формування готовності майбутніх фа-хівців до професійної діяльності, проблема формування готовності до професійного самовдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів залишається невирішеною.

Сьогодні практично відсутня методика оцінювання готовності до професійної діяльності у майбутнього інженера, до визначення його рівня готовності професійного

самовдосконалення. Атестаційні відомості студентів містять лише оцінку, відмітку. Лише окремі студенти підлягають більш серйозній атестації з приводу подання на конкурс робіт, визначення кандидатур на місце у магістратуру, аспірантуру тощо. З цього боку при атестації використовують різноманітний арсенал, починаючи із експертних оцінок викладачів, їх спостережень, думок про особистість майбутнього фахівця, так і відзначається використання кваліметричного підходу, який вже знайшов місце при атестації персоналу різних фірм та підприємств (Г. Дмитренко, О. Дорошенко) [5]. Відзначимо, що у теорії і практиці вищої школи відсутня методика оцінювання готовності майбутнього інженера до реалізації особистісно-професійного потенціалу й самовдосконалення, проте атестація майбутніх фахівців, яка містить оцінку їх особистісно- професійних якостей, не обгрунтована і немає вироблених критеріїв оцінювання, часто виконується навмання і не підходить майбутньому фахівцю інженерно-технічного профілю.

Проблеми й окремі аспекти оцінювання професійної готовності фахівця, складових професійного самовдосконалення майбутнього фахівця, зокрема загальної теорії оцінювання, розкриваються у працях В.О. Бондаренко, В.З. Брожика, Р.В. Ваврик, Ю.Д. Граніна, Л.І. Даниленко, Т.І. Каткової, В.М. Мазіна, Т.А. Кухарчук, М.М. Кабанець та ін. [1-4, 9-10].

Сутність оцінки, органічний взаємозв'язок між поняттями "оцінка", "цінність", "пізнання" розглянуто у роботі В.З. Брожика [2].

Оцінка як фактор формування особистості, показник відповідності досягнутого рівня виховання поставленим цілям, засіб оптимізації педагогічного впливу знаходить відбиток у роботах [9, 10].

Вважаємо, що думка двох наступних дослідників, може бути прийнятною стосовно розгляду особистості майбутнього інженера та формування методики оцінювання його готовності до професійного самовдосконалення. Так, наприклад, В.О. Бондаренко з'ясовує сутність і функції оцінки, її місце та роль у діяльності офіцера, виходячи з того, що найбільш суттєвим матеріальним аналогом оцінки, схожим із нею за структурою і за процесом виконання, є вимірювання [1], а дослідниця Р.В. Ваврик вважає, що процес оцінювання професійної готовності науково-педагогічних працівників до педагогічної діяльності є багатогранним, дослідниця обґрунтовує і розкриває його методики [3].

Таким чином, проведений аналітичний огляд літературних джерел з вказаної вище проблеми дозволяє зробити деякі припущення.

Усі дослідники проблеми оцінювання готовності до професійної діяльності, професійного самовдосконалення використовують термін "оцінка", проте часто цей термін має досить обмежене смислове навантаження (В. Брожик, Ю. Гранин [2, 4]).

Науковці розглядають оцінку як одну з функцій контролю, одну з базових операцій, яку виконують керівники, окрему управлінську функцію, як синонімічну до слова "вимірювання". Однак реальний процес оцінювання готовності майбутнього інженера до розвитку й реалізації особистісно-професійного потенціалу, готовності до професійного самовдосконалення є багатогранним і залишається недостатньо висвітленим (Р. Зобов, В. Керасьев, Е. Чугунова) [6, 9], хоча у попередніх дослідженнях ми вже зупинялися на результатах окремих аспектів стосовно розробки моделі оцінки реалізації особистісного потенціалу студента в технічному університеті, що знайшли своє відбиття у роботах [7-8]. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба обґрунтувати оцінювання їхньої готовності до професійного самовдосконалення.

Дослідження, що представляє автор, виконуються у рамках держбюджетної теми "Розробка методології формування психологічної готовності майбутніх фахівців технічного університету до професійної діяльності" (РК № 0107U000600) та одержані результати знаходять свій відбиток у навчально-виховному процесі професійної підготовки майбутніх інженерів в умовах технічного університету, у формуванні у майбутніх професіоналів готовності не тільки до професійної діяльності, але й готовності до професійного само-вдосконалення протягом усього життя.

Автор статті ставить за мету обґрунтування методики оцінювання готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення. Для цього, по-перше, необхідно виявити необхідні структурні елементи дефініції "готовність до професійного

самовдосконалення", по-друге, розробити критерії оцінювання умінь і здатностей на кожному з п'яти рівнів (початковому, низькому, середньому, достатньо високому, високому), по- третє, практично оцінити розвиток конкретного вміння або здатності майбутнього інженера, по- четверте, розробити критерії оцінювання рівня розвитку всієї сукупності його особистісно- професійних умінь і здатностей.

Основна частина роботи. Досвід практичної діяльності свідчить, що оцінка - це завжди порівняння, але не кожне порівняння є оцінкою. Порівняння можливе при дотриманні щонайменше двох вимог:

порівнюватися мають реальні предмети або явища;

порівняння має відбуватися відносно певного еталона, величини.

Тому для оцінювання готовності до професійного самовдосконалення, необхідно виконання певних кроків, які описані вище у структурі завдання дослідження.

Зазначимо, що підходи до дослідження оцінювання готовності до професійного самовдосконалення передбачають з'ясування вихідних принципів її здійснення. Методологічні принципи оцінювання готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера є системою загальнонаукових, специфічних правил і ціннісних норм.

З урахуванням наведених вище даних, нами сформульовані принципи і функції оцінювання. До основних принципів ми відносимо: принцип наукової об'єктивності, який передбачає врахування в оцінці всіх зв'язків і відносин; принцип конкретно-історичного підходу, який вимагає розгляду оцінки не як деякої надуманої абстракції, а як реально існуючої професійної готовності, що відповідає певній стадії розвитку суспільства, професійній діяльності інженерно- технічного напрямку; принцип єдності теорії та практики в оцінюванні готовності до професійного само-вдосконалення майбутнього інженера, який визначає необхідність

постійного врахування втілення теоретичних психолого-педагогічних знань у практику навчально-виховної діяльності майбутніх інженерів; принцип повноти оцінювання готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера, врахування його кількісно-якісних характеристик; принцип системного підходу, який дозволяє адекватно відобразити всю різноманітність явищ