Таке навчання здійснюється як процес суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, і ґрунтується він на діалозі, обміні значеннями, творчому співробітництві його учасників, демократичній основі гуманістичних відносин (С.В. Білова, С.Ю. Курганов, І.В. Шалигіна). Йдеться про забезпечення раціонального саморегулювання у процесі навчальної діяльності, а не про керування розумовими процесами ззовні, оскільки студент є суб'єктом не тільки навчання, але й життєдіяльності.

У рамках діяльнісного підходу увага вчених зосереджувалася на виявленні саме особистісних механізмів та індивідуально- типологічних особливостей мислення як діяльності (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, А.В. Бруш-линський). Згідно з особистісно орієнтованим підходом музичне мислення теж означає діяльність, але яка спрямована на активне самовдосконалення, самореалізацію кожного студента. Пріоритети віддаються такій творчій діяльності, яка за своїм характером дає можливість студентові відчути себе творцем потенційно затребуваного результату.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на особистісний розвиток студента, який "первісно є суб'єктом пізнання" (І.С. Які- манська), а не ним стає. Вища школа в минулому теж ставила за мету всебічний та гармонійний розвиток особистості студента- музиканта, але тільки під впливом цілеспрямованих дій викладачів. Така позиція призводила до послаблення творчої самостійності, ініціативи майбутнього виконавця, суперечить самій природі музичного образу, різноманітності виконавських уявлень.

Ми вважаємо за доцільне на індивідуальних заняттях зі спецінструмента й диригування у вищих мистецьких закладах впровадження саме принципів особистісно орієнтованого підходу, що, безперечно, підвищить рівень та ефективність навчального процесу. Адже викладачеві найбільш зручно прогнозувати й моделювати навчальний процес з урахуванням закономірностей розвитку та саморозвитку особистості. За таких умов навчання спрямоване на зацікавлення та індивідуальний розвиток кожного студента, на максимальну активізацію розумової діяльності студента, на створення сприятливих умов для реалізації його творчого потенціалу, на надання простору свободи його особистості для прийняття самостійних рішень.

Сутність концепції, яку ми беремо за основу, сформулював відомий науковець В.В. Сєріков: "Особистісно орієнтована освіта - це не формування особистості із заданими властивостями, а створення умов для повноцінного проявлення та ...розвитку особистісних функцій суб'єктів пізнавального процесу" [1, с. 42]. Ще одне надзвичайно цінне для нас положення: "Знай, що розвивається у твоєму учневі, і зумій це забезпечити" [2, с. 51]. Саме гарантування безпеки особистісних проявлень студентів у всіх навчальних особистісно орієнтованих ситуаціях, перш за все, дає можливість розвитку самостійності їх мислення, а не формуванню стереотипів стандартності (М.А. Алексєєв, І.А. Зимня, І.С. Які-манська).

Особистісна орієнтація для педагога стає єдиною, що забезпечує продуктивність діяльності і ставить у центр самореалізацію особистості студента в процесі навчання. Навпаки, функціонально орієнтоване мислення неприйнятне для викладача музики, оскільки відрізняється перевагою мети над значенням, технології над особистісними цінностями.

Мотиваційна структура особистості є чинником продуктивності діяльності мислення. Д.Б. Богоявленська вводить поняття "інтелектуальна активність особистості", що є властивістю цілісної особистості з глибокою мотиваційною структурою [3]. Саморозвиток інтелекту припускає самостійну орієнтацію індивіда на цінні риси розуму та відповідну установку на характер, стиль, спрямованість мислення, а також коректування своєї розумової діяльності. Зокрема, в галузі психології музичного мислення досліджуються питання про емоційну регуляцію розумової діяльності, тісний зв'язок інтелектуальних емоцій з про цес ами, що відбуваються на неусвідомленому і невербальному рівнях.

Мислення має велике значення у загальному процесі формування особистості, її розумових, емоційних та інших особливостей. Якщо функції самореалізації, рефлексії та змістотворчості будуть найбільш повно зображені в мисленні студентів, то це свідчить про досягнення особистісного напрямку функціонування процесу. А музичне мистецтво як могутній фактор формування особистості дає якраз можливість самореалізації, виявлення творчих здібностей кожного студента, при цьому не підкорює динаміку та рівень розвитку особистості якомусь стандарту, а навпаки, приймає як результат сам процес удосконалення, потрібність особистості. У рамках особистісно орієнтованого навчання цей процес є відправною точкою, метою та результатом музичного виховання.

Самореалізація особистості студента-музи- канта припускає розвиток таких умінь:

здатність до пошуку шляхів вирішення проблеми, що виникла;

самостійний аналіз музичних творів на професійному рівні;

самовизначення в суперечливих ситуаціях;

взаємодія з іншими у процесі спілкування на засадах гуманістичних цінностей;

володіння культурою діалогу;

здатність до проектування власної діяльності;

застосування знань, умінь та навичок у нестандартних ситуаціях.

Успішна самореалізація студентів забезпечується педагогічними умовами, які направлені на збагачення якостей розумової діяльності (формування дослідницьких умінь, пізнання особливостей своїх розумових процесів і основних розумових операцій).

Професійна специфікація мислення майбутнього музиканта формується у процесі творчої діяльності, самостійного пошуку рішення завдань, тобто відбувається розвиток та актуалізація особистісних функцій студента. Зміст особистісно орієнтованої освіти відрізняється від традиційної творчим підходом до програми навчання та включенням у процес навчальних ситуацій, які затребують особистісні функції студентів.

У концепціях деяких вчених-теоретиків та практиків в галузі психології та педагогіки музичного мистецтва простежується звернення до проблеми значущості особистісної позиції, а саме - досліджуються питання:

пізнання музики як "пізнання самого себе", визначення місця для свого суб'єктивного "Я" (А. Пілічаускас);

визнання домінуючої ролі суб'єктивного фактора як джерела існування музичного твору (Г. Ципін, Г.С. Тарасов, С.Х. Раппопорт);

матеріалізації музичного твору через п р и з м у с