Символ «Простір мого тіла - безмежність»: служить для нас, з одного боку, варіантом символа свободи, а з іншого - відчуттям власної значущості через усвідомлення, наскільки багато місця я дозволяю собі зайняти у житті інших людей. В символі міститься самоусвідомлення власної самостійності, впевненості, самодостатності через уміння керувати, відчувати матеріальну сутність власного простору, насиченого енергією думок, відчуттів, переживань. Цей символ - ідеальна структура тілесності людини як індивідуального надбання, яка дає можливість працювати над власним удосконаленням через аналіз проблеми: які зони тілесного простору мною засвоєні, а які - ні. Цей символ - запорука індивідуальної активності в засвоєнні та пізнанні світу, можливість подолати невпевненість, слабкість, відчути сміливість та жагу до знань.

Символ «Ритм - життя мого тіла». Це - своєрідна заповідь - уміння зберігати здорове відчуття руху, що пронизує м'язи, пошук найбільш органічного ритму дихання. Це психологічна та фізична озброєність, уміння з допомогою ритму швидкого або повільного відчувати себе більш впевненим, більш усвідомлюваним, більш переконливим, не залежати від напруженого стану партнера. Також з допомогою цього символу утверджується здатність до адаптації за будь- яких умов: чи можу я засвоїти різноманітні ритми. Що таке час, учасник тренінгу відчуває в матеріальному відчутті тіла, яке вібрує у відповідності з плинною музикою.

Символ «Напрямок руху». Цей символ несе в собі смисл стійкості, волі в боротьбі із затисками м'язів. Такі образні вирази як «зіркова постава», «дорогу подолає той, хто йде», «вести за собою» «долати тиск» увійшли в словниковий запас методики. Смисл цього символу в усвідомленні мети, утримуванні її, підпорядковувати своїй меті ритм або стиль руху. В цьому символі - психологічний аналіз цілісності руху тіла: наскільки часто і які частини тіла «випадають» із спрямованого руху, скільки неусвідомлюваного «хаосу» моєму тілі. Таким чином відбувається пошук сильних сторін власної активної діяльності, а відтак - опора на власні ресурси. В анкеті для діагностики рухового репертуару значна увага приділялась таким питанням: Чи любите ви займати великий простір в рухах? Які рухи вам більше всього до вподоби: потужні; легкі; повільні; швидкі;такі, що обмежуються певною схемою; вільні.

На заключному етапі тренінгу важливим психотерапевтичним прийомом є схиляння учасників тренінгу на створення власної символіки, - навчання клієнтів народженню символів таким чином, щоб кожному члену групи здавалось, ніби щось нове народжується в ньому самостійно, без допомоги психотерапевта. В такому випадку психотерапевт спрямовує на самоаналіз дій клієнта за заданим алгоритмом, який допомагає виділити найважливіше у потоку власних переживань та точне самоусвідомленні властивостей та смислів символів-образів. Психотерапевт пропонує клієнтам анкету, завдяки якій вони створюють особливий смисловий та образний контекст, який наштовхує на пошук та формулювання того чи іншого символу, відбувається внутрішнє дозрівання та підготовка до сприйняття цілого комплексу символів та подальше вибудовування їх в особис- тісний контекст: 1) Чи було у вас відчуття піку переживань? 2) З чим воно було пов'язане (під час виконання танцю? під час спостереження за танцями учасників групи? під час танцю в групі?); 3) Яким чином ви могли описати свій катарсис: що спонукало (ритм, простір, ага, рух, образ)? 4) Чи змогли б ви знову відчути катарсис, викликати таке ж пережимвання? 5) Чи був у вас негативний досвід, пов'язаний з переживанням катарсису?

В нашому тренінгу, який будується на принципах психомоторної активності, увага танцюристів переключається з прагматики виконання техніки руху на його ігрову складову . Таким чином знімається зайва відповідальність за результат танцювальної поведінки, яка, в свою чергу може збільшувати танцювальну фобію. Учасники не бояться танцювати, на останньому етапі тренінгу з'являється свобода рухів, бажання висловлювати смисл своїх переживання у танці, без остраху бути несприйтятим або незрозумілим.

Висновки. На завершення відзначимо, що психотерапевтичний вплив танцювальних символів потребує експериментальних пошуків, які повинні постійно оновлюватись, пошуку інваріантних характеристик, опорних пунктів, параметрів, значень, смислів. Це допоможе вирішити задачі витонченого індивідуального підходу в психотерапії. Слід підкреслити, що зустрічні дії учасників тренінгу та їхній творчий внесок ми сприймаємо як реальний внесок в розробку поставленої проблеми. Після танцювання переживань, проблем, оповідання про своє життя в учасників виникає новий психічний стан, який ми характеризуємо як інсайт, катарсис. Клієнти по- новому відкриваються, емоційно розкриваються. Коли людина переповнюється емоціями, вона намагається якимось чином виразити себе, кожен учасник намагається повідомити психотерапевту про ті почуття, які на нього нахлинули, про нові думки, бажання.

Ми впевнені, що проблема танцювальної психотерапії не може бути вирішена без залучення учасників у танець, процес його створення, спілкування через рухи. Однак ця проблема має й інший бік: необхідно мати особливий психічний стан і самому психотерапевту, який можна назвати станом сполученості з клієнтом у загальній поведінці інтрагенного типу. Безумовно, за цим стоїть особистісна гармонія, навчання, захопленість самим процесом психотерапевтичної взаємодії в танці. 

ЛІТЕРАТУРА

Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1966. - 349 с.

Василюк Ф.Е. Психология переживания. - М.: Изд. МГУ, 1984.

Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982.

Некрасова Ю.Б. Лечение творчеством /