УДК 37.032:811.111

Бабкова-Пилипенко Н.П., Миколаївський державний університет ім. Петра Могили

Засоби формування лідерських якостей і властивостей у процесі фахової підготовки майбутніх юристів

У статті розглядається різниця між поняттями „якість" та „властивість" у загальному розумінні та у контексті процесу формування лідерів. Досліджуються якості особистості як її психосоціальні властивості та засоби їх формування. Аналізується інформаційна теорія пізнання емоцій у межах формування емоційних та вольових якостей особистості.

Difference between notions of "quality" and "characteristic" in general meaning and in the context of leaders' formation is considered in the article. Qualities of personality as his psycho-social characteristics and means of their formation are investigated. Informational theory of emotion cognition in the limits of emotional and determined qualities ofpersonality is analyzed. В ієрархії суспільних цінностей розвинених країн забезпеченість суспільства висококваліфікованими юристами становить один з найсуттєвіших чинників, що впливають на розвиток економіки, культури, соціальних та політичних процесів. Через це підвищені вимоги до представників юридичної професії, особливий ста-тус має юридична освіта в системі вищої школи. В Україні сучасна система юридичної освіти не задовольняє суспільний попит. У нашій країні юристів відносно загальної кількості населення вдвічі-вчетверо менше, ніж у розвинених країнах. Відчувається гостра потреба в юристах вищої кваліфікації.

Нові соціальні замовлення України вимагають не лише високоосвічених спеціалістів, але фахівців, готових прийняти сміливі рішення, проаналізувати ситуацію та побачити кінцеву ціль та шлях її досягнення, тобто фахівці з сильно розвиненими лідерськими якостями.

Проблема лідерства привертала до себе увагу протягом століть. Для Ніцше прагнення до лідерства - це прояв "творчого інстинкту людини" [10, c. 254]. За Фрейдом, подавлене лібідо може переходити в прагнення до лідерства [11, с. 124]. Багато досліджень лідерства спираються на типологію авторитету, розроблену М. Вебером. У сучасній західній соціології проблема лідерства переводиться в план емпіричних досліджень у малих групах, що виявляють психологічні і соціально- психологічні аспекти лідерства. Методологічна основа наукового вивчення лідерства - діалектичний і історичний матеріалізм. Лідерство виступає як процес складної взаємодії людей у соціальних групах на основі пануючих у суспільстві відносин. В антагоністичному суспільстві лідерство, крім функції узгодження і координації зусиль членів групи, виконує задачі нав'язування волі домінуючого класу. При соціалізмі лідерство покликано сприяти прояву ініціативи мас, створенню необхідних умов для оптимального розвитку колективу [12, с. 253]. На взаємини в колективі впливають характер групи, сфера її життєдіяльності, специфічні ознаки ситуації, психологічні особливості учасників, ціль діяльності й особистість лідера. У системі спільної діяльності лідерство виникає як об'єктивна потреба визначеної групи, що переломилася у свідомості учасників і прийняла форму чекань і вимог, що звертаються до лідера. На сучасному етапі проблемою формування лідерів займається велика кількість спеціалістів як за кордоном - Уорен Бенніс, Моллі Браун, Роберт Таунсенд, Уїльям Морроу, А. А. Луней, Л.І. Божович, В.Н. Добриніна, і в Україні - В.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, В.В. Давидов.

Беручи до уваги усе вищеперераховане, завданнями статті виступають:

Визначення різниці між поняттями "якість" та "властивість" у загальному розумінні та у контексті процесу формування лідерів.

Надання визначення якості особистості як її психосоціальної властивості.

Розглядання засобів формування лідерських якостей студентів.

Обґрунтування використання інформаційної теорії пізнання емоцій у межах формування емоційних та вольових якостей особистості.

З філософської точки зору властивість - це категорія, що виражає відношення однієї речі до інших речей, з якими вона вступає у взаємодію. Таким чином, властивість даної речі залежить не тільки від неї, але і від тієї речі, з якою вона взаємодіє. Звідси випливає відносний характер усякої властивості [12, с. 312].

Протиставлення властивості якості веде до розгляду властивості як зовнішнього вираження якості. Розхожість типів досліджуваних властивостей багато в чому визначає диференціацію наук. У залежності від того, яким чином змінюються властивості, їх можна розділити на два види:

Ті, яким не притаманна інтенсивність і тому не здатні змінювати (напр., "економічний", "історичний" і т.д.);

Ті, яким в предметі притаманна певна інтенсивність, що може бути більшою чи меншою (напр., маса, швидкість) [11, с. 116].

Якщо гуманітарні науки мали справу, головним чином, із властивостями першого виду, то точні науки прагнуть досліджувати насамперед властивості другого виду. У сучасній науці підсилюється тенденція до подолання цього розходження (виникнення афінної геометрії і топології, проникнення статистичних і математичних методів у гуманітарні науки).

Якість як філософська категорія виражає істотну визначеність об'єкта, завдяки якій він є саме цим, а не іншим об'єктом. Якість відбиває стійке взаємовідношення складених елементів об'єкта, що характеризує його специфіку, що дає можливість відрізняти один об'єкт від інших. Саме завдяки якості кожен об'єкт існує і мислиться як щось відмежоване від інших об'єктів. Разом з тим якість виражає і те загальне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів [12, с. 313].

Говорячи про лідерські якості особистості, ми повинні виходити з того факту, що вони мають два аспекти: професійний і психологічний. Професійний аспект передбачає формування професійної свідомості, певних знань і навичок. Психологічний є домінуючим, тому що саме від психологічних властивостей особистості залежить успіх процесу формування лідерських якостей.

Розглянемо якості особистості як її психосоціальні властивості. Перш за все нас цікавлять пізнавальні та психомоторні здібності особистості. Здібності можна визначити як властивість або сукупність властивостей предмета, системи, що виявляються у