ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВНЗ ТА ВИМОГИ ДО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

План

1. Вимоги до науково-педагогічного працівника

2. Особливості педагогічної діяльності у ВНЗ

Вимоги до науково-педагогічного працівника

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають вимоги до особистості науково-педагогічного працівника. Серед них виокремлюють усвідомлення свого громадянського обов'язку — виховання гідних громадян країни, висококваліфікованих науково-педагогічних працівників.

Важливим є досконале володіння своїм предметом. Як засвідчує досвід, успішно навчає і виховує той науково-педагогічний працівник, який знає свій предмет. Згідно з опитуванням студентів, найавторитетнішими вони вважають тих науково-педагогічних працівників, які мають ґрунтовні знання.

Однак знання науково-педагогічного працівника можуть стати могутнім засобом навчання й виховання лише за умови, що він не просто викладає їх, а використовує матеріал науки для розумового розвитку студентів, їх фахової підготовки, морального виховання. Крім того, науково-педагогічний працівник має добре орієнтуватися в суміжних дисциплінах, що сприятиме глибшому розкриттю закономірних зв'язків між предметами, явищами і процесами реального світу, формуванню всебічно розвиненого фахівця.

Проте добре знання свого предмета автоматично не формує вмінь його викладання. Тому науково-педагогічний працівник має майстерно володіти методикою викладання та управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що допомагає подати доступно складні завдання, врахувати особливості особистості студента, зацікавити інформацією, захопити нею і викликати бажання поповнювати свої знання.

У науково-педагогічного працівника має виявлятися педагогічна поведінка і діяльність. Педагогічна спрямованість науково-педагогічного працівника означає його установку на взаємодію, терпіння і допомогу студентам. Вона виявляється у спрямованості думок і прагнень на навчання й виховання студентів, у манері розмовляти, взаємодіяти тощо. Завдяки цій рисі науково-педагогічний працівник спроможний інтуїтивно вибирати з навколишнього середовища навчально-виховні факти і відповідно педагогічно їх інтерпретувати.

Науково-педагогічний працівник також має виявляти розумну любов до студентів. Проте, як зазначив М. С. Макаренко, така любов не може містити безпринципного й поблажливого ставлення до молодої людини, потурання її слабостям. На його думку, вимогливість не суперечить любові й повазі до людини, оскільки саме у вимогливості до людини полягає повага до неї.

Ерудованість науково-педагогічного працівника виявляється в тому, що він, окрім глибоких знань свого предмета, має володіти ґрунтовними знаннями з питань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки. Це допоможе йому спілкуватися зі студентами на різноманітні теми. Широта його інтересів дає змогу спрямувати студентів на цікаві справи, допомагати їм в організації змістовного дозвілля.

Науково-педагогічному працівнику необхідна творчість у педагогічній діяльності. Як творча особистість, він перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає й використовує все краще з чужого, шукає і знаходить нові, досконаліші, раціональніші педагогічні технології.

Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності, а саме:

¦ організаторсько-педагогічні здібності (організування навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної діяльності, загальне та професійне самовдосконалення);

¦ дидактичні здібності (підготовка навчальних матеріалів, доступність, виразність, переконливість під час пояснення навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

¦ перцептивні здібності (об'єктивне оцінювання емоційного стану студентів і його врахування у навчальній діяльності);

¦ комунікативні здібності (налагодження педагогічно доцільних стосунків зі студентами та колегами з навчально-виховної діяльності);

¦ сугестивні здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину);

¦ гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати й об'єктивно оцінити педагогічні явища та процеси; їх рівень залежить від рівня дослідницької культури викладача, його методологічних знань і дослідницьких умінь); ¦ науково-пізнавальні здібності (володіння науковими знаннями, розуміння взаємозв'язків між науками).

Творчий науково-педагогічний працівник досліджує навчально-виховний процес, робить висновки, експериментує. Здійснення педагогічної діяльності на дослідницькому рівні, творчий підхід до неї вимагає від науково-педагогічного працівника постійної роботи над собою.

Безумовно, науково-педагогічний працівник має бути носієм високих моральних якостей. У моральному аспекті педагог повинен бути таким, якими прагне зробити вихованців, тобто живим взірцем чеснот.

Важливо вимогою до науково-педагогічного працівника залишається уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою та доцільно використовувати емоції. Це виявляється передусім у продуманій поведінці, відповідних емоціях "мажорного" чи "мінорного" характеру. Таке перевтілення науково-педагогічного працівника необхідне, щоб вплинути на студента, змусивши його пережити певну ситуацію. Крім того, педагогу необхідно виявляти емоції і волю у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу, що погребує розвинутого педагогічного самовладання, витримки, вміння швидко вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її розв'язувати.

Для успішної роботи зі студентами науково-педагогічний працівник має бути цілеспрямованим, ініціативним, дисциплінованим, вимогливим до себе та інших. Особливо важливі для нього витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією й винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

Від науково-педагогічного працівника вимагають оволодіти педагогічною спостережливістю й уважністю. Спостерігаючи за студентами, науково-педагогічний працівник отримує інформацію про їхні індивідуальні особливості, розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання й науково-педагогічного працівника, стосунки між ними, настрої і психічні стани, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці.

Під час навчальних занять науково-педагогічному працівникові необхідно тримати в полі зору всіх студентів групи. Він має концентрувати свою увагу на викладенні теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів, а також зосереджувати свою увагу на написаному, щоб не допустити помилок у словах, формулах, обчисленнях тощо.

Педагогічну діяльність науково-педагогічного працівника має супроводжувати натхнення та інтуїція. Натхнення приходить до науково-педагогічного працівника внаслідок його значних зусиль над своєю психікою, спрямованості на предмет дослідження, постійного обмірковування й переживання його. Це такий психічний стан, коли одночасно задіянно всі сфери психіки — розум, почуття, сприймання, інтуїцію тощо.

Інтуїція виявляється в особливому відчутті та передбаченні правильного напряму діяльності, у бажанні її результатів, неусвідомленому переконанні, що саме так, а не інакше слід діяти.

Науково-педагогічний працівник має досконало володіти мовою і мисленням. Мова і мислення науково-педагогічного працівника повинні бути педагогічними. Йдеться про конкретність, чіткість /гумок, їхню логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати у студентів відповідні почуття. Крім того, мова педагога має бути позбавлена дефектів (шепелявість, затинання, невимовляния окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп). Важливою і необхідною вимогою до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу є володіння ним державною українською мовою.

Педагогічне мислення науково-педагогічного працівника полягає у здатності застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи.

Оптимістичність науково-педагогічного працівника має бути його невід'ємною рисою. її наявність впливає на ефективність навчання і виховання студентів, викликає у них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

Педагогічний такт науково-педагогічного працівника виявляється у психолого-педагогічних особливостях його поведінки, взаємодії зі студентами. Поведінка має відповідати цілям і завданням виховання та навчання, виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт означає відповідне ставлення до студентів та вміння в кожній ситуації знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен науково-педагогічному працівнику в системі його виховного впливу і на студентський колектив, і на кожного студента зокрема.

Від науково-педагогічного працівника вимагають постійно підтримувати хороший зовнішній вигляд. Неприваблива зовнішність зумовлює негативне ставлення до нього, а відтак і до навчальної дисципліни, яку він викладає, до моральних настанов, які він пропагує.

Науково-педагогічний працівник має завжди підтримувати необхідний рівень фізичного, духовного і психічного здоров'я.

Сукупність особистих якостей науково-педагогічного працівника формує його авторитет, тобто загальновизнану студентами значущість його достоїнств й основану на цьому силу його виховного впливу. Авторитетним є той нау-ково-педагогічний працівник, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить молодь, відчуває її наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

Без авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців особистості педагога, зазначав В. Сухомлинський, ідеал перетворюється на покинутий прапороносцем прапор. Багато проблем виховання пов'язані саме з тим, що часто вихованця закликають іти за прапором, якого ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — саме в цьому секрети педагогічного авторитету.

Науково-педагогічний працівник має постійно адекватно оцінювати свою особистість.

Особливості педагогічної діяльності у ВНЗ

До безпосередніх функціональних обов'язків науково-педагогічних працівників вищої школи належать:

¦ підготовка навчальних курсів, їх методологічне й методичне забезпечення, вибір засобів інформаційної (аудіо, відео* комп'ютерної, телекомунікаційної та ін.) підтримки;

¦ створення навчальних, тренінгових і контролюючих програм, зокрема комп'ютерних;

¦ авторська участь у підготовці навчальної літератури й навчально-методичних посібників;

¦ читання лекцій, проведення лабораторних, семінарських та інших практичних занять, конференцій, рольових, ситуаційних і ділових ігор тощо;

¦ організаційно-методичне забезпечення практики студентів і участь у її проведенні;

¦ пошук і розроблення нових педагогічних методів і освітніх технологій підвищеної ефективності;

¦ консультаційна та інша індивідуальна робота зі студентами;

¦ пошук джерел фінансування наукових досліджень і споживачів наукових розробок;

¦ планування, організація й виконання наукових досліджень і конкретних практичних розробок;

¦ підготовка наукових, науково-популярних та інших матеріалів;

¦ підготовка розробок, що їх патентують;

¦ реалізація виховних функцій у процесі групової та індивідуальної рбботи зі студентами, під час неформального спілкування з ними;

¦ неперервний особистіший і професійний розвиток, підвищення наукової та педагогічної компетентності й кваліфікації;

¦ володіння різними професійно необхідними практичними навичками.

У системі відкритої та гнучкої освіти особливу