б. Не варто підказувати вихованцям бажані відповіді та вдаватися до навідних питань.

6. Слід дотримуватися вимог педагогічного такту.

7. Не треба вдаватися до надто спрощених запитань, спускатися до жаргонної лексики.

8. Бесіда з учнем повинна тривати не більш як 25—ЗО хв.

22.9. Що може дати класному керівнику аналіз продуктів діяльності учнів?

Аналіз продуктів діяльності — це метод вивчення учнів, який передбачає ознайомлення педагога з результатами і наслідками діяльності вихованців з метою з'ясування рівня сформованості їхніх якостей, умінь, здібностей.

З цією метою учитель-вихователь вивчає робочі зошити, щоденники, творчі роботи, малюнки, вишивки, моделі тощо,

22.10. Які особливості використання діагностичних методів вивчення учнів?

Сутність діагностичних методів полягає в тому, що вони дають змогу не просто зробити опис тих чи тих особливостей розвитку вихованців, але й вимірюють їх, лають їм якісну та кількісну характеристику.

У ході використання діагностичних методів відбувається пошук специфічних недоліків, відхилень від норм у певній системі, шляхів їх корекції. Вони є засобами розв'язання педагогічних задач і мають підпорядковуватися навчальним та виховним функціям.

До діагностичних методів варто включити насамперед тестування і шкалування.

22.11. У чому сутність тестових методів і шкалування?

Тестом (від англ. test — випробування, дослідження)називають короткі стандартизовані завдання, за допомогою яких проводять психолого-педагогічні дослідження.

Шкалування (від лат. scaling визначення масштабу, одиниці виміру) — це діагностичний метод виміру, за допомогою якого реальні якісні психолого-педагогічні явища отримують певне числове вираження у формі кількісних оцінок. Цей метод можна використовувати для оцінювання якостей особистості при складанні характеристики учнів, а також для виявлення їх ставлення до різних видів діяльності (навчальної, трудової, ігрової тощо). Розрізняють три види шкал.

1. Оціночні шкали. Вони вирізняються відносною простотою, можливістю математичних методів обробки й аналізу результатів дослідження. Сутність цього методу полягає в тому, що будь-які реальні психічні явища (якості) моделюють (відображують) за допомогою числових систем за завчасно обумовленими оцінками.

Наприклад, для оцінки характеру стосунків учителя з учнями можна застосовувати таку шкалу оцінок:

Характер стосунків | Оціночний бал

1. Різко негативний, ворожий | -2

2. Слабо негативний | -1

3. Індиферентний | 0

4. Слабо позитивний | +1

5. Яскраво позитивний | +2

Одним із видів оціночного шкалування є рейтинг (від англ. rating — оцінка). Він являє собою діагностичний метод виміру психічних явищ, інших якостей соціального розвитку шляхом збору суджень і різноманітних оцінок компетентними експертами.

2. Шкали ранжування. їх створюють через порівняння окремих показників між собою. Наприклад, учнів одного класу розміщують у ряд за рівнем їх успішності, або членів однієї спортивної команди — в ряд за показниками спортивних досягнень.

Різновидністю шкал ранжування є парне порівняння. Сутність його полягає у зіставленні учнів один з одним за якоюсь однією якістю. Якщо ця якість властива обом учням однаковою мірою, то кожному з них ставлять по одному балу. Якщо досліджувана якість у першого розвинена краще, ніж у другого,

Оцінка учнями певної якості

№ за/п | Прізвище учня | Божко | Гончар | Івашко | Сажко | Ярема | Кількість балів

1 | Божко— | 1 | 1 | 2 | 0 | 4

2 | Гончар | 1— | 2 | 2 | 0 | 5

3 | Івашко | 1 | 0— | 2 | 0 | 3

4 | Сажко | 0 | 0 | 0— | 2 | 2

5 | Ярема | 2 | 2 | 2 | 0— | 6

Оцінка вчителем певної якості

№ за/п | Прізвище

учня | Кількість балів | Абсолютне рангове місце

1 | Ярема | 6 | 1

2 | Гончар | 5 | 2

3 | Божко | 4 | 3

4 | Івашко | 3 | 4

5 | Сажко | 2 | 5

Соціометричні шкали використовують для вивчення міжособистісних стосунків у групах вихованців. Відповідно до них за особистими виборами членів колективу (групи) і кількістю цих виборів визначають соціальний статус конкретної особистості в певному колективі. то першому ставлять два бали, а другому — нуль балів. Сумуючи отримані бали для кожного учня, мають кількісне вираження рівня розвитку певної якості у школяра порівняно з іншим учнем. У такий спосіб можна отримати рангову послідовність досліджуваної якості в учнів, що зручно проілюструвати таблицями:

22.12. У чому сутність педагогічного консиліуму?

Педагогічний консиліум (від лат. concilium — нарада, засідання) — це нарада, збори вчителів-вихователів з обговорення соціально-психологічних якостей і особливостей поведінки, діяльності вихованців (на основі докладної характеристики класного керівника, інших членів виховного процесу) для більш глибокого вивчення учня та визначення доцільних і ефективних напрямів виховної роботи з ним. На консиліумі розглядають, як правило, складні випадки взаємин між вихованцем і педагогом, викликані потребою перевиховання школяра. В результаті консиліуму має бути схвалена науково обґрунтована педагогічна тактика взаємодії з вихованцем, розрахована на тривалий час з необхідністю внесення певних корективів.

22.13. Що являє собою педагогічний експеримент?

Педагогічний експеримент — це своєрідний комплекс методів дослідження, що забезпечує науково-об'єктивну і доказову перевірку правильності обґрунтованої на початку дослідження гіпотези. Він дає змогу не тільки зробити опис психічного явища, а й пояснити його. Це цілеспрямований, конкретно організований дослід, створені умови, певна система впливів і дій, які дають змогу планово втручатися в процес, змінювати і кількаразово повторювати особливості його протікання, стежити за особливостями прояву і змінами певних соціально-психічних якостей особистості.

Виділяють два види експериментів — природні та лабораторні.

Природний експеримент полягає в тому, що вихованець, перебуваючи в природних для нього умовах (навчальної, трудової, спортивної, ігрової діяльності), не здогадується про те, що він перебуває у полі дослідження. Учитель-вихователь створює специфічні умови діяльності учнів (своєрідні форми організації навчання, методи навчання, умови, які потребують подолання труднощів, виявлення взаємодопомоги та ін.) і аналізує особливості поведінки вихованців у цих умовах. Тут присутній елемент моделювання.

Лабораторний експеримент проводять у штучних для учня умовах, які спеціально створюються і враховуються. Його здійснюють у спеціально обладнаних лабораторіях з використанням приладів. Цей вид експерименту викликає напруженість, скутість піддослідних і нерідко призводить до спотворення, необ'єктивності отриманих результатів. Тому в практиці роботи учителів, класних керівників цей вид дослідження використовують рідко.

22.14. У чому сутність формуючих методів вивчення учнів?

Сутність формуючих методів полягає у вивченні психологічних особливостей дітей у природних умовах навчально-виховного процесу через активне формування тих психічних якостей, які насамперед цікавлять вихователя.

При цьому важливий не стільки рівень актуального розвитку школяра, скільки його "зона найближчого розвитку", особливості її формування. Тому для цього методу характерні своєрідні назви: навчальний, перетворювальний, виховний, моделювал ьний експерименти.

Формуючий експеримент одночасно виконує дві функції. З одного боку, він скерований на вивчення психологічних особливостей і механізмів, а з другого на реалізацію виховних і освітніх завдань, а також надання допомоги учням у навчально-виховному процесі. Цей метод, допомагаючи простежувати психічні зміни особистості, вдало поєднує в собі психологічне вивчення школярів із пошуком та розробкою оптимальних шляхів навчально-виховної роботи через активне залучення дитини до організованої вчителем-вихователем діяльності та цілеспрямованим впливом на неї і дає змогу перш за все формувати, помітно змінювати психічні новоутворення та розширювати зону актуального розвитку.

22.15. За якою програмою слід вивчати учнів і складати характеристику?

Приступаючи до вивчення учнів, потрібно мати та дотримуватися такої програми.

1. Демографічні відомості — прізвище, ім'я, по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім'я, по батькові матері та батька, їх професії, місце роботи, посади, які вони обіймають, домашня адреса, телефон.

2. Умови розвитку і виховання в сім'ї — склад сім'ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

3. Рівень фізичного розвитку — стан здоров'я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

4. Моральні якості — загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, їх співвідношення із загальнолюдськими та національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус у колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими, ровесниками і старшими; рівень сформованості почуттів патріотизму та інтернаціоналізму, національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатності до самооцінювання; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісності, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

5. Розумовий розвиток — загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенційні розумові здібності, інтереси, схильності; ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами та прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.

6. Трудове виховання — сформованість ставлення до праці, різних її видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями і навичками в різних видах праці; соціальні інтереси до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, обслуговуючої, розумової); інтереси та схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

7. Естетична вихованість — сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

8. Психічний розвиток — потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.

9. Особливості впливу біологічного і соціального чинників