з) мрія - створення образу бажаного майбутнього.

Не менш важливе значення у процесі формування лідерів має така здібність, як увага. Саме від вміння концентрувати увагу, розподіляти, переключати її та від її стійкості залежить успіх процесу формування лідерів. Під увагою ро-зуміють не окремий психічний процес, а його певний аспект: спрямованість та зосередженість свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

Головною ознакою якостей особистості як елементів її структури є їх ситуативність. Інакше кажучи, вплив конкретної ситуації на поведінку людини визначається тим, як людина переживає цю ситуацію. Переживання ситуації, різноманітні реакції людини на неї розуміють як емоції.

Емоції - це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. Найхарактерніша ознака емоцій - їх суб'єктивність. Якщо сприйняття і мислення дозволяють людині до певної міри об'єктивно відображати навколишній і незалежний від неї світ, то емоції відображають лише суб'єктивне ставлення її як до себе, так і до навколишнього світу. Саме емоції відображають особисту значущість пізнання через натхнення, пристрасність та інтерес [6, с. 35].

Людина народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога як прояв потреби у самозбереженні; радість як реакція задоволення від реалізації вітальних потреб; гнів як наслідок обмеження потреби у рухах. Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціалізації та усвідомлення власного "Я". Ці емоції не пов'язані з життєво важливими потребами, але саме вони суттєво забарвлюють життя людини (образа, провина, сором, заздрість, злорадство, пихатість тощо).

Нестримне бажання людини порівнювати себе з іншими постійно підтримується духом суперництва. Суспільство винагороджує першість, де б вона не виникла. Але в умовах постійного суперництва успіх і невдача однаково загрозливі. За умов невдачі людину "поглинуть" ті, хто має більший успіх, а успіх пробуджує заздрість і ворожість з боку інших людей, і вони об'єднуються у боротьбі проти того, кому пота-ланило. Та відмова від суперництва в умовах нашої цивілізації часто сприяє формуванню почуття невизначеності і навіть неповноцінності.

Для пізнання теорії емоцій існує чимало теорій, але ми звернемо увагу на інформаційну теорію П.В. Симонова - сила та якість людських емоцій визначаються силою потреби та оцінкою можливостей її задоволення у конкретній ситуації [6, с. 28].

Інформаційна теорія узагальнюється формулою

Е = -П(Ц)х(Н - С), де Е - емоція; - П(Ц) - потреба (ціль), знак "-" застосовується тому, що потреба (ціль) постає як збудження, від'ємне в біологічному розумінні для організму (щось необхідне, а воно відсутнє); Н - інформація, прогностично необхідна для організації дій щодо задоволення цієї потреби, досягнення мети; С - інформація, яка може бути використана в конкретній ситуації (ситуативна інформація) для цілеспрямованої поведінки. Термін "інформація" застосовують у широкому розумінні - відомості, їхня змістовна цінність, приріст відомостей, досвід тощо.

Можна викласти п' ять основних наслідків використання формули інформаційної теорії емоцій:

Е = 0, якщо П(Ц) = О; емоції не виникають за умов відсутності потреб (цілей) і зникають при їх задоволенні (досягненні).

Е = 0, якщо Н = С; емоції не виникають (або суттєво послаб-люються) у повністю поінформованій системі навіть при досить значних П(Ц) - це сприяє економії емоційного ресурсу, а не процесу розвитку особистості.

Е > 0, якщо С > Н; емоція позитивна за умов, що ситуативна інформація (С) переважає прогностично необхідну (Н); позитивна емоція тим більша, чим більша поінформована система.

Е < 0, якщо Н > С; емоція стає негативною за умов непоінформованості або інформації, недостатньої для задоволення потреб, досягнення цілей.

Поінформованість системи "потреби (ціль) - дія - задоволення (досягнення)" не тільки впливає на знак емоції, а й змінює її знак у процесі зміни стану інформаційного забезпечення діяльності. Це може допомогти процесу прогнозування поведінки студентів через їх емоції.

Друга група якостей особистості - це вольові. Воля - свідоме регулювання суб'єктом діяльності своєї поведінки, що пов'язано із подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод на шляху до мети. Внутрішні (стан здоров'я, потреби, мотиви, установки тощо) і зовнішні (простір, час, властивості предметів і явищ, інші люди тощо) перешкоди спонукають до вольового зусилля, яке створює готовність до подолання труднощів, що реалізується у вольових діях [3, с. 170].

Етапи вольової дії:

Усвідомлення мети і бажання її досягти.

Усвідомлення можливостей досягнення мети.

Поява мотивів, які або стверджують, або заперечують ці можливості.

Боротьба мотивів і вибір.

Прийняття однієї з можливостей досягнення мети в якості рішення.

Реалізація прийнятого рішення.

Основні вольові якості суб'єкта діяльності визначають його поведінку на різних етапах вольової дії:

Сильна воля характеризується: чітким усвідомленням мети, великим бажанням її досягти (1-й етап вольової дії, далі - кожний етап має відповідну цифру), наявністю достатніх можливостей (2) та відповідної мотивації (3), обґрунтованою боротьбою мотивів, швидким вибором (4) та прийняттям рішення (5), активністю і стійкістю щодо реалізації прийнятого рішення.

Наполегливість свідчить про те, що мета уявляється дещо віддаленою, але бажання її досягти велике (1), етапи 2, 3, 4 реалізуються повною мірою, а реалізація рішення (6) має стійкий і активний характер.

Впертість як вольова якість характеризується на етапах вольової дії тим, що мета і бажання її досягти об' єктивно не виправдані (1); можливості (2) і мотиви (3), боротьба мотивів і