протилежна точка зору. Зокрема, встановлено, що ефективність розвитку швидкісно-силових якостей досягається передовсім за рахунок акцентованого впливу на відстаючі компоненти.
Для цілей і завдань нашого дослідження пряме відношення має інформація про складання індивідуальних програм корекції підготовки бар' єристів.
Узагальнення знань, сформульованих у працях С.М. Гордона [18], В.Б. Іссуріна [21], В.М. Платонова [30], Л.П. Матвєєва [26], Ю.М. Шкребтій [35] дозволяє встановити підходи до такої корекції, де перевага надається розвитку якостей і здатностей із «підтягуванням» до оптимального рівня відстаючих і вдосконаленням у підтримуючому режимі якостей у проміжному положенні.
Корекцію тренувального процесу юних бар'єристів пропонується розглядати як усунення неузгодженості індивідуальних даних із модельними характеристиками й нормативними показниками [12]. Наведена схема корекції свідчить про управління станом і поведінкою спортсменів як постійним вирішенням проблемних ситуацій, викликаних тренувальними й змагальними навантаженнями. Стає очевидною необхідність моделювання в напрямі визначення мети управління й шляхів удосконалення об'єкта управління відповідно до поставленої мети. Таким чином, передбачається створення динамічної моделі управління, що включає прогноз, стратегічне рішення й конкретну програму.
Теоретичні розробки й експериментальні дослідження, виконані під час вирішення проблеми нормування, моделювання у спортивному тренуванні бар'єристів, дають підставу стверджувати, що найістотніші закономірності проявляються не на рівні окремих показників, або параметрів, а на рівні їх цілісності - системному рівні [26; 30; 31].
Узагальнивши досвід багатьох фахівців, Г.А. Гі- льов [17] дійшов висновку, що розглядаючи будь-який тренувальний або змагальний вплив із позиції системного реагування на потужні стресові фактори, доцільно виділяти як об'єкти дослідження, такі показники:
параметри тренувальних програм (величина, режим, спрямованість, спеціалізова- ність, психічна напруженість, координаційна складність, варіативність, тривалість і послідовність, яка включає тренувальні й змагальні навантаження), кліматогеографі- чні умови їх виконання, спеціалізоване харчування й відновлення тощо, які є причинними характеристиками пристосувальних перебудов;
варіанти специфічної індивідуальної адаптації при реалізації причинних факторів: генетично зумовлене сприйняття тренувальних і змагальних впливів, етапи (терміновий і довгостроковий), стадії (три стадії у формуванні термінової і чотири - довгострокової адаптації), напрями (накопичення структурних елементів органів і тканин; підвищення ефективності регуляторних механізмів, що забезпечують погоджену діяльність різних компонентів функціональної системи; удосконалення координаційної структури рухів; психічне пристосування до особливостей змагальної діяльності, засобів тренувального впливу, умов тренування та змагань), механізми (зв'язок функцій і генетичного апарату клітини, єдиний парабіотичний процес - у системах клітинного рівня, загальний адаптаційний синдром і система фізіологічних резервів - у системах фізіологічного рівня, поведін- кові реакції, мінливість і спадковість - на популяційному рівні), ефекти (перехресної позитивної й негативної) адаптації; - похідні, що задають навантаження (рівень змагальної діяльності та Ії основних компонентів, різних сторін підготовленості, особливості функціонування, організація і підпорядкування провідних систем життєзабезпечення організму спортсменів). На доцільність удосконалення сильних або відстаючих у розвитку якостей і здатностей істотно впливає взаємозв'язок навантажень і спричинених ними адаптаційних реакцій у випадку, якщо цей взаємозв'язок буде одночасно (комплексно) оцінюватися за такими критеріями: 1 - модельні (нормативні) значення навантажень і параметрів спортивної майстерності в середньостати- стичному, максимальному і мінімальному виражені та їх динаміка в різних вікових групах; 2 - міжсистемні взаємозв'язки та їх мінливість із підвищенням тренованості [30; 32]. При цьому односпрямованість зміни (позитивна або негативна) параметрів може служити критерієм їх залежності; 3 - величина й спрямованість адаптаційних зрушень на впливи: стандартних і максимальних; специфічних, у тому числі змагальних і неспецифічних навантажень з реєстрацією реактивності (швидкості втягування у роботу й відновлення).
За даними літератури [12; 14; 35; 39], орієнтація системи тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності повинна відбуватися з урахуванням того, що нерівномірний розвиток окремих сторін підготовленості, механізми прояву часто перебувають у певному антагонізмі, об'єктивно відображає методику тренування, природні задатки конкретного бар'єриста, а також закономірності комплексного прояву різних якостей і здатностей.
Для спортсменів високого класу, які мають яскраво виражені індивідуальні риси, якнайкраще, коли тренер орієнтується не стільки на узагальненні модельні дані, скільки на максимальний розвиток індивідуальних ознак й усунення явної диспропорції в підготовленості. Проте варто пам'ятати, що максимальний розвиток індивідуальних задатків повинен сполучатися з досить гармонійною та різнобічною підготовкою, що не входить у протиріччя з індивідуальністю спортсмена [12].
Наявність досить чітких уявлень про основні компоненти змагальної діяльності, ролі кожного з них для досягнення високих спортивних результатів, взаємозв'язку різних компонентів дозволяє значною мірою систематизувати й упорядкувати весь процес підготовки [12, 16].
Висновки: На підставі виявлених закономірностей становлення технічної майстерності хлоп- ців-бар'єристів у різних умовах полегшення: 13,00 м - 8,25 м - 76,2 см; 13,00 м - 8,50 м - 84 см; 13,00 м - 8,50 м - 91,4 см; 13,00 м - 8,80 м - 100 см та стандартних змагальних умовах можна зробити висновок про те, що рівень технічної підготовленості юних спортсменів доцільно оцінювати за показниками часу пробігання дистанції бар'єрного бігу в різних умовах полегшення та стандартних змагальних умовах та спрямувати систему тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності юного бар'єриста з допомогою серійно-варіативного пробігання дистанції бар'єрного бігу в різних умовах полегшення та стандартних змагальних умовах та орієнтованої на біомеханічний еталон бар'єрного бігу МСМК, управління процесом технічної підготовки бар'єристів за допомогою радіотелеподо- метрїї та серійно-варіативного використання різних умов полегшення бар'єрного бігу разом із стандартними умовами.
Знання різниці в часі пробігання дистанції