований Міжнародний проект "Фундаментальна університетська освіта", де були представлені основні положення концепції фундаменталізації освіти як елемента "випереджаючої" освіти [28]. При цьому в галузі інформаційно-комунікаційних технологій

найважливішим визнано "створення середовища, яке здатне до самовідтворення, до "генерації першопрохідців" [8, с. 63].

Відзначимо, що поряд із традиційними критеріями в інноваційному університеті студентів слід оцінювати і за такими, коли заохочується активна громадянська роль у суспільстві, толерантність та повага, опанування культурною спадщиною, зокрема знаннями з історії, мистецтва, вивчення мов [14, с. 25-27]. Потрібен реформаторський дух, що спирається на врівноваження цілей і засади толерантності та є засадничою ознакою інноваційності університетської освіти, який сприятиме не тільки розв'язанню проблем продуктивності, а й відродженню демократичних інституцій.

В ідеї класичного університету відображається функціональна повнота, що закладена у формі "чотирьох єдностей" функцій або принципів організації [6, с. 90]: "Єдність навчання наук з науковими дослідженнями... Єдність навчання-дослідження і просвіти. Єдність навчання-дослідження і загальної освіти... Єдність наук, зосереджених в університеті".

Відзначимо, що за своєю суттю вища освіта є універсальною. Це дозволяє стверджувати, що і управління університетом повинно базуватися на "універсальній етиці". 

ЛІТЕРАТУРА

Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998.

560 c.

Андерсен, Клаус. Институциональное академическое предпринимательство в университете // Высшее образование сегодня. - 2004. - № 8. - С. 58-63.

Богачевська-Хомяк, Марта. Межі та мережі маргінальности: Промова на випускних урочистостях в Українському Католицькому Університеті: Львів, 21 червня 2003. - Львів: Вид- во Українського Католицького Університету, 2003. - 20 с.

Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 304 с. (Серия "Учебник нового века").

Высшее образование в XXI веке. Подходы и практические меры.: Всемирный статистический обзор по высшему образованию 1980-1995 гг. - ЮНЕСКО. Париж, 5-9 октября 1998. - 158 с.

Волинка Г., Мозкова Н., Федів Ю. Університет як