США існує з 1981 р., коли було створене заочне відділення при Чиказькому університеті. Американська модель дистанційного навчання створилася в результаті дій кількох крупних американських університетів по використанню спочатку телебачення, а потім цифрового відеозв'язку для трансляції аудиторних занять. Ця модель трактує дистанційне навчання як форму очного навчання, при якій контакт лектора з аудиторією замінюється очною телекомунікацією і багатьма технічними засобами. Відміна тут дистанційного навчання полягає в застосуванні нових комунікаційних технологій, які не змінюють, головним чином, організацію освіти, яка залишається традиційною. В американській моделі, на відміну від британської, інститут тьюто- рів відсутній. Вона орієнтована в першу чергу на студентів коледжів і університетів, які навчаються у вечірній час і у вихідні. Рівень навчання в цьому випадку забезпечується за рахунок контролю якості інтерактивної телекомунікації між базовим закладом і дальніми класами, а також за рахунок якісного технічного обладнання філіалів. Свій рух на шляху розвитку сучасного дистанційного навчання, застосовуючи навчальне телебачення в середині XX сторіччя, розпочали ряд американських інженерних коледжів, які почали використання телебачення для професійної підготовки робітників корпорацій. Ці програми були настільки успішними, що стали основою для поширення високоякісної освіти студентів з різних місць. У той же час з' явилася можливість передачі телевізійних курсів крізь супутники по усій території США, Європи, Австралії, Китаю. У 1984 році був засновано Національний технологічний університет (National Technological University), а у 1991 р. він став консорціумом з 40 університетських інженерних шкіл зі штаб-квартирою в м. Форт-Коллінз. З 1989 р. за програмами дистанційного навчання у США навчається біля 1 млн. студентів, які приймають навчальні курси крізь систему публічного телемовлення (Public Broadcasting System, PBS). Програма навчання дорослих (PBS Adult Learning Service) з 1990 року взаємодіють з 1500 коледжами. Програма пропонувала курси в різних сферах науки, бізнесу, керівництва. Навчальні курси транслювалися по 4 навчальних каналах, і крізь супутники - в інші країни світу.
Які ж риси лежать в основі дистанційного навчання?
По-перше, навчання, при якому викладач і студент відокремлені відстанню, тому навчання відбувається практично самостійно на основі розроблених навчально-методичних комплектів.
По-друге, навчання з використанням засобів телекомунікацій, при якому має місце взаємодія між тим, хто навчає, і тими, хто навчається.
По-третє, навчання відбувається або в режимі реального часу (трансляція аудиторних занять у мережу віддалених від університетського кампусу аудиторій), або у режимі наступного перегляду студентами навчального матеріалу (відеокасета із записами лекцій). Слово "distance" вказує на відстань між учасниками процесу навчання. Але відмінність дистанційного навчання полягає в тому, що при дистанційному навчанні створюється можливість організації сучасного навчального процесу з усіма атрибутами, які характеризують його як навчальний (можливість пояснення навчального матеріалу, можливість спілкування з викладачем і студентів один з одним протягом усього періоду навчання, проведення обговорень, тестів як поточних, так і підсумкових, виконання спільних завдань, у тому числі дослідницького і творчого характеру). При цьому передбачаються усі фактори, які визначають його як навчальний (можливість організації активної пізнавальної діяльності кожного, хто навчається, індивідуальної і групової, забезпечення ефективного зворотного зв'язку, інтерактивності, індивідуалізації і диференціації процесу навчання, формування стійкої мотивації навчально-пізнавальної діяльності). В процесі дистанційного навчання має місце процес навчання, а не самоосвіти. Процес інтерактивності передбачає взаємодію будь- яких об' єктів, з використанням доступних їм засобів і методів. Саме висока інтерактивність дистанційного навчання, яка забезпечена широким використанням засобів нових інформаційних і комунікаційних технологій і відрізняє його від традиційного заочного навчання [1, c. 225].
Таким чином, наведена у статті інформація свідчить про те, що дистанційне навчання поступово відокремилося від системи заочного навчання за рахунок технологічного прориву і перетворилося на самостійну форму отримання освіти. Ця інформація дозволяє зробити висновок про ефективність його використання саме як самостійної форми, яка відрізняється від заочної форми. Але це не виключає можливість впровадження певних елементів дистанційного навчання у сфери заочного або традиційного (очного) навчання.
Дослідження історії виникнення та розвитку дистанційного навчання показують, що в основі становлення цього явища лежать кілька головних джерел: перше - традиція кореспондент- ного навчання, друге засноване на використанні засобів телекомунікації, третє засноване на сучасних засобах нових інформаційних технологій і засобах масової комунікації, як уже звичних, так і нових. Це свідчить про те, що дистанційне навчання пройшло етап інтеграції, відокремлюючись від очної і заочної форм. Це підтверджено наявністю як канонічних принципів дидактики, так і наявністю специфічних, таких як принцип відкритості, інтерактивності, ідентифікації, застосування сучасних засобів інформаційних технологій, економічної доцільності.
ЛІТЕРАТУРА
Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. - М.: Высшая школа, 2002. - 436 с.
Білий Ю.О. Історія розвитку дистанційного навчання // Освітні технології у школі та вузі. - Миколаїв, 2000. - С. 150-154.
Панарина Н.О. Дистанционное обучение: к вопросу об основных понятиях // Социологические исследования. - 2004. - № 4. - С. 116-120.
Сергиечко И. В. Дидактический подход к реализации системы дистанционного обучения // Инновации в образовании. - 2005. - № 1. - С. 29-38.
Канаев И.В. Реализация дидактических принципов в системе дистанционного обучения // Инновации в образовании. - 2005. - № 3. - С. 50-56.