неповторного музичного образу (питання інтерпретації).

Ми бачимо різноманітний спектр міжособистісних відносин, за допомогою яких стає можливим сприйняття музичного мистецтва. Тому розуміння музичного змісту завжди є діалогічним спілкуванням учасників процесу художньої комунікації. В цьому спілкуванні провідне значення набуває можливість кожному студентові реалізувати свій особистісний потенціал, почати шлях самопізнання й самовдосконалення власної системи духовних цінностей.

Отже, індивідуальне навчання музикантів відбувається на рівні особистісних сенсів, у сфері духовних відкриттів. Присутність моменту "художнього відкриття" як сутнісної якості музичного мистецтва вказує на існування особистісного досвіду, який самостійно набуває суб'єкт навчання.

Взагалі, основою саморозвитку особистості та професіоналізму є спрямованість особистості, що визначає змістову єдність її діяльності та поведінки. В загальній психології вона відома як "установка" (Д. Узнадзе), в

технічних навиків студента як диригента, виконавця-інструменталіста.

В особистісно орієнтованому навчанні вживаються гнучкі технології, засновані на створенні умов для творчого саморозвитку студентів. Активні форми навчання музикантів роблять процес справді творчим, цікавим, надають поштовх до пізнання та розвитку особливостей їх розумових процесів і основних розумових операцій.

Таким чином, розкриття теоретичних основ особистісно орієнтованого навчання, доцільності його принципів у формуванні музичного мислення особистості музиканта, виділення характеристик музичного мислення майбутніх музикантів, згідно з цим підходом, дозволяють в подальшому виявити ряд взаємозалежних компонентів розумової діяльності, сформованість яких буде забезпечувати повноцінний рух особистості майбутнього виконавця до самореалізації, самовдосконалення у процесі навчання та психології особистості - як "спрямованість" (А.І. Божович).

Відштовхуючись від розуміння того, що музичне мислення визначає логіку поводження особистості музиканта у процесі професійної діяльності, засадою у навчанні ми беремо такий тип спрямованості музичного мислення, який орієнтований на розвиток та самореалізацію особистісних функцій майбутнього музиканта, а не тільки на досягнення ефективного засвоєння знань, умінь та навичок, досконале оволодіння способами виконання. Досягнення особистісної спрямованості на функціонування процесу свідчить про те, наскільки повно ці функції працюють у мисленні студента-музиканта.

Аналізуючи або виконуючи музичний твір, студент перебуває у постійному пошуку необхідних рішень між їх потенційною багатоваріативністю. Провідними в цьому процесі стають рівень та особистісна спрямованість мислення музиканта. Але слід уточнити, що формування особистісної спрямованості музичного мислення неможливе без пізнавальної функції проблемності, яка забезпечує високий рівень професійно-

особистісну спрямованість музичного мислення студентів музичних спеціалізацій вузів культури і мистецтв.

ЛІТЕРАТУРА

Сериков В.В. Личностный подход в образовании // Будущему учителю о проблемах педагогики. - Волгоград, 1995.

Болотов В.Л., Новичков В.Б. Реформа педагогического образования // Педагогика. - 1992. - № 7-8.

Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии. - 1971. - N° 1.

Казунина И.В. Формирование и активация художественно-образного мышления уч-ся музыкальных училищ в классе ф-но: Дис. ... канд. пед. наук. - М., 1998.

Самсонидзе Л.С. Истоки развития музыкального мышления // "Диссертационный вестник" на соиск. уч. ст. докт. ис. и псих. наук. - Тбилиси, 1993.

Давидов М. Інтерпретаційні аспекти виконавської майстерності // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Муз. виконавство: Зб. наук. ст. - К., 1999. - С. 88-98.

Москаленко В.Г. Творческий аспект музыкальной интерпретации (проблема анализа). - К.: Изд-во Киевс. гос. конс., 1994.