УДК [340.001.73:378.1] (477)

Сущенко Володимир Миколайович, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права і процесу Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ

Статтю присвячено сучасним проблемам реформування юридичної освіти і науки в контексті поєднання України до об'єднавчих процесів європейського науково-освітянського простору (Болонський процес).

Автор статті на основі аналізу розвитку вітчизняної юридичної освіти і науки за останні півстоліття спробував знайти відповді на виклики сьогодення та сформулювати пропозиції щодо загальних підходів до реформування вищої юридичної освіти. У статті також звернуто увагу на оптимізацію організації та проведення наукових досліджень, спрямованих на суспільно-правові явища та правову систему держави, на засадах їх комплексного і системного методологічного аналізу.

The article is devoted to the modern problems of education and science reforming in the context of the European processes of the scientific and educationce space union (Bologna process).

The author analyzed the development of the national juridical education and science for the last half a century and made an attempt to find the answers for todays' challenges. He also formulated propositions as for the common approaches to reform the higher juridical education. The article also pays attention how to optimize the organization and conduct scientific researches, directed at the fenomena in the sphere of our society and law, and

У загальній системі вищої освіти і науки в нашій країні взагалі та в процесах розбудови правової держави зокрема особливе місце мають посідати вища юридична освіта і наука. Обґрунтуванням такого висновку є, на мій погляд, така мотивація :

По-перше, п'ятнадцятирічний досвід державотворення беззаперечно свідчить, що проголошений в Україні конституційний принцип "верховенства права" не може бути втілений у життя без існування високоякісної системи юридичної освіти і науки.

По-друге, вади в існуючому законодавстві України, а також численні проблеми законотворення в нашій державі пов' язані, насамперед, з недостатністю високоякісних вітчизняних наукових досліджень як загальнотеоретичного, так і прикладного характеру. У першу чергу це стосується таких галузей знань, як: філософія права, теорія і практика сучасного державотворення, публічне право, політологія, державно-правовий менеджмент, правнича лінгвістика і законодавча техніка.

По-третє, існуюча система правничої освіти багато в чому успадкувала і деякою мірою законсервувала радянську систему підготовки юристів як теоретиків, так і практиків. Саме радянській системі правничої освіти були притаманні такі риси, як спотворена корпоративність професії юриста, орієнтація майбутніх фахівців на збереження та розвиток саме примусово-заборонних правових норм, існування, окрім "писаного", ще й "телефонного" права, відсутність реальної публічності в правових відносинах узагалі та в захисті прав людини і громадянина зокрема. Такий стан значною мірою можна вважати об'єктивним, інакше в політично одноманітному, тоталітарному суспільстві просто й не могло бути.

По-четверте, побудова правової держави передбачає, в першу чергу, створення наукового підґрунтя правової системи та відповідної законодавчої і нормативно-правової бази, включаючи її ефективне функціонування у всіх напрямках та складових.

По-п' яте, вкрай низький рівень правової культури і правової свідомості народу та передусім його політичної еліти, а також існуючі проблеми в розбудові традиційних напрямків юридичної науки і практики, особливо таких, як: функціонування судової гілки державної влади, реформування так званої

"правоохоронної і правозастосовчої" діяльності.

Тому саме тепер постає нагальна потреба в підготовці фахівців-правознавців, які б одночасно мали ґрунтовні знання як із суто правничих наук, так і з тих, що віддзеркалюють сучасний стан розвитку суспільства, а саме: інформаційні технології, економіка, екологія, політологія, державне управління, соціологія, військове будівництво, а також науки гуманітарної спрямованості, що охоплюють проблеми загальної медицини, війни та миру, охорони материнства і дитинства, міжнаціональних та міжетнічних стосунків, культури у всіх її вимірах.

Таким чином, питання сучасної правничої освіти в контексті приєднання України до європейського об'єднавчого (Болонського) процесу у сфері освіти і науки, що передбачає універсалізацію вищої освіти, у тому числі професійної, постають на весь зріст і потребують свого розв' язання саме в напрямку її реформування.

Викладені в цій статті пропозиції ґрунтуються на опануванні автором існуючих вітчизняної та окремих зарубіжних систем правничої освіти, власному досвіді науково- педагогічної діяльності та організації навчального процесу і наукових досліджень у різних вищих навчальних закладах України. Ці пропозиції стосуються таких складових:

1. У сфері добору кадрів майбутніх правників та організації їх вступу до правничих вищих навчальних закладів:

Основними критеріями оцінки фахового рівня як майбутніх, так і нині практикуючих юристів є рівень їх загальної культури в поєднанні зі знаннями правничої теорії та практики в системі їх загальної і професійної підготовки.

Зауважимо, що існуюча дотепер у багатьох вищих навчальних закладах України система вступних іспитів до юридичних навчальних закладів потребує серйозного реформування як така, що недостатньо забезпечує об' єктивність оцінювання знань і професійної придатності майбутніх правників та певною мірою сприяє зниженню рівня їх фахової підготовки. До речі, система організації вступних іспитів до ВНЗ узагалі нерідко є одним із джерел соціальної напруженості в суспільстві.

У той же час слід позитивно оцінити вагомість кроків Міністерства освіти і науки України, що здійснюються в останні два роки, на шляху до створення єдиної системи вступу до вищих навчальних закладів на базі застосування методів тестування випускників загальноосвітніх