УДК 378:37.2

Дидактичні особливості підготовки майбутніх інженерів хімічних спеціальностей на прикладі курсу "неорганічна хімія"

Статтю присвячено проблемі підготовки майбутніх інженерів хімічних спеціальностей в умовах технічного університету. Автор аналізує розробку й застосування нових форм організації підготовки студентів хімічних спеціальностей для успішного засвоєння матеріалу, забезпечення мотивації навчання, розвитку потенційних можливостей, формування самостійності та самореалізації на прикладі вивчення курсу "Неорганічна хімія ".

The article is devoted to the problem of the future engineers of chemical specialities preparation in conditions of a technical university. The author analyzes the development and application of new forms of organization of the students' preparation for successful assimilation of the material, maintenance of motivation for training, development of potential opportunities, formation of independence and self-realization on the example of studying the academic course of "Non-organic chemistry". Постановка проблеми. За умов сьогодення ми стаємо свідками реформування системи вищої освіти. Сучасні й майбутні реформи в цьому зв'язку пов'язані із необхідністю вирішення багатьох питань на теоретичному, методологічному і практичному рівнях, у результаті чого майбутні фахівці будуть одержувати знання, необхідні для адаптації в сучасному світі. У контексті цього варто говорити про дуже вчасну необхідність формування у майбутнього фахівця мобільності, готовності до роботи в умовах, які все частіше характеризуються ризиком та невизначеністю. Щоб надати студентам такі знання, треба, насамперед, змінити мету діяльності викладача - пе-рейти від трансляції навчального матеріалу до такої організації навчально-виховного процесу, щоб студенти відчули необхідність і готовність до розвитку особистісного потенціалу, щоб вони були готові до творчої самостійності й ініціативи, до творчих підходів у пізнавальній діяльності.

Вирішальним у процесі підготовки сучасного професіонала стають зміни стереотипів про суб'єкт і об'єкт навчального процесу, робиться наголос на розуміння, віру й бажання викладача змінити ситуацію, уміння обирати і впроваджувати адекватні засоби, на придбання професіоналізму в методичній області, включення студента в таке навчальне середовище, де знання здобуваються, закріплюються творчо, а соціальні навички відпрацьовуються, обговорюються й

удосконалюються.

Аналіз стану досліджень та публікацій. Дослідженню проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців завжди приділялася належна увага, зокрема таким аспектам, як: методологічні засади сучасної філософії освіти (В.П. Андру- щенко, В.Г. Кремень, І.А. Зязюн), неперервна професійна освіта фахівців у вищій школі (A.M. Алексюк, В.І. Бондар, М.Б. Євнух, В.А. Козаков, М.О. Носко, С.О. Сисоєва). Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців досліджувалися вченими (Р.С. Гончаренко, О.А. Дубасенюк, J1.0. Хомич, Я.В. Цехмистер), питання підготовки майбутніх фахівців у контексті психолого-педагогічної освіти (Г.О. Балл, І.Д. Бех, В.В. Давидов, JIB. Кондрашова, О.М. Пєхота, В.В. Рибалка). Особливості професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі хімічної промисловості не залишилися поза увагою дослідників (В.А. Лєгасова, О.С. Сироткіна, В.М. Бузніка).

Аналізуючи проблему розвитку системи професійної освіти Н.Г. Ничкало підкреслює, що в усьому світі посилюються певні негативні тенденції в освіті, зокрема щодо доступу до одержання освіти, ресурсів, які виділяються для цієї мети, спостерігається соціально-економічне розслоєння й зростання розриву в можливостях здобуття освіти. Крім того, зміни в технологіях, економіці, політиці й суспільстві вимагають зміни цілей, змісту, кваліфікацій та методик, які використовуються в освітніх системах. Зміна філософії та ідеології вимагає нових систем професійної освіти, нових стандартів, програм й навчальних планів [4].

Водночас у діяльності освітніх закладів, зокрема вищої школи, спостерігаються дві суперечливі й водночас тісно пов'язані між собою тенденції:

по-перше, з одного боку, багатство змісту й форм вияву навчально- виховного процесу, розмаїття інформації, яка надходить до студентів, виробнича праця, суспільно-політична діяльність створюють сприятливі умови для розвитку особистості;

по-друге, з іншого боку, завдання професійної освіти (монотехнізм), вузький професіоналізм, утилітарність навчальних планів, характерні для окремих спеціальностей і програм, відсутність вільної позалекційної години для задоволення непрофесійних інтересів і потреб гальмує розвиток особистості майбутнього спеціаліста.

Для забезпечення повного розвитку особистості студента у навчально-виховному процесі необхідно розвивати індивідуальні стилі пізна-вальної діяльності кожного студента. Тут особливого значення набуває роль викладача, його професіоналізм, уміння діагностувати і враховувати індивідуальні особливості студентів не тільки в набутті знань, але й у психологічному аспекті, готувати відповідні навчальні матеріали, плани, програми. Усе це вимагає від викладача високої професійної майстерності, такту, цілком певних особистісних і професійних якостей (І.А. Зязюн, С.О. Сисоєва, Т.І. Сущенко, О.М. Пєхота) [1,4-5,10].

Завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає у з'ясуванні умов і форм ефек-тивної організації навчального процесу підготовки студентів хімічних спеціальностей, спрямованого на обгрунтоване конструювання змісту учіння, форм контролю й методів стимулювання творчої навчальної діяльності майбутніх інженерів, моделювання навчального процесу, чітке його планування.

Викладення основного матеріалу.

Глобалізація економічних, політичних і культурних зв'язків, всебічна інформатизація життя й діяльності людей, використання високих технологій та посилення реальності загрози екологічної катастрофи кардинально змінили зміст професійної діяльності сучасного інженера. Це вимагає адекватної реакції вищої школи, нового змісту, технології та організації навчально-виховного процесу.

У Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" протягом останніх десятиріч нагромаджено цікавий і корисний досвід своєчасного перегляду змісту фахової освіти у відповідності з досягненнями науки та вимогами практики. Він здійснюється на конкретній цільовій основі та має на меті істотне підвищення рівня професійної підготовки шляхом посилення уваги до тієї чи іншої її складової (Л.Л. Товажнянський, О.Г.

Романовський та ін.) [З, 7].

Однією із проблем викладання хімії в технічному університеті є