УДК [378:32](477.63)

Діяльність Дніпропетровського національного університету по підготовці фахівців- політологів

У статті на основі досвіду Дніпропетровського національного університету розглянуто проблеми підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців-політологів.

The issue contains review of the problem of high-qualified specialists in the field of political sciences preparing.

ХАРАКТЕРНИМИ ознаками процесів державотворення незалежної України є активний розвиток політичної системи, формування інституцій громадянського суспільства, оптиміза- ція партійної та виборчої системи, активізація процесів елітоутворення, формування засад якісно нового рівня розвитку політичної свідомості, політичної культури тощо.

Все це потребує підготовки для України фахівців-політологів високого ґатунку, з аналітичними навичками та

вмінням застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності. Придніпровський регіон займає особливе

місце в політичному житті сучасної України, що зумовлено як чинниками історичного порядку, так і високим рівнем концентрації у регіоні економічного, організаційного, інтелектуального потенціалу.

Відповідальне завдання підготовки політологів, кваліфікація яких відповідала б високому рівню регіональних вимог, покладено на Дніпропетровський національний університет. Досвід, який накопичений в ДНУ з питань підготовки фахівців-політологів, дає підстави зробити певні висновки і окреслити проблеми, що постали на цьому шляху. Саме це є метою даної статті.

Починаючи з 1990-го року, в ДНУ здійснюється набір студентів-політологів, перший випуск яких відбувся у 1995 році. За цей час підготовлено більш ніж 200 спеціалістів та магістрів. Аналіз практичної діяльності молодих фахівців ДНУ дає підстави зробити декілька висновків.

Значна кількість випускників-політоло- гів працює в органах державної влади та місцевого самоврядування: в апараті Верховної Ради, облдержадміністраціях, міськвиконкомах, районних адміністраціях. Здебільшого вони займаються безпосередньою політологічною діяльністю, тобто виконують відповідні функції в управліннях, відділах внутрішньої політики, що сьогодні сформовані у держструктурах. У цьому зв'язку звертає на себе увагу суттєва проблемна ситуація. Відомо, що підготовка держслужбовців покладена на відповідні магістратури держуправління. Тому фахівцю-політологу для того, щоб працювати в держустанові, потрібно отримати ще одну освіту держслужбовця. Складається парадоксальна ситуація: дипломований політолог не має права працювати в управлінні внутрішньої політики без продовження своєї освіти в магістратурі держуправління, де повинен вивчати дисципліни, більшість з яких він вже вивчав в університеті.

На наше запитання до відповідних чиновників, які працюють у Міністерстві освіти та науки, з цього приводу відповідь одна: університети не мають права здійснювати підготовку держслужбовців. Можна погодитися з подібною логікою в тому випадку, якщо це стосується випускників, які мають технічну, природознавчу, навіть і гуманітарну освіту. Дійсно, вони потребують додаткових управлінських знань. Але коли ставиться питання до тих же чиновників, чи розуміють вони відмінність між теорією держуправління взагалі і політичним управлінням, чи потребує сучасне суспільство управління політичними процесами не тільки на рівні держави, але також і в громадянському суспільстві, як можна навчити людину, яка не має базової політологічної освіти, основам політичного управління, відповіді ми не отримуємо.

Рішення цієї проблеми знаходиться на поверхні. Посадовці Міністерства освіти та науки повинні розуміти особливості політичного управління і надати право здійснювати підготовку фахівців з політичного менеджменту в магістратурах тих вищих навчальних закладів, які отримали ліцензію на підготовку політологів і мають ІУ рівень акредитації.

Підготовка фахівців з політичного управління вкрай актуальна і у зв'язку з аналізом іншого напрямку діяльності випу- скників-політологів, а саме - тих, хто працює в центральних апаратах та місцевих осередках політичних партій. Дійсно, із введенням пропорційної виборчої системи роль та значення політичних партій у політичному житті нашої держави стає більш помітною. Кожна партія сьогодні розуміє, що зайняти значний сегмент у політичній палітрі України неможливо без побудови міцної партійної вертикалі, тобто створення розгалуженої системи партійних осередків на регіональному рівні. Саме для цього потрібні кваліфіковані фахівці-політологи, які мають поглиблену підготовку в галузі політичного менеджменту.

Але тут ми знову виходимо на необхідність вирішення цілої низки проблем, що стосуються насамперед міністерських стандартів з підготовки фахівців-політологів. Подібні стандарти, тобто освітньо- професійні програми (ОПП), освітньо- кваліфікаційні характеристики (ОКХ), тісно пов'язані з державним класифікатором професій. Вищі навчальні заклади при умові отримання відповідної ліцензії мають право здійснювати підготовку фахівців з напрямків та спеціальностей, які визначені подібним класифікатором.

У випадку з політологією ми знову потрапляємо у парадоксальну ситуацію. У державному класифікаторі визначено, що підготовка фахівців-політологів може здійснюватись за напрямком "Політологія" і за однією спеціальністю - теж "Політологія". Якщо ж виникає потреба у підготовці фахівців з політичного менеджменту, то це потребує розробки відповідних ОПП та ОКХ, що суперечить існуючому класифікатору професій.

До речі, така ж парадоксальна ситуація склалася і з іншим напрямком практичної діяльності випускників-політологів, тобто з тими, хто працює у різного роду РЯ- структурах політтехнологами. Усі ми усвідомлюємо, що професія політтехнолога реально існує. Більш того, вона є дефіцитною на ринку праці й актуальна не тільки під час виборчих кампаній. Але юридично такої професії не існує, тобто навчальні заклади не готують фахівців, в дипломах яких було б записано: спеціальність - по- літтехнологія. Це дає можливість займатися подібною діяльністю, яка вимагає високої професійної підготовки, будь-кому, хто називає себе політтехнологом, але не має відповідної кваліфікації; подібна ситуація має наслідком дискредитацію цієї професії.

Чому склалася така ситуація? Відповідь зрозуміла: ми не маємо формального права здійснювати підготовку фахівців-політ- технологів внаслідок відсутності у державному класифікаторі відповідної спеціальності та її ОПП та ОКХ.

Що робити в подібній алогічній ситуації? Зрозуміло,