УДК 371.13 Пуховська Л.П.

Особистісна модель підготовки викладачів на Заході

Аналіз широкого кола робіт, присвячених гуманізації освіти та відповідній гуманістичній підготовці викладачів, показує, що ця ідея висувається як антипод традиційній авторитарній освіті типу французького ліцею чи німецької гімназії, а також прагматичній моделі школи, яка набула значного поширення в США. Ближче до окресленого ідеалу традиційно були початкові школи Англії, вчителі яких мали свободу дій щодо навчальних програм, методів навчання, прийняття тих чи інших педагогічних рішень. Саме ця самостійність, відносна незалежність від зовнішнього впливу, насамперед, від шкільної адміністрації, є традиційною характерною рисою в роботі вчителів початкової школи в цій країні.

Дослідники проблем педагогічної освіти, такі як Д.Ніас, Дж.Флоуд, П.Аштон, вважають, що англійська початкова школа традиційно культивувала "автономію" вчителя, його ідеологічну свободу та свободу самовираження. Природно, що на цьому фоні саме в Англії в 60-70-х роках поширився рух за гуманістичну освіту. Він об'єднував представників різних суспільних та педагогічних сил навколо ідеї пріоритету загальнолюдського блага, пріоритету особистості вчителя та учня. Одним із сучасних напрямків є "освіта, що зосереджується на душі дитини" ("Soul- Centered Education"). Засновник його - вчитель- учений Х.Гілмор (Лондон) створив шість шкільних підручників нового покоління, об' єднавши їх ідеєю "творчість через усю шкільну програму". Базуючись на філософії цілісності, цей напрямок проголошує становлення Особистості (учня, вчителя) через розвиток здібностей Душі.

Теоретична модель особистості, що самоактуалізується, розроблялася багатьма відомими вченими-гуманістами, зокрема, К.Роджерсом ("особистість завтрашнього дня"), Р.Бернсом ("Я- концепція") та ін. У запропонованих ними гуманістичних програмах виховання такої особистості значне місце відводиться професійній підготовці вчителя. І це зрозуміло, бо ідея дослідження феномена вчителя, який самоактуалізується, є надзвичайно важливою з точки зору суб'єктивних умов професіоналізму в педагогічній праці. Цілісна концепція і програма підготовки такого вчителя були вперше обгрунтовані і впроваджені А.Комбсом, Р.Блумом і А.Ньюменом (Флорідський університет). У центрі програм - ідея, що головне завдання вчителя - допомогти учневі в самоактуалізації, тобто у виявленні і розвитку його природи. Звідси - назва програми "Я" - як інструмент" ("Self as an instrument"). Важливими її складовими було не тільки обгрунтування нового змісту, організаційної структури, форм та методів підготовки майбутніх учителів, а й розробка головних характеристик випускника педагогічного коледжу: знання навколишнього світу і свого предмета, розуміння людей і мотивів їх поведінки, розуміння завдань розвитку суспільства і завдань навчання, відкриття своїх методів навчання.

Слід відзначити, що гуманістичний напрямок у педагогічній освіті ("Humanistic Teacher Education") є серцевиною особистісно-орієнтованого підходу до підготовки вчителя на Заході, в межах якого співіснують різні напрямки, такі як "Персоналізована педагогічна освіта" ("Personalized Teacher Education"), "Педагогічна освіта, що базується на свідомості" ("Deliberate Teacher Education") та ін. Зокрема, в 70-90-х роках у міжнародному педагогічному просторі значного поширення набуває напрямок "персоналізованої" педагогічної освіти, який розвивався зусиллями вчених та практиків педагогічної освіти різних країн. Його сутність може бути виражена такою формулою: підготовка вчителя, що базується на потребах професійної самосвідомості та розвитку професійних інтересів майбутніх учителів. Перша навчальна програма, в основу якої покладена модель розвитку професійних інтересів майбутніх учителів (дослідження Ф.Фуллер), була запроваджена в учительскому коледжі Техаського університету на початку 70-х років. Експериментально обгрунтована модель розвитку професійних інтересів майбутніх учителів у процесі навчання (від "інтересів, спрямованих на професійне самоусвідомлення" (Self Concerns) - через "інтереси-завдання стосовно практики навчально-виховного процесу" (Task Concerns) - до "інтересів, що зосереджуються на учнях" (Pupil Concerns) фактично стала ключовою ідеєю в концепції "персоналізованої" педагогічної освіти.

У наступне десятиріччя подібні навчальні програми були поширені в англомовних країнах: Канаді, Австралії, Англії. Проте на Європейському континенті ідеї "персоналізованої" педагогічної освіти набули найбільшого розвитку і поширення у професійній підготовці вчителів Бельгії, де з метою перебудови системи підготовки вчителів для дітей з датською мовою навчання (Фламандська громада) проводиться широкомасштабне наукове дослідження за участю 20 педагогічних навчальних закладів країни. Керівники проекту - професори Льювенського католицького університету (Catholic University of Leuven) С.Дженсенс, КПітторс і Д.Роббен адаптували головні положення моделі "персоналізованої" педагогічної освіти Ф.Фуллер до сучасних умов і створили свою концепцію "персоналізованої" підготовки сучасного вчителя. Вона вводить у дію одинадцять компонентів:

можливості виявлення студентом своїх професійних інтересів;

відповідальність студентів за власне навчання;

диференційована підтримка;

підтримка, спрямована на розвиток професійних інтересів;

раннє занурення в реальності викладання;

викладацька діяльність вже під час першого року навчання;

ситуація успіху вже у першому досвіді педагогічної діяльності;

диференціація вимог у підготовці до уроків;

спеціалізовано-проблемна орієнтація в теоретичній професійній підготовці;

методи, які використовуються у теоретичній підготовці;

циклічність курсу підготовки.

З точки зору філософії освіти ідея особистісно орієнтованої педагогічної освіти досліджується західними вченими за допомогою категорій суб'єкта, свободи, саморозвитку, цілісності, діалога як форм самовиявлення особистості. У роботах західних учених простежується прямий вплив на підготовку вчителів тих соціальних цінностей, які традиційно пов'язані з індивідуалізмом. За їх допомогою в педагогічній освіті "утверджуються ідеал культурної особистості та ідея індивідуального розвитку майбутнього вчителя". У межах цього підходу педагогічна освіта розглядається як процес становлення та розвитку професійної індивідуальності вчителя. Відповідно до індивідуальної парадигми передбачається, що на поведінку вчителів та на навчальне середовище, яке вони створюють, головним чином впливають особливості спрямувань, прагнень та цільових установок. Тому найвищою цінністю проголошується психічна зрілість майбутніх учителів.

Перехід