2) у процесі КТС одночасно розв'язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного рівнів;

3) КТС розвивають у єдності три сторони особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали), емоційно-вольову (почуття, прагнення, інтереси, потреби), дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру);

4) участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяє їх включенню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для оволодіння соціальним досвідом.

Колективні творчі справи відрізняються між собою передусім пізнавально-практичною спрямованістю на розвиток кожної особистості зокрема і творчого колективу в цілому. Виділяють такі групи КТС: суспільно-політичні, трудові, пізнавальні, художньо-естетичні , спортивно-оздоровчі.

Процес підготовки та проведення колективних творчих справ складається з низки етапів:

1. Попередня робота учителів-вихователів. На цьому етапі визначають виховні завдання КТС. Через бесіду, розповідь педагог має захопити учнів цікавістю, привабливістю, перспективністю майбутньої справи. Тут не може бути менторського тону, не треба нав'язувати вихованцям власної думки щодо теми КТС. Це має бути доброзичлива, зацікавлена, товариська розмова.

2. Колективне планування. Вихованці разом з педагогом складають план майбутньої КТС. При цьому враховують думку певних груп дитячого колективу і окремих вихованців, визначають можливих виконавців тих або тих доручень, обговорюють альтернативні варіанти.

3. Підготовка КТС. Створений проект справи уточнює організаційна група; визначають мікрогрупи, які працюватимуть над виконанням конкретних доручень як складових колективної справи; проводять періодичні обговорення ходу підготовки, переглядають і перевіряють рівень готовності мікрогруп до участі у справі, коригують дії мікрогруп і окремих вихованців. На цьому етапі дуже важливо враховувати інтереси та творчі можливості вихованців, підбадьорювати їх, вселити в них упевненість у власних силах, ознайомити з методами і прийомами виконання тих чи тих завдань. Цей етап є головним, оскільки потребує від кожного члена колективу напруженої діяльності.

4. Проведення КТС. Це — підсумковий етап роботи, на якому кожен член колективу має можливість виявити свої Творчі можливості, показати результати колективної творчої діяльності.

5. Колективні підсумки. Цей етап передбачає ретельний аналіз усього ходу підготовки та проведення КТС з метою позитивної оцінки дій мікрогруп, окремих членів колективу, виявлення утруднень, помилок, які мали місце на всіх етапах, визначення шляхів подолання труднощів і упущень у подальшій роботі.

Колективні творчі справи багаті виховними можливостями. Однак вони можуть бути реалізовані при дотриманні таких умов:

1) послідовності дій при підготовці та проведенні будь-якої КТС, не порушуючи функцій педагога у системі діяльності "вихованці — вихователь";

2) не можна розглядати кожний з видів КТС у "чистому" варіанті. Планування, підготовка і проведення будь-якого виду КТС мають використовувати досвід, методи і засоби в діях, набутих під час попередніх КТС;

3) КТС повинні витупати складовою частиною навчально-виховного процесу в школі;

4) треба підтримувати розвиток стосунків творчої співдружності вихователів і вихованців, спрямованих на спільне розв'язання соціальних завдань та організовувати ці стосунки на рівні педагогічного співробітництва;

5) необхідно розвивати відносини творчої співдружності між вихованцями різних вікових груп з метою збагачення молодших школярів соціальним досвідом вихованців старшого покоління;

6) потрібно створювати оптимальні умови для розвитку творчих можливостей кожного члена колективу, а також творчої співдружності вихованців.

22.23. Якою вбачається загальна структура діяльності класного керівника щодо проведення позакласної виховної роботи з учнями?

Загальну структуру організації та проведення позакласної виховної роботи подано на рис. 60.

Рис. 60. Напрями, зміст і форми роботи класного керівника

Література

1. Державна програма "інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006 - 2010 роки // Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 р. №1153. Зайченко і. В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чергнігів, 2003.

2. Закон України "Про освіту". - К.: Генеза, 2002. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посів, - К.: Знання, 2005.

3. Мазуха Д. С, Опанасенко Н. І. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2005. Мартиненко С. М., Хоружа Л. Л. Загальна педагогіка: Навч. посів. - К.: МАУП, 2002.

4. Падалка О. С. та ін. Педагогічні технології: Навчальний посібник. - К., 1996.

5. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2007.

6. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. - Одеса: ПДПУ імені К. Д. Ушинського, 2002.

7. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / 3. Н. Курлянд, Р. /. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; За ред. 3. Н. Курлянд. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / За ред. С. О. Сисоєвої. - К.: ВІПОЛ, 2001. Подласый И. П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для высш. учеб. заведений: В 2 кн. - М.: Гуманит, изд. Центр ВЛАДОС, 2002. - Процес воспитания.