УДК 159.98:7+37.03

Бернацька О.Б.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ АРТ-ТЕРАПІЇ У ВИХОВАННІ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ РІЗНОГО ТИПУ

Статтю присвячено вивченню впливу арт-терапії на виховання самостійності у молодших школярів інтернатних закладів різного типу. В статті розкрита сутність застосування арт-терапії у роботі з соціально депривованими дітьми з різними поведінковими та емоційними розладами, що є наслідком руйнування прихильності. За висновком автора, арт-терапія у педагогічній інтерпретації розуміється як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров'я особистості, групи, колективу засобами художньої (візуальної) творчості. У статті також розглянуто вплив арт-терапевтичних занять на розвиток емпатії у відносинах молодших школярів з вихователем, можливості поєднання когнітивно-орієнтованих бесід вихователя з творчими заняттями арт-терапією. Концептуальні положення проілюстровані впровадженням корекційно-розвивальної Програми «Сім кольорів життя» у виховну роботу інтернатних закладів різного типу. Програма інтегрує зусилля вихователя та психолога інтернатного закладу у підтримці природної потреби молодших школярів бути самостійними.

Ключові слова: «вихованець», «самостійність», «емоційне неблагополуччя», «<арт-терапія», «директивний та недирективний підхід», «фасілітуючий арт- терапевтичний простір».

Статья посвящена изучению влияния арт-терапии на воспитание самостоятельности у младших школьников интернатных учреждений разного типа. В статье раскрыта сущность применения арт-терапии в работе с социально депривированными детьми с разными поведенческими и эмоциональными расстройствами, которые являются следствием разрушения привязанности. Арт-терапия в педагогической интерпретации может обозначаться как забота об эмоциональном самочувствии и психологическом здоровье личности, группы, коллектива средствами художественного (визуального) творчества. В статье также рассмотрено влияние арт- терапевтических занятий на развитие эмпатии в отношениях младших школьников с воспитателем, возможности сочетания когнитивно- ориентированных бесед воспитателя с творческими занятиями арт-терапией. Концептуальные положения проиллюстрированы коррекционно-развивающей Программы «Семь цветов жизни» в воспитательную работу интернатных учреждений разного типа с младшими школьниками. Программа интегрирует усилие воспитателя и психолога заведения в поддержке естественной потребности воспитанников быть самостоятельными.

Ключевые слова: «воспитанник», «самостоятельность», «эмоциональное неблагополучие», «арт-терапия», «диррективный и недиррективный подход», «фасилитирующее арт-терапевтическое пространство».

Article it is devoted the study of influencing of Art Therapy on education of independence for the junior schoolboys of state establishments of the education of different type. In the article essence of application of Art Therapy is exposed in work with social deprivation children with different behavioral and emotional disorders which are investigation of attachment destruction. Art Therapy can be determined as pedagogical direction of therapy, that in pedagogical interpretation can be understood as an anxiety about an emotional feel and psychological health of personality, group by facilities of artistic (visual) creation. In the article, influencing studies of Art Therapy on development of empathic of relationships a pupil with an educator, possibility of combination of the cognitive oriented conversations of educator is also considered with creative studies of Art Therapy. Conceptual positions are illustrated introduction of correction developing Program «Seven colors of life» for junior schoolboys in an educate work of state establishments of the education of different type. The program integrates effort of educator and psychologist of establishment in support of natural necessity of pupils to be independent.

Key words: «pupil», «independence», «emotional problems», «Art Therapy», «directive and undirective approach», «facilitation Art Therapy space». Виховання - складний, часто непередбачува- ний процес з відкладеним на перспективу результатом. Будь-які виховні інтервенції часто сьогодні здаються недостатніми, завтра проростають, але дають не завжди ті плоди, що ми припускаємо спочатку. Кожна особистість з малих років володіє своїм унікальним потенціалом. Цей потенціал складається з ресурсних характеристик особистості й тих, що знаходяться в дефіциті. Дуже важливо відповідно до віку, індивідуальних особливостей і можливостей реальних обставин, в яких виховується дитина, визначити сильні сторони її особистості й слабкі, - ті, які повинні бути в ході виховання мінімізовані. На жаль, сучасний стан виховних технологій, що застосовуються в інтернатних закладах різного типу, не відповідають сучасним потребам виховання самостійної та життєстійкої особистості.

Вихованець інтернатного закладу часто виявляє стійку незадоволеність потреби у прихильності [1]. Для нормального розвитку і для збереження психічного та психологічного здоров'я дитина повинна відчувати самоповагу. Це відчуття виникає у дитини завдяки любові і безпеці. Діти з батьківською і соціальною депривацією позбавлені любові, захисту і належної опіки з боку вихователів, які замінили батьків. «Дефіцит любові», за Т.А. Флоренською, приводить до тяжких наслідків у душевному розвитку дитини [7]. Такі діти сприймають світ відносин у вузькому діапазоні мінорних настроїв: суму, образи, ворожості і страху. Вони спотворено бачать і реальні відносини між людьми. Якщо дитині бракує любові, виникають так звані «психічні відхилення», труднощі характеру, розлади особистості до рівня психічних захворювань [7]. За свідченням Д. Джеффріс, в основі найбільш жорстоких випадків насильства дорослих лежать хворобливі травматичні переживання, що пов' язані з незліченними приниженнями і неприйняттям людини в дитинстві [6]. Дефіцит уваги приводить до погіршення успішності, нерідко до агресивної і асоціальної поведінки дитини як способу компенсації недоліку визнання і любові з боку дорослих. Емоційна сфера дитини, яка залишилася без батьківського піклування часто виявляється недостатньо розвинутою. Емоційне неблагополуччя впливає на загальний психічний розвиток, тому що саме розвиток відчуттів та сприймання формує здатність до розумового розвитку та мовлення дитини. Часто молодший школяр інтернатного закладу має особливі поведінкові