ПРОЦЕС НАВЧАННЯ

План

1. Що називають навчанням?

2. Що є методологічною основою процесу навчання?

3. Що становить рушійну силу навчання?

4. Які функції навчання?

5. У чому сутність логіки навчального процесу?

6. Який смисл вкладають у поняття "знання", "уміння", "навичка"?

7. Яка структура процесу учіння (оволодіння знак нями, уміннями та навичками)?

8. Які типи навчання склалися у процесі розвитку теорії й практики освітньої діяльності та в чому їх сутність?

9. Що таке модуль?

10. Які об'єктивні чинники покладено в основу проблемного навчання?

11. Яка структура проблемного навчання?

12. Що таке дидактична задача?

13. Що таке мотиви навчання?

14. Які основні мотиви виокремлюють у системі пізнавальної діяльності людини?

15. Що треба розуміти під оптимізацією процесу навчання?

16. У чому сутність інтенсифікації навчання?

17. Література

7.1. Що називають навчанням?

Навчання — складний і багатогранний процес взаємодії вчителя й учнів, у результаті чого мають бути вирішені такі завдання:*

оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками;*

забезпечення оптимальних умов для розвитку потенційних інтелектуальних здібностей учнів;*

формування наукового світогляду;*

оволодіння учнями ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності.

7.2. Що є методологічною основою процесу навчання?

Навчання як специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності та досвіду попередніх поколінь спирається на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики (рис. 12).

Рис. 12. Методологічні засади пізнання

7.3. Що становить рушійну силу навчання?

Усім явищам і процесам властиві певні діалектичні суперечності. Вони є джерелом їх розвитку, своєрідним внутрішнім рушієм.

У найбільш загальному вимірі рушійна сила процесу навчання — це результат суперечностей між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з другого (рис. 13).

Рушійна сила — це психологічне відчуття труднощів у вирішенні поставлених завдань. Вона проявляється у підвищенні розумової активності (чому? як?) і спрямована на конкретні дії: оволодіння необхідним обсягом знань, умінь та навичок, щоб вирішити поставлене завдання.

Процес навчання характеризується наявністю багатьох суперечностей — зовнішніх і внутрішніх, суб'єктивних і об'єктивних, істотних і неістотних. Механізм їх взаємодії подано на рис. 14.

7.4. Які функції навчання?

Вирізняють такі функції навчання: освітню, розвивальну і виховну. Особистість у процесі навчання, пізнання довкілля оволодіває певним обсягом знань, умінь та навичок, що сприяє підвищенню ЇЇ освіченості. Включення людини в активну пізнавальну діяльність — важлива передумова інтелектуального, психічного й соціального розвитку.

Результати дії

Рис. 18. Рушійна сила процесу навчання

Процес навчання — велика школа виховання. Це здійснюється як безпосередньо через організацію навчального процесу, так і через зміст навчального матеріалу. Крім того, на процес виховання великий вплив має особистість учителя. К.Д. Ушинський писав: "У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання"1.

Усі функції навчання діалектично взаємозумовлені, взаємопов'язані та доповнюють одна одну (рис. 15).

Рис. 14. Механізм взаємодії різних чинників дії рушійної сили

7.5. У чому сутність логіки навчального процесу?

Процес навчання, оскільки він ґрунтується безпосередньо на розумовій діяльності, має спиратися на певні закони мислення, враховувати логічні особливості діяльності мозку. На цьому й побудована логіка навчального процесу.

Логіка навчального процесу — це оптимально-ефективний шлях мисленнєвої діяльності людини від попереднього рівня знань, умінь, навичок та розвитку до потрібного, прогнозованого. Попередній рівень визначається ступенем навченості учня, обсягом його знань, умінь та навичок, якими він оволодів на

Рис. 15. Структура функцій навчального процесу

нижчому рівні пізнавальної діяльності (в школі та поза нею). Потрібний рівень зумовлений програмними вимогами з конкретної навчальної дисципліни.

Логіка навчального процесу містить такі компоненти (рис. 16):

1) розуміння та усвідомлення пізнавальних завдань;

2) оволодіння знаннями;

3) виведення законів і правил;

4) формування умінь і навичок;

5) застосування знань;

6) аналіз і оцінювання навчальної діяльності.

Рис, 16. Логіка навчального процесу

7.6. Який смисл вкладають у поняття "знання", "уміння", "навичка"?

Знання — ідеальне вираження в знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків природного та людського світу; результат відображення об'єктивної дійсності.

Уміння — здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань; готовність застосовувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Навичка — застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій і виробляється в результаті багаторазових повторень.

7.7. Яка структура процесу учіння (оволодіння знак нями, уміннями та навичками)?

Структуру процесу учіння наведено на рис. 17.

Рис, 17. Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями та навичками

Компоненти процесу навчання не можна розглядати як лінійну систему. Між ними є діалектичний взаємозв'язок. Моделювання процесу навчання на будь-якому рівні має спиратися на об'єктивні чинники структури.

7.8. Які типи навчання склалися у процесі розвитку теорії й практики освітньої діяльності та в чому їх сутність?

Тип навчання — це спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини. Визначення типу навчання здійснюється на основі аналізу певних структурних елементів: характеру навчальної діяльності вчителя; особливостей заучування знань учнями; репродуктивної діяльності учнів; специфіки застосування знань на практиці.

В історії розвитку шкільництва сформувалися такі типи навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, модульно-розвивальне.

Догматичне навчання характеризується такими особливостями: учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснення; учні засвоюють знання без усвідомлення та розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від учнів не вимагають застосовувати знання на практиці.

Пояснювально-ілюстративне (пояснювально-репродуктивне) навчання полягає в тому, що вчитель повідомляє учням певну суму знань, пояснюючи сутність явищ, законів правил та ін. з використанням ілюстративного матеріалу; учні мають свідомо засвоїти пропонований обсяг знань і відтворити на рівні глибокого розуміння їх сутності, вміти застосовувати знання на практиці.

Проблемне навчання має такі особливості: учитель створює певну проблемну (пізнавальну) ситуацію, допомагає учням виокремити проблемну задачу, прийняти її; організовує вихованців на самостійні пошуки шляхів і засобів розв'язання конкретної задачі; учні самостійно оволодівають певною сумою знань, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; учитель пропонує широкий спектр застосування набутих знань на практиці. Включення учнів до системи проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для їх інтелектуального розвитку, оволодінню ними інструментами (методами) навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки особистості до активної практичної діяльності.

Модульно-розвивальне навчання, ввібравши в себе кращі надбання теорії й практики освітньої діяльності, передбачає поділ навчального матеріалу на логічно завершені блоки — модулі, які є частинами цілісної структури навчальної дисципліни. Учитель організовує учнів на самостійну пізнавальну діяльність щодо засвоєння того чи того модуля, розуміння його зв'язків з іншими модулями. Самостійна діяльність учнів з оволодіння тими чи іншими блоками — це процес своєрідних відкриттів нового в системі знань. Педагог оцінює діяльність учнів у формі залікових балів. Така навчальна праця сприяє формуванню пізнавальних мотивів, позитивно впливає на інтелектуальний розвиток особистості.

7.9. Що таке модуль?

Модуль (від лат. modulus — міра): 1) назва важливого коефіцієнта чи величини; 2) частина будови, що слугує одиницею вимірювання; 3) уніфікований функціональний вузол у вигляді пакета деталей (модуль у комп'ютерних системах, у космічному кораблі тощо).

Модуль у педагогіці — це функціональний, логічно зумовлений вузол навчально-виховного процесу, завершений блок дидактично адаптованої інформації.

Навчальний модуль — це цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психолого-соціальний розвиток учня і вчителя. Психолого-дидантичними засобами реалізації навчального модуля є педагогічно-адаптована система понять у вигляді системи знань, духовних цінностей.

7.10. Які об'єктивні чинники покладено в основу проблемного навчання?

В основу проблемного навчання покладено такі об'єктивні чинники:

1) соціологічні — особливості соціально-економічного розвитку потребують формування інтелектуального багатства кожної особистості зокрема та людської спільноти в цілому;

2) гносеологічні — цілеспрямоване пізнання відбувається в процесі активного пошуку, внаслідок дослідження пізнавального об'єкта в процесі перетворювальної діяльності;

3) психологічні — мислення реально здійснюється лише як розв'язання пізнавального завдання. Психолог С.Л. Рубінштейн зазначав, що мислити людина починає тоді, коли перед нею є завдання, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти, а вирішення завдання є природним завершенням мисленнєвого процесу;

4) діалектичні — оскільки навчання є процесом, то воно має рушійну силу як результат суперечностей між пізнавальними та практичними завданнями, з одного боку, та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з другого.

7.11. Яка структура проблемного навчання?

Проблемне навчання як процес включає в себе низку таких структурних компонентів:*

виявлення суперечностей, усвідомлення їх як певних утруднень — створення проблемної ситуації;*

осмислення проблемної задачі та прийняття її учнями, усвідомлення установки;*

аналіз умов пізнавальної задачі, встановлення залежності між її компонентами;

. * членування основної проблемної задачі на мікрозадачі, визначення плану (програми) розв'язання;*

висунення й усвідомлення гіпотези;*

мобілізація резерву знань, умінь та навичок відповідно до умови задачі;*

добір методів і засобів розв'язання задачі;*

виконання системи дій та операцій, спрямованих на розв'язання задачі;*

перевірка отриманих результатів, порівняння їх з гіпотезою, встановлення логічного зв'язку між набутими раніше і тепер знаннями.

Схематично структуру цього процесу можна побачити на запропонованій схемі (рис. 18).

Рис. 18. Структура процесу проблемного навчання

7.12. Що таке дидактична задача?

Задача — це будь-яке питання, яке потребує розв'язання.

Задача в навчанні — сукупність вимог та умов, за яких їх можна задовольнити.

Проблемною (пізнавальною) є така задача, для розв'язання