були широко відомі у тодішній Росії. З 1904 р. до існуючих засобів заочного навчання додалася продукція видавництва "Матезм", в тій же Одесі, єдиного в тодішній Росії спеціалізованого видавництва фізико-математичної і природничої літератури. З 1904 по 1923(24) роки було видано біля 174 книг відповідного профілю. Іншим центром поширення науково-технічної літератури був Миколаїв. Широко відомими популяризаторами науково-технічних знань були Рюмін та інженер Чернишов. З 1904-1917 рр. вони видава- ли журнал для самоосвіти "Физик-любитель". З 1910 року Рюмін видавав також журнал "Электричество и жизнь", з 1906 - "Природа", в якому друкувалися науково-популярні статті, автором багатьох був Воровський 1.1. Вони припинили своє існування у 1917 році, але зіграли позитивну роль як засоби самоосвіти. Таким чином, південь України на початку XX сторіччя став своєрідним центром дистанційного навчання" в усій дожовтневій Росії [2, с. 152 ]. Втрати внаслідок першої світової і громадянської воєн, як загальні, так і в науковій, технічній та освітній системах, призвели до появи великої кількості посібників і цілих їх серій для самоосвіти і самопідготовки. З початку 20-х почали видаватися серії "Школа на дому", "Робфак на дому", "Готовься в вуз", "Учись сам", "Робочий технікум на дому". Необхідно зазначити, що видання спеціальних навчальних посібників і досі залишається характерною рисою забезпечення заочно-дистанційного навчання. Але останнім часом система вдосконалюється за рахунок усе ширшого застосування технічних засобів. У 1926-27 р. при деяких ВНЗ, в тому числі при Московському університеті Сільськогосподарської Академії ім. Тімірязєва було відкрите заочне відділення, на якому почали навчатися біля 37 тис. студентів. У 1927 р. був створений Центральний інститут заочного навчання. У 1930 р. - Всесоюзний сільськогосподарський інститут заочного навчання. В 1929-30 р. - з'явився цілий ряд нових крупних заочних ВНЗ, в т.ч. Всесоюзний заочний індустріальний інститут, з 1947 р. перейменований у Всесоюзний заочний політехнічний інститут. Уже на початку 1931 р. у навчальних закладах заочної форми навчалося понад 350 тисяч студентів. За станом 1981 р. у колишньому СРСР було 16 самостійних заочних ВНЗ, з яких 10 мали статус всесоюзних, а також 572 заочних відділення при "денних" вищих навчальних закладах.
Іншим прикладом спеціально організованого дистанційного навчання на основі correspondence learning є заснований в Берліні в 1856 році Інститут Тусена і Лагенштейна, який вважався засновником навчання іноземних мов. Але заочна форма навчання на рівні вищої школи розпочалася у 1858 р., коли при Лондонському університеті були організовані заочні курси по підготовці студентів і екстернів до складання іспитів.
Наступний етап ознаменувався появою нових засобів навчання - комп'ютерів. Але до появи цих засобів з'явились радіо (20-ті роки), телебачення (40-ві роки), які значно вплинули на розвиток нової форми комунікації для використання в системі безвідривного навчання. Удосконалення інформаційно-предметного забезпечення на цьому етапі значно сприяло формуванню іншого джерела виникнення і розвитку дистанційного навчання, яке використовувалося на основі засобів телекомунікації, аудіо-, відеозаписів.
В Європі дистанційне навчання розвивалося за допомогою відкритих університетів. Вони фінансувалися урядами країн і надавали курси, які використовували телебачення і радіо, а в останній час все більше використовують комп'ютерні і телекомунікаційні технології.
Піонером дистанційного навчання в Європі був Британський відкритий університет (British Open University), який засновано за наказом королеви Великобританії у 1969 році. Спочатку ідея відкритого університету припускала надання допомоги дорослим працюючим людям при підготовці отримання дипломів Лондонського університету. Потім ця ідея була доповнена концепцією "ефірного університету", який використовує теле- і радіомовлення в заочному навчанні. Історичне значення Британського відкритого університету полягає в тому, що він поклав початок розвитку дистанційного навчання другого покоління, яке було комбінацією кореспондентського навчання, очних тьюторіалів і трансляційних технологій (радіо, телебачення).
Система навчання, яка розроблена у Відкритому університеті Великобританії, являє собою синтез досвіду радянської системи заочного навчання, європейських кореспондентських шкіл і британських традицій професійного навчання. В основі британської моделі - самостійне навчання, яке призначене для бажаючих отримати основну або додаткову освіту без відриву від головної професійної діяльності. Рівень освіти при цій моделі забезпечується:
спеціально розробленими навчально - методичними комплектами, які призначені для самостійного вивчення курсу;
організацією системи психолого-педа- гогічної підтримки студента у формі як групових занять (тьюторіалів), так і індивідуальних консультацій;
системою рейтингової атестації і централізованого моніторингу якості освіти [3, с. 117].
З самого початку своєї діяльності Британський відкритий університет звертав увагу на проблеми керівництва навчальним процесом, диференціації форм, методів, засобів навчання, які дозволяють студентам вибирати найбільш ефективні з них, створення умов викладач - студент, студент - студент.
Наступний етап характеризується використанням сучасних засобів нових інформаційних технологій і засобів масової комунікації, як уже звичних (радіо, телебачення, в тому числі й кабельне, факс), так і нових (аудіо, теле-, відеокон- ференції, засоби мультимедіа, гіпермедіа, комп'ютерні телекомунікації).
Цей етап характеризується появою Internet на початку 80-х. Його вплив був такий великий, що зв'язок "багатьох з багатьма" і система обміну інформацією стали спільними. Кількість поставників дистанційного навчання зросла. Методи доставки інформації поширювались завдяки сучасним комунікаційним системам, які дозволяють дуже швидко передавати інформацію в будь-яке місце земної кулі. І тут перше місце за темпами розвитку дистанційного навчання належить Америці. Розвиток дистанційного навчання в Америці відбувався дещо по-іншому. Офіційний статус заочного навчання на рівні вищої школи в