УДК 159.98:793.3 Роговик Л.С.

ВИКОРИСТАННЯ ТІЛЕСНИХ СИМВОЛІВ ЯК ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ В ТАНЦЮВАЛЬНО- ПСИХОМОТОРНОМУ ТРЕНІНГУ

У статті досліджується сутність танцювальної символіки, простежується динаміка природи, характеру та функцій танцювальних символів на різних рівнях побудови рухів під час сеансів танцювально-психомоторного тренінгу. Показано психотерапевтичні ефекти використання тілесних символів на заключному етапі тренінгу в процесі діалогової взаємодії з учасниками групи на основі емоційного співпереживання фізичного та когнітивного змісту танцювальної дії.

Ключові слова: тілесний символ, переживання, співпереживання, танцювальна комунікація.

В статье исследуется сущность танцевальной символики, отслеживается динамика природы, характера и функций танцевальных символов на различных уровнях построения движения во время сеансов танцевально-психомоторного тренинга. Показано психотерапевтические эффекты использования телесных символов на заключительном этапе тренинга в процессе диалогового взаимодействия с участниками группы на основе эмоционального сопереживания физического и когнитивного содержания танцевального действия.

Ключевые слова: «телесный символ», «переживание», «сопереживание», «танцевальная коммуникация».

The article studies the content of dancing symbolism, tracks dynamics of nature, character and functions of dancing's symbols at different levels of movement formation during sessions of dancing psychomotor trainings. It shows psychotherapeutic effects of body symbol usage at the final stage of training in the process of dialogue interaction of the group participants on the basis of emotional empathy of physical and cognitive content of the dancing move.

Key words: body symbol, emotional experience, empathy, dancing communication. Постановка проблеми. Образи та символи використовуються в багатьох напрямках психотерапії. Так, Х. Льойнер, заснувавши метод симво- лдрами,, описав способи інтерпретації символів та розробив техніку психотерапевтичної роботи з фіксованими образами і феноменами перетворення клієнтами, що сприяє катарсичному виходу афективної напруги. Техніки роботи з тілом в гештальттерапії також передбачають використання тілесної символіки й метафор, які з допомогою керованої уяви, допомагають зняти напругу на різних етапах комунікації між клієнтами й психотерапевтом [6]. Широко застосовується лікувальне значення символів у логотерапії [4]. Тілесні символи в арт-терапії використовуються для створення колективних фресок, які ілюструють можливості інтерпретації символічних взаємин та проникнення в міжособитстісні конфліктні зони. В пластикодрамі В.М. Нікітіна значне місце відводиться тілесному символу як засобу психодіагностики та психокорекції [5]. Але слід зазначити, що поняття символу як засобу комунікації в танцювальній психотерапії залишається малодослідженим зокрема, не з'ясовано природу та механізми символічного сприймання простору власного тіла в залежності від рівнів побудови рухів згідно з рівнями психомоторної активності на різних етапах тренінгу. Структура образів та символів, які супроводжують комунікативний процес між клієнтом та психотерапевтом у танці вимагає детального опису, аналізу та інтерпретації.

Метою статті є опис, аналіз та інтерпретація психічних переживань в процесі створення тілесних символів як засобів комунікативної взаємодії в тренінговій групі. Задачі дослідження: 1. Теоретичний аналіз змісту понять «тілесний символ», переживання, співпереживання, танцювальна комунікація. 2. Дослідження змісту та структури тілесних символів на різних етапах танцювально-психомоторного тренінгу. 3. Визначення психотерапевтичних ефектів співпереживання тілесних символів у груповій взаємодії.

Предмет дослідження: смислова структура тілесних символів. Об'єкт дослідження: тілесні символи як засоби комунікації в танці.

Розробка проблеми. В перекладі з грецької слово «символ» означає об'єднання, з'єднання», воно походить від грецького symbolon - речовий або умовний код, який означає або нагадує якесь поняття; образ, що втілює якусь ідею, будучи представником інших образів, відношень, змістовних понять Символ - одна з найважливіших категорій мистецтва, філософії та категорії [3]. У загальній психології категорія символу детально розроблялась у психоаналізі та інтеракціонізмі. У психоаналізі символ інтерпретується як безсвідо- мі, образи, що обумовлюють структуру та функціонування психічних процесів людини.

Психотерапевтичний ефект тілесного символу полягає в тому, що він стає в танці образною, умовною, згорнутою формулою вираження відчуттів, переживань клієнта, з допомогою якої психотерапевт опосередковано може викликати у клієнта певні психічні стани. Тілесний символ у нашому визначенні - це образна, умовна, згорнута формула вираження відчуття, переживання клієнта на різних рівнях побудови рухів у тілесному просторі, з допомогою якої психотерапевт опосередковано може викликати у клієнта певні психічні стани. Поняття тілесного символу ґрунтується на основі змістовної характеристики певного рівня психомоторної активності, де внутрішніми чинниками дії виступають слово, образ, почуття.

На сеансі психомоторного тренінгу смисл тілесного символу - дати учаснику певні установки, які налаштовують його на особливу, нетрадиційну атмосферу роботи, на особливий стиль взаємовідносин - глибинно-особистісний, зрозумілий лише вузькому колу учасників, які обізнані із загальногруповими «таємницями», на творчий діалог в танці, побудований на асоціативних зв'язках, «знаках». При цьому, незважаючи на особливості діалогу в танці, він не втрачає свого значення та особистої спрямованості [8].

Під час тренінгової роботи клієнт повинен отримати для себе від психотерапевта зовсім інший, несподіваний для себе образ. Це пояснюється тим, що «образ Я» учасника тренінгу, як правило, підпорядкований фізичним затискам, коли життя підпорядковується обмеженням не тільки на фізичному, але й на когнітивному, соціальному та емоційному рівнях. Людина, яка має фізичні затиски, не знає своєї істинної цінності і, не завжди бачить в собі можливості власного особи- стісного росту.

Новий образ учасника танцювально-психомоторного тренінгу будується з самого початку вивчення рівнів побудови рухів, знайомства зі схемою тіла, з роботи над основними поняттями танцю: вага, простір, напрямок руху, ритм. Через інтегративний підхід до діагностики психомоторного потенціалу психотерапевт аналізує портрет фізичного Я