Для вирішення поставлених перед дослідженням завдань був проведений природний педагогічний експеримент із вересня 1996 року відібрано групу хлопців у кількості 28 осіб віком 1314 років, надалі (вересень 1998 - травень 2009 рр.) для подальших досліджень із хлопців (28 осіб), що брали участь в попередньому експерименті, складено дві рівноцінні групи - експериментальну і контрольну. Різниця в методиці у групах педагогічного експерименту полягає в наступному: в загальному обсязі навантажень експериментальної групи використовувалось 80 % засобів вправ бар'єрного бігу в полегшених умовах, а контрольна тренувалась за традиційною методикою.

Особливість технічної підготовки бар'єристів у процесі й розвитку швидкості рухів полягає в навчанні техніці бар'єрного бігу на високих швидкостях у таких умовах, що дозволяють контролювати рухи. Для цього змінюють висоту і відстань між бар'єрами таким чином, щоб вправа була цілком доступна і спортсмен міг сконцентрувати свою увагу винятково на швидкості виконання.

Про доцільність використання вправ із пробі- ганням бар'єрів нестандартної висоти, з укороченою відстанню між ними, на початкових етапах тренування відзначили в різні часи численні спеціалісти.

На їхню думку, це закладає основи правильного ритму бігу між бар'єрами і розглядається як одна з найважливіших характеристик технічної майстерності, що відбиває так само і спеціальну фізичну підготованість спортсменів.

Ряд інших фахівців відзначають, що кількісні показники ритму можна розглядати в якості модельних характеристик або використовувати при виборі тренувальних засобів.

Успішне рішення цієї проблеми залежить від багатьох чинників і, у першу чергу від того, наскільки об'єктивні наші уявлення про кількісні характеристики структури ритму основної (змагальної) вправи, спеціальних засобів удосконалення, а також засобів оцінки й контролю за їхньою зміною в процесі спеціальної технічної підготовки.

Слід зазначити, що в процесі роботи з бар'єристами тренери, крім візуального контролю за технікою, в основному, використовують хронометраж окремих відрізків дистанції при сході з чергового бар'єра.

Багато спеціалістів підтверджують, що такі проміжні показники можна використовувати для оцінки слушності ритму бігу на дистанції, а також розвитку спеціальної витривалості.

Проте модельні графіки часу, що зустрічаються в науково-методичній літературі, пробігання бар'єрів на дистанції, розроблені, в основному, для кваліфікованих спортсменів. Вони не розкривають інших, не менш важливих характеристик ритму бігу як у цілому, так і на різних його ділянках.

У той же час аналогічних моделей ритму бігу для юних спортсменів на етапах початкового тренування, в спеціальній літературі не виявляються. Це підтверджує невивченість даного питання і не виключає суб'єктивного тлумачення методичних рішень щодо використання ефективних засобів формування раціонального ритму бігу з бар'єрами і розвитку фізичних якостей у хлопців 13-14 років.

В.О. Запорожанов [20] висловлює думку, що основою для управління процесом спортивного тренування є різноманітні можливості спортсмена, що постійно змінюються, коливання його функціонального стану, інформація про які надходить від спортсмена до тренера за допомогою зворотних зв'язків чотирьох типів:

відомостей, що надходять від спортсмена до тренера (самопочуття, ставлення до роботи, настрій тощо);

відомостей про поведінку спортсмена (обсяг тренувальної роботи, її виконання, помилки тощо);

даних про терміновий тренувальний ефект (величина й характер зрушень у функціональних системах, викликаних тренувальними та змагальними навантаженнями);

відомостей про відставлений і кумулятивний тренувальний ефект (зміни в стані тренованості й підготовленості спортсмена).

Аналіз часових і просторових характеристик бар'єрних циклів дозволив виявити відмінні риси динаміки швидкості бігу на дистанції у хлопців 13-14 років у порівнянні із спортсменами високої кваліфікації.

На рис. 1 видно, що кваліфіковані бар'єристи зі старту до сходу з першого бар'єру сягають швидкості бігу до 7 м-с-1, після чого швидкість підвищується до третього бар'єру й утримується до четвертого на рівні свого максимуму - 9 м-с-1. Така динаміка швидкості характеризує високу спроможність бігунів до прискорення у стартовому розбігу.

У підлітків, незалежно від варіантів умов виконання бар'єрного бігу, швидкість розбігу зі старту до сходу з першого бар'єра сягає від 5,43 м-с-1 при бігу з бар'єрами в умовах 8,25 м - 76,2 см, до 5,29 м-с-1 при бігу в умовах 8,80 м - 100 см. Максимальна швидкість після сходу з першого бар'єру відмічається, як правило, тільки до другого бар'єру і дорівнює від 6,44 м-с-1 в самих полегшених умовах, до 5,64 м-с-1 при виконанні бігу з бар'єрами, висотою 100 см. На наступних бар'єрних блоках, за винятком бігу з бар'єрами в умовах 8,25 м - 76,2 см, швидкість поступово знижується від 6,32 м-с-1 при подоланні перешкод 76,2 см до 5,23 м-с-1 при подоланні перешкод висотою 100 см, до сходу з п'ятого бар'єра. При виконанні вправи з бар'єрами висотою 76,2 см, максимальна швидкість, яка досягається на другому бар'єрному блоку, утримується до третього бар'єра, після чого, на наступних бар'єрних блоках, вона поступово знижується до 6,32 м-с-1.

Виявлено, що у кваліфікованих бар'єристів, після сходу з 1-го бар'єра швидкість бігу на дистанції в стартовому розбігу зростає залежноі від варіантів ступеня полегшеності умов виконання цілісної вправи. Так при бігу з бар'єрами в самих полегшених умовах (8,25 м - 76,2 см і 8,5 м - 84