Для більш успішного оволодіння технікою бар'єрного бігу у відповідності з кваліфікацій спортсменів найбільш ефективними можуть бути спеціальні вправи, необхідною вимогою до яких є виконання їх на змагальний швидкості і на дистанціях, наближених до змагальної.

Для спортсменів І розряду

Біг із імітацією переходу бар'єра через три крока.

Біг із бар'єрами під ухил 2°.

Біг із бар'єрами з зміною відстані до 11,512 м на ділянці зниження середньої швидкості бігу.

Біг із бар'єрами в полегшених умовах (з тягою).

Біг із бар'єрами зі зниженням відстані до 8,50 м.

Біг у п'ять кроків між бар'єрами при відстані 11,5-12 м.

Біг збоку бар'єрів.

Акцентований біг на одну ногу.

Біг із бар'єрами різної висоти - 84 і 91 см.

Для спортсменів ІІ розряду

Біг у п'ять кроків між бар'єрами при відстані 11,5-12 м.

Біг із бар'єрами зі зміною відстані до 11,512 м на місці зниження середньої швидкості бігу.

Біг із бар'єрами під ухил 2°.

Біг із бар'єрами з зниженням відстані до 8,50 м на місці зниження середньої швидкості бігу.

Біг із бар'єрами з пониженої висотою (76 м, 84 см) і на зближених відстанях - до 8,50 м.

Біг із бар'єрами на зближених відстанях - до 8,50 м.

Біг збоку бар'єрів.

Для спортсменів ІІІ розряду

Біг із бар'єрами на зближених відстанях - до 8,50 м.

Біг із бар'єрами зниженої висотою (76,2 см, 84,0 см) і на зближених відстанях - до 8,50 м.

Біг у п'ять кроків між бар'єрами при відстані 11,5-12 м.

Біг із бар'єрами під ухил 2°.

Біг збоку бар'єрів.

Для спортсменів - новачків

Біг у п'ять кроків між бар'єрами при відстані 11,5-12 м.

Біг із бар'єрами зниженої висотою (76,2 см, 84,0 см) і на зближених відстанях - до 8,25 м, 8,50 м.

Біг із бар'єрами на зближених відстанях - до 8,25 м, 8,50 м.

5. Для покращення окремих кінематичних показників у бар'єрному бігу на цілісний дистанції доцільно виконувати такі спеціальні вправи:

а) для зменшення часу опори - біг із послідовно зменшуваної відстанню між бар'єрами на 10 см; біг у п'ять кроків між бар'єрами; біг із бар'єрами з тягою; біг збоку бар'єрів; біг із бар'єрами різної висоти;

б) для зниження часу кроків - біг із бар'єрами з тягою, біг збоку бар'єрів; біг із імітацією переходу бар'єра через три крока;

в) для збільшення темпу кроків після стартового розгону - біг у п'ять кроків між бар'єрами і біг з акцентом на одну ногу;

г) для підвищення швидкості на останньому кроку перед атакою чи подоланням перешкод - біг в п'ять кроків між бар'єрами; біг з бар'єрами з тягою; біг з імітацією переходу бар'єрів через три крока;

д) для збільшення швидкості подолання перешкод - біг із імітацією переходу бар'єрів через три крока; біг з бар'єрами під ухил 2°; біг із бар'єрами з тягою; біг збоку бар'єрів; біг із бар'єрами на зближених відстанях (до 8,25 м, 8,50 м) з стандартною і зниженою висотою; біг у п' ять кроків між бар'єрами.

З метою збільшення середньої швидкості на ділянках, на яких у стандартних умовах спостерігається її зниження, рекомендуються спеціальні вправи:

а) біг із бар'єрами під ухил 2°;

б) біг із бар'єрами зі зміною відстані - зі збільшенням до 11,5 - 12 м чи зменшенням до 8,25 м, 8,50 м;

в) для спортсменів ІІ і ІІІ розрядів - біг із бар'єрами зниженої висоти і на зближених відстанях.

Для вдосконалення в техніці бар'єрного бігу на змагальної дистанції пропонується поряд із використанням у тренувальних умовах бігу на 35 і 60 метрів і збільшити обсяг пробігання цілісної дистанції, а також спеціальних вправ, виконуваних на УШ-ХІІ бар'єрах.

Ефективність використання узагальнених і групових моделей для орієнтації й корекції тренувального процесу особливо висока при підготовці юних бар'єристів, а також дорослих спортсменів, що не досягли вершин спортивної майстерності. Використання узагальнених моделей спортсменами високого класу менш ефективне, тому що навіть у видатних спортсменів є винятково сильні сторони підготовленості при досить посередньому рівні розвитку інших компонентів [11; 12; 13; 35].

Така ж висока варіативність основних показників спостерігається й при аналізі змагальної діяльності видатних спортсменів. Ідентичних результатів у змаганнях вони досягають за рахунок відносно рівномірного рівня основних характеристик змагальної діяльності і з вираженою диспропорцією в розвитку окремих ії складових [12].

Таким чином, при зіставленні індивідуальних показників видатних спортсменів з узагальненими й навіть груповими модельними даними часто виникає ситуація, коли можливості спортсмена перевищують належні показники, а за окремими даними досить далекі від модельних величин.

Для цілеспрямованого впливу на компоненти спортивної майстерності важливо правильно визначити напрями корекції, орієнтуючись на модельні характеристики. Так, для підвищення ефективності управління тренувальним процесом кваліфікованих спортсменів пропонується визначення ступеня неузгодженості між модельними значеннями й індивідуальними показниками спортсменів. Неузгодженість усувають, по-перше, шляхом переважного впливу на відстаючі сторони підготовленості, по-друге, шляхом подальшого підвищення провідних компонентів спортивної майстерності поряд із «підтягуванням» відстаючих [12; 24; 35; 36].

Педагогічні експерименти у ряді видів спорту показали доцільність удосконалення найбільш сильних якостей і здатностей, які, як правило, мають генетичну схильність [25; 27; 30; 33]. Водночас існує й