УДК 832 «.../19» + (477): .004.68»

Федорчук О.О.

КРИЗА ВУЗІВСЬКОГО СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ (СЕРЕДИНА 80-х - ПОЧАТОК 90-х РОКІВ ХХ СТ.)

ТА СПРОБИ ЙОГО ПЕРЕБУДОВИ

В статті робиться спроба проаналізувати зміни, які відбулись в системі вищої освіти в Україні в період перебудови, а також розкрити причини кризи вузівського суспільствознавства і охарактеризувати спроби її подолання.

Ключові слова: суспільствознавство, освіта, наука, перебудова, суспільні науки, політологія.

В статье делается попытка проанализировать изменения, которые произошли в системе высшего образования в Украине в период перестройки, а также раскрыть причины кризиса вузовского обществоведения и охарактеризовать попытки его преодоления.

Ключевые слова: обществоведение, образование, наука, перестройка, общественные науки, политология.

An attempt to analyze changes which took a place in the system of higher education in Ukraine in the period of alteration, and also expose reasons of crisis of institute of higher social science and describe the attempts of its overcoming is done in the article.

Key words: social science, education, science, alteration, social sciences, political science.

Актуальність теми. В умовах демократичних перетворень українського суспільства велике значення має розвиток вищої освіти, що передбачає вироблення й засвоєння на рівні соціальних груп та окремих індивідів знань соціально-гуманітарних дисциплін. На сьогодні в Україні накопичилося чимало невирішених проблем в освіті (необхідність структурної перебудови, зміни в освітніх пріоритетах, відповідність світовим стандартам, низький престиж знань у суспільстві і статус науковця) тому осмислення досвіду радянського минулого є актуальним.

Зв'язок роботи з важливими науковими програмами. Тема роботи є складовою частиною наукових досліджень кафедри політології Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухо- млинського.

Наукова розробка проблеми. Статей сучасних українських науковців, де б осмислювався шлях розвитку вузівського суспільствознавства в Україні за радянського періоду, немає, тому дана стаття є однією з перших спроб в цьому напрямку.

Мета статті - показати причини виникнення кризи вузівського суспільствознавства в середині 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. в Україні, проаналізувати ті зміни, які відбулись в системі вищої освіти і охарактеризувати спроби її перебудови.

Результати дослідження. Радянське суспільствознавство впродовж своєї історії перебувало в стані фактичної самоізоляції від західного світу і західної «буржуазної» науки, що найзгубнішим чином позначилося на його розвитку. Проте прагнення осягнути дійсний сенс політичного, зрозуміти, що є сили, які приводять в рух реальну політичну машину, і як ця машина влаштована, розібратися в тонкощах політичної свідомості і т. п. завжди було притаманне радянському суспільствознавству, нехай воно володіло розумами небагатьох і не декларувалося публічно, а то і просто приховувалось. Звичайно, це прагнення могло бути реалізоване лише частково, бо ідеї, які не вписувалися в ортодоксальний радянський канон, або пригнічувалися владою цілеспрямовано і жорстоко, або «сублімувалися» в зовнішньо нешкідливій форми. Але як тільки тиск зверху хоч трохи слабшав, вільна думка виривалася з політичних лещат.

З приходом до влади М.С. Горбачова і проголошенням курсу на перебудову почався процес лібералізації суспільних відносин: почали досліджуватися заборонені раніше теми, теорії, з'явилося прагнення до переоцінки минулого. Відбулись певні зміни в системі радянської вищої освіти - у 1986 р. Політбюро ЦК КПРС обговорювало правила прийому до вузів. Передбачалося прибрати всі соціально-класові пільги і привілеї. До цього подібні питання на такому високому партійному рівні практично не розглядалися. Ще через рік (у березні 1987 р.) вийшла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Основні напрями перебудови вищої і середньої спеціальної освіти в країні» [1, с. 1-2], яка містила немало нових, прогресивних ідей. Вводилася шестирічна підготовка фахівців з наукомістких напрямів - прообраз магістратури, було схвалено створення державно-суспільних формувань - навчально-методичних об'єднань вузів зі споріднених спеціальностей, зроблена спроба знайти нові підходи до фінансування вищої школи (введення плати за фахівця з боку замовників кадрів). Визнавалася доцільність повернення до виборності ректорів, розширення студентського самоврядування, висувалася ідея організації міжвузівських мереж колективного користування, передбачалося введення регулярної атестації вузів.

Безперечно, цей документ можна вважати стартовим, початком реформ, недивлячись на деякі ідеологізовані вказівки-штампи, що містилися в них («покращувати партійне керівництво учбовими закладами, прищеплювати студентам навики самостійної роботи по вивченню праць класиків марксизму-ленінізму і документів КПРС» та ін.). Важливо відзначити, що у сфері стратегічних ідей перебудови прозвучала і думка про те, як важливо збагатити вищу освіту гуманітарним змістом. При цьому зверталася увага на суть цього поняття, мова йшла не стільки про пріоритет гуманітарних предметів, скільки про «олюднення» освіти.

Тоді ж був зроблений ще один крок: у вузах країни ввели курс політології - 4 листопада 1988 року, коли Державний комітет СРСР з науки і техніки, керуючись рішенням ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, прийнятим в березні 1987 року офіційно затвердив уточнену і доповнену номенклатуру спеціальностей наукових працівників, в якій вперше передбачалась спеціалізація з політичних наук [2, с. 18]. Разом з іншими новими курсами («Соціально-політична історія XX століття» і «Проблеми теорії сучасного соціалізму») він був покликаний замінити «Історію КПРС» і «Науковий комунізм». На думку автора, це був правильний крок, бо будь-яка наука має перспективи на майбутнє лише в тому випадку, якщо постійно відтворює себе не тільки в повсякденній практичній діяльності суспільства, але і в теоретичній свідомості нових поколінь. Саме за допомогою політологічної освіти