До основних функцій оцінки нами віднесено: аксіологічну функцію, яка має на меті з'ясувати цінність як результат діяльності майбутнього інженера; регулятивну функцію, яка полягає в регулюванні процесу розвитку професійної готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення, керованості ним; індикаторно-інформативну, яка дозволяє визначити рівень готовності до професійного самовдосконалення; прогностичну функцію, яка забезпечує прогнозування шляхів, форм і методів розвитку готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера; нормативну функцію, яка полягає в тому, що на кожному рівні професійної готовності закладені якісні та кількісні параметри; мотиваційну функцію, яка полягає у стимулюванні майбутнього інженера до саморозвитку професійної готовності, пошуку тощо.

Під готовністю до професійного самовдосконалення особистості майбутнього інженера ми розуміємо відображення у свідомості людини потреби в найбільш повному виявленні, розвитку та застосуванні своїх здібностей та потенційних можливостей в діяльності зі створення нового, суспільно значимого продукту, метою якого є самоствердження людини у суспільстві.

Аналіз сутності поняття "готовність до професійного самовдосконалення" дозволив виокремити такі структурні елементи, основними з яких є:

мотиваційний компонент (бажання спроектувати та реалізувати індивідуальний проект особистісно-професійного розвитку, потреба у застосуванні особистісно-професійних технологій, інтерес до навчальних занять, присвячених проблемам особистісно- професійного розвитку тощо);

когнітивний компонент (з'ясування сутності технологій проектування особистісно- професійного розвитку, змісту психолого- акмеологічних технологій, сутності гностичних, комунікативних, організаційних, конструктивних, дослідницьких, рефлексивних, креативних вмінь; розуміння основ технологій самоменеджменту та самовиховання; розуміння основних дефініцій процесу готовності до професійного самовдосконалення тощо);

особистісно-діяльнісний компонент (розпочати інноваційну діяльність щодо встановлення рівня та розвитку особистісно- професійних потенцій; робота над виконанням курсових, магістерських робіт щодо проблем професійного становлення майбутнього фахівця; підвищення рівня творчих здібностей майбутнього інженера стосовно його професійної діяльності тощо).

Для практичного оцінювання всіх складових, а також цілісної готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення на підставі обгрунтованих нами її теоретичних і методологічних засад розроблена відповідна методика. Вона включає окреме оцінювання мотиваційної, теоретичної та практичної видів готовності через визначення їх потенціалу і коефіцієнта розвитку.

Сутність оцінювання полягає у виявленні рівнів розвитку у майбутнього інженера окремих умінь і здатностей (рівні - високий, достатньо високий, середній, низький або дуже низький, тобто початковий) Попередньо були визначені критерії рівня розвитку окремих умінь і здатностей, ступінь їх розвитку і сформованості, який виявляється у студента технічного університету у ході навчально-виховного процесу.

Для розроблення методики оцінювання рівня готовності до професійного самовдосконалення ми використовували інтервальну шкалу. У цьому випадку кожний наступний варіант відповіді наділяється значенням "вище" або "нижче", "більш" або "менш" та ін. Однак ми передбачили й обгрунтували, що інтервал між варіантами відповідей наближається до рівного значення, що становить 2 бали, щоб чіткіше показати відмінність, тому кожному варіанту відповіді на порядок нижче відповідає й кількість балів, яка менша від попереднього на 2 бали. У нашій методиці різним твердженням про рівень розвитку

ВМІНЬ І _ Кмгпс + Кщгпс + К пгпс (1)

гпс ^

здатностей майбутнього інженера відповідає така кількість балів: високий - 10 балів; достатньо високий - 8 балів; середній - 6 балів; низький - 4 бали; дуже низький або початковий - 2 бали. Залежно від визначеного рівня у відповідній графі проти кожного вміння і здатності ставиться бал.

Валідність і надійність методики оцінювання забезпечується високим рівнем наукового обгрунтування сукупності вмінь і здатностей, які виражають окремо мотиваційну, теоретичну й практичну види готовності.

На підставі загальної суми балів із кожного виду готовності визначається коефіцієнт готов-ності майбутнього інженера до (2) професійного самовдосконалення, що є числом, яке виражає рівень розвитку всієї сукупності мотиваційних, теоретичних (когнітивних) та практичних (осо-бистісно- діяльнісних) умінь і здатностей.

Коефіцієнт готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (К гпс) є середньоарифметичним суми таких коефіцієнтів: мотиваційної (Кмгпс), теоретичної (К тгпс), прак-тичної (К пгпс) видів готовності (формула 1):

При визначенні коефіцієнта будь-якого з трьох видів готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення враховується вагомість кожного вміння та здатності. Для цього вираховується вся сукупність умінь і здатностей, яка визначає цілісний показник Кгпс. У нашій методиці така сукупність становить 128 умінь і здатностей, у тому числі кількість умінь, які відображують мотиваційну готовність становить

Готовність майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (К гпс) є інтегрованим поєднанням вищевказаних середньо-арифметичних суми таких коефіцієнтів: мотиваційної (К мгпс), теоретичної (К 1|||с). практичної (К пгпс) видів готовності. Тоді за

Висновки і перспективи подальших досліджень:

по-перше, проаналізовано і наведено необхідні структурні елементи дефініції "готовність до професійного самовдосконалення";

по-друге, розроблено критерії оцінювання умінь і здатностей на кожному з п'яти рівнів (початковому, низькому, середньому, достатньо високому, високому);

по-третє, здійснена практична оцінка розвитку конкретного вміння або здатності майбутнього інженера;

по-четверте, розроблені критерії оцінювання рівня розвитку всієї сукупності його особистісно-професійних умінь і здатностей;

5, теоретичну готовність - 60, практичну готовність - 63.

Загалом коефіцієнт будь-якого з трьох видів готовності К г знаходиться у межах (формула 2):

формулою (1) можна визначити її коефіцієнт, який знаходиться у межах від середньоарифметичної суми всіх мінімальних величин коефіцієнтів