УДК 378.147

Задорожна Т.П., Національний університет "Києво-Могилянська академія" Дистанційне навчання: новий напрям організації сучасного освітнього процесу

Аналізується роль і місце дистанційного навчання в сучасній університетській освіті. Приділяється увага проблемі розвитку специфічних рис, з точки зору самостійності дистанційного навчання, виходячи з аналізу історичного розвитку цього явища.

The role of distance learning in the modern University system is analyzed. Great attention is paid to the problem of the development of specific features from the point of view of defining distance learning as independent system according to this phenomenon historical development. Минуле сторіччя залишило великий список вражаючих науково-технічних досягнень. Ще й сьогодні науковці сперечаються про те, що повинно входити до складу вищих досягнень людського генію. Але не викликає сумніву той факт, що до трьох головних ресурсів, які використовує людство: матеріальні, трудові і фінансові, було додано ще один - інформаційний. На відміну від інших ресурсів, інформаційні мають здатність відновлюватися після їх використання. Інформаційний продукт не тільки не втрачає споживні якості, але і здобуває нові, ще більш високі.

Отримані в школі або університеті знання швидко старіють. Спеціальність, яку ми обирали на все життя, сьогодні витримує всього 4-5 років. Навчальні програми переробляються кожні 2-3 роки і, незважаючи на це, завжди відстають. Навчальні посібники ще перед виходом з друкарні приречені на відставання порівняно з розвитком знання в тому чи іншому напрямку. Класичні технології навчання не дозволяють повноцінно використовувати досягнення у сфері інформаційних технологій. Процес інформатизації суспільства став одним з глобальних процесів сучасності. Інформатизація як об'єктивна закономірність є однією з умов успішного розв' язан- ня завдань соціально-економічного розвитку країни. Одним з її напрямків є інформатизація освіти, яка створює матеріальну і методологічну основу для виникнення нових форм отримання освіти.

Дослідження ринку праці України вказує на те, що ми маємо певний контингент осіб, які гостро потребують освітніх послуг, але задовольнити ці потреби за допомогою традиційної системи вони не можуть. Наприклад, це:

люди різних віків, які мешкають у районах, що віддалені від вузівських центрів;

люди, які бажають отримати нові знання або отримати другу освіту;

широкий контингент споживачів освітніх послуг, які готуються до вступу до вузу;

люди, які мають медичні обмеження для отримання освіти в стаціонарних умовах (інваліди, особи, які потребують навчання на дому);

корпус фахівців, які потребують перепідготовки і підвищення кваліфікації;

особи, які бажають отримати освіту в зарубіжних установах;

звільнені особи, які зареєстровані у службах зайнятості;

іноземні громадяни, які бажають отримати освіту в Україні, але не мають можливості приїхати в силу різних причин.

Таким чином, наведені факти говорять про те, що необхідно здійснити пошук, апробацію і впровадження особливої системи отримання освіти, яка є альтернативною, не антагоністичною до існуючих в системі освіти форм і, що особливо важливо, адекватною для інформаційного українського суспільства, яке сьогодні народжується. Така система повинна, з точки зору суспільства, задовольняти наступним принципам:

бути доступною для будь-якої особистості, незалежно від її віку, міста мешкання, національності, наявного рівня освіти;

дозволяти студентам починати, припиняти, розпочинати знову навчальний процес у зручний для нього час і засвоювати навчальний матеріал у доступному темпі;

легко трансформуватися під впливом зовнішніх умов, які швидко змінюються, дозволяти замінювати навчальні модулі на більш сучасні, доповнювати систему і не знищувати накопичений досвід успіхів і помилок;

поповнювати дефіцит політичних, економічних, правових, соціально-психологічних знань і вмінь у всіх, кого залучено в освітню сферу.

До такої адаптованої навчальної системи, яка відповідає цим принципам, належить система дистанційного навчання. На жаль, традиційна освітня система цим умовам не відповідає. По- перше, її доступність дуже відносна. Вже тільки один критерій - місце мешкання студента обмежує його можливості до навчання. При цьому навіть найбільш дешева й адаптована до таких умов система заочного навчання, в силу матеріального фактора, є недоступною для більшості потенційних студентів. Мова йде про таких громадян, як інваліди, або тих, хто знаходиться в місцях позбавлення волі. Їх конституційні гарантії реально не підкріплені. По-друге, система організації і планування навчального процесу у всіх традиційних навчальних закладах розрахована на єдину швидкість навчання. Для дорослої людини, яка обтяжена сімейними і службовими проблемами, це робить навчання недоступним, навіть при збереженні у неї високої мотивації до отримання нових знань. По-третє, існуюча система освіти дуже неповоротка. Розчарування в обраному навчальному закладі може призвести до того, що студент поставить крапку у своїх намаганнях отримати освіту, замість того, щоб просто змінити навчальний заклад. Таким чином, з одного боку, стоять потреби суспільства у сучасній освітній системі, а з іншого - потреби особистості в такій системі.

Перш за все, роблячи вибір на користь пропозиції навчання, кожна людина сподівається задовольнити свої потреби в розвитку і подоланні нових рубежів, зміни свого соціального і професійного статусу. І цих особистих мотивів цілком досить для того, щоб розпочати навчання. Період становлення ринкових відносин привносить свої специфічні потреби, які припускають адаптацію до нових соціально-економічних умов. Кваліфікація деяких робітників і інженерів виявилась непотрібною. Такі фахівці потребують перекваліфікації. Вивчення ними вузівського курсу в повному об'ємі не обов'язкове, але негнучка навчальна система не може допомогти їм вирішити проблеми. Потім вступні іспити до вузів кожен рік демонструють низьку якість знань абітурієнтів. Курси