Слід звернути увагу на розробку критеріїв, виходячи з яких оцінюється професійна придатність абітурієнтів до майбутньої професійної юридичної діяльності, особливо на процедури співбесід, які повинні бути додатковим (поряд із письмовими іспитами) механізмом відбору майбутніх студентів- правників.

Бажано зорганізувати ґрунтовні наукові дослідження з вивчення існуючого досвіду (і позитивного, і негативного) організації вступних іспитів у вищих навчальних закладах України, зокрема - у Національному університеті "Києво- Могилянська академія", Національному університеті "Острозька академія", Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили, Львівському національному університеті імені Івана Франка та інших, сучасного досвіду університетів Росії та інших країн (зокрема Великобританії, Іспанії, Німеччини, Польщі, Чехії, Франції).

Враховуючи неможливість швидкого переходу до ефективної тестової системи вступу до ВНЗ та необхідність значної організаційної роботи для здійснення такого переходу, видається доцільним:

а) створити загальноукраїнську громадську Координаційну раду з питань удосконалення організації юридичної освіти і науки в Україні як дорадчо-консультативну інституцію, яка могла б виконувати функцію сприяння обміну досвідом у цій сфері та напрацюванню відповідних експертних рекомендацій для їх подальшого практичного втілення на експериментальній основі в освіті, законопроектній та іншій нормотворчій роботі;

б) розробити довгостроковий (на 10-15 років) та короткостроковий (на 2-3 роки) плани, розгорнути систему науково-дослідних робіт, проведення семінарів, диспутів, конференцій та видання публікацій із проблематики реформування правничої освіти в Україні;

в) підтримати ініціативи, спрямовані на посилення ролі громадських професійних юридичних товариств у процесі підготовки фахівців (організації вступних іспитів до ВНЗ, ліцензування та акредитації навчальних планів і програм зокрема).

2. У сфері вдосконалення навчального процесу в юридичних вищих навчальних закладах потребують уточнення загальна концепція підготовки фахівців та певна реформація поточного контролю за якістю опанування професійними знаннями, уміннями і навичками.

Підготовка фахівців із правознавства здійснюється сьогодні в Україні багатьма (понад 200) вищими навчальними закладами, окремі з яких мають багаторічну історію, сталий професорсько-викладацький склад, вагомий авторитет та традиції. Випускники цих вищих навчальних закладів користуються попитом у роботодавців різних напрямків і спрямувань правничої діяльності.

Разом із тим, система вищої юридичної освіти, що існувала в колишньому Радянському Союзі і багато в чому ще до сьогодні існує в Україні, з об'єктивних чинників не давала більш- менш глибокої професійної спеціалізації майбутніх правників. Тобто всі фахівці- випускники державних (та й приватних) вищих навчальних закладів (за натяком відомчих закладів, що входять до системи правоохоронних органів) мають одну єдину спеціалізацію - "правознавство" і професію - "юрист", а одержуваний ними диплом бакалавра, спеціаліста чи магістра права апріорі дає змогу і право обіймати будь-яку посаду, що потребує правничої кваліфікації.

У той же час, у реальному житті відбувається фахова спеціалізація юриста за окремими напрямами професійної діяльності (компе-тенції), або ж - за окремими галузями права. Таким чином, незважаючи на опанування тим чи іншим студентом юридичного навчального закладу (факультету) загальною за назвою і формою професією "юрист", у кінцевому результаті за змістом своєї практичної діяльності він стає все ж таки досить "вузьким" фахівцем права. Ті ж професійні іспити та стажування, які проходять і складають сьогодні адвокати, нотарі, судді як за своїм змістом, так і за процедурою ще далекі від тих вимог, що висуває життя і суспільство перед представниками юридичної професії.

За нинішніх часів, коли важко проходить процес становлення нашої демократичної правової держави, розбудови ринкової економіки та безпосередньо пов'язаних із цим інших видів і форм суспільних відносин, включаючи створення громадянського суспільства, нагальною потребою є розв'язання проблеми поєднання загальноуніверситетської освіти та професійної підготовки юристів. На мій погляд, оптимальним варіантом вирішення цього непростого завдання є створення на базі базової університетської юридичної освіти "Школи права магістрів" для спеціалізованої підготовки юристів як практиків, так і науковців з окремих напрямків правничої науки і практики.

На підставі вищевикладеного, враховуючи існування в Україні загальновідомих та сталих правничих шкіл та з огляду на потреби сьогодення і найближчого майбутнього, що сягає в перші десятки років ХХ1 століття, вважаю за доцільне внести деякі пропозиції щодо доповнення й уточнення загальнодержавної Концепції підготовки фахівців правознавства, а саме: проводити спеціалізацію навчального процесу і відповідно підготовки фахівців із права після отримання студентами бакалаврської юридичної освіти з 2-3-річною програмою підготовки спеціалістів для юриспруденції та магістерською програмою підготовки юристів-науковців, що саме здійснюється в більшості країн Європейського Союзу. Така підготовка могла б здійснюватись у таких напрямах:

Загальна теорія держави і права (філософські, політологічні та правові проблеми)

Цивільне, цивільно-процесуальне, господарське (підприємницьке) право та арбітражний процес

Фінансове та банківське право

Державне право і управління, адміністративне право і процес

Міжнародне комерційне (торгівельне) право і міжнародний арбітражний процес

Законодавча і нормотворча техніка

Кримінальне та кримінально-процесуальне право, кримінологія

Правозахисна та правозастосовча діяльність (адвокатська, суддівська, прокурорська)

3. У сфері реформування системи правничої освіти в Україні можна запропонувати таку схему:

а) перший рівень - 1-річний загальношкільний (або поглиблений для профілюючих класів загальної середньої школи) курс "Основи правознавства";

б) другий рівень - 3-4-річний курс навчання в юридичних коледжах, що здійснюють підготовку бакалаврів права;

в) третій рівень - 2-3-річний університетський курс програм спеціалістів і магістрів права за вище зазначеними напрямами;

г) четвертий рівень - безперервна, протягом усього терміну професійної діяльності перепідготовка та/або підвищення кваліфікації практикуючих юристів і вчених (викладачів) із можливістю навчання в аспірантурі для підготовки й захисту дисертацій.

Таким чином, пропонується відмовитися від освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" і готувати