РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

План

1. Що таке розвиток?

2. Яке значення вкладається в поняття "формування людини"?

3. Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість",

індивідуальність"?

5. Які чинники впливають на розвиток людини?

6. Чи передаються за спадковістю здібності, талант, геніальність?

7. Що являє собою явище акселерації?

8. Література

3.1. Що таке розвиток?

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Г.С. Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

3.2. Яке значення вкладається в поняття "формування людини"?

Формування людини — це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, що характеризується завершеністю. Хоча про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.

3.3. Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

Оскільки розвиток — це процес, то він, як і будь-який розвиток, має рушійну силу.Рушійною силою процесу розвитку є результат суперечностей між фізичними та соціально-психічними потребами людини — з одного боку та наявним рівнем фізичного, психічного і соціального розвитку — з другого. Рушійна сила проявляється у підвищенні фізичної й соціально-психічної активності особистості, яка спрямована на розвиток системи якостей, необхідних для задоволення певних потреб (рис. 4).

3.4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"?

У науковому вжитку щодо вихованців і дорослих широко побутують поняття "людина", "особистість", "індивідуальність". Вони деякою мірою синонімічні стосовно біологічної істоти homo sapiens (людина мисляча). Проте ці поняття містять певні відтінки з погляду різних підходів до характеристики людини як біологічної істоти.

Рис. 4. Рушійна сила розвитку особистості

Людина — це біологічна істота, яка характеризується такими фізіологічними ознаками, як пряма хода, розвинена черепна коробка та передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують у фізіології, анатомії, медицині.

Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

3.5. Які чинники впливають на розвиток людини?

З розвитком біологічної науки, зокрема генетики, в середині XX ст. утвердилася генетико-соціальна концепція розвитку людини. Прибічники цієї концепції вважають, що на розвиток людини впливають як біологічні, так і соціальні чинники. Вплив біологічних чинників виявляється у передачі через генно-хромосомну систему (спадковість) певних задатків, які є потенційними для фізичного та соціально-психічного розвитку особистості.

Спадковість характеризується здатністю біологічних організмів передавати задатки своїм нащадкам.

Крім біологічного успадкування на розвиток людини та її становлення як особистості значний вплив має соціальне успадкування, завдяки якому народжена дитина активно засвоює соціально-психологічний досвід батьків і всіх оточуючих (мову, звички, особливості поведінки, морально-етичні якості тощо). Поняття "соціальне успадкування" ввів у науковий обіг російський генетик академік М.П. Дубінін.

Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня активна діяльність (ігрова, навчальна, трудова, художньо-естетична, спортивна та ін.). Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особистості, а відтак, суттєвим чинником фізичного, психічного та соціального розвитку (рис. 5).

Рис. 5. Чинники впливу на розвиток людини

3.6. Чи передаються за спадковістю здібності, талант, геніальність?

Ні здібності, ні талант, ні геніальність за спадковістю не передаються. В генно-хромосомній системі дитина отримує від батьків лише імовірнісні можливості для прояву здібностей, таланту, геніальності. Ці прояви — результат соціального успадкування та впливу соціального середовища, зокрема виховання. Російський психолог A.B. Петровський писав: "Талант — це не більше як можливість прояву творчих успіхів... Талант не звільняє людину від праці, а передбачає велику, творчу, наполегливу працю. Люди, чия талановитість в очах всього людства була незаперечною, це завжди — без винятку — титани праці".

Японський дослідник Ібука Массару, роздумуючи над особливостями розвитку дітей, зазначав: "З давніх часів вважалося, що визначний талант — це передусім спадковість, примха природи. Коли нам говорять, що Моцарт дав свій перший концерт у віці трьох років або що Джон Стюарт Мі л л читав класичну літературу латинською мовою у такому самому віці, більшість реагує просто: "Певне, вони ж генії". Проте докладний аналіз ранніх років життя і Моцарта, і Мілла свідчить, що їх суворо виховували батьки, які хотіли зробити своїх дітей видатними. Я передбачаю, що ні Моцарт, ні Мілл не були народжені геніями, їхній талант розвивався завдяки тому, що їм з раннього дитинства створили сприятливі умови, що й дало прекрасні результати"2.

Отже, здібності, талант, геніальність — не стільки дар природи, скільки продукт людської діяльності. Талант і його найвищу форму — геніальність — слід розглядати в трьох іпостасях: як властивості індивіда, які залежать від спадкової програми, вимагають для свого розвитку й становлення сприятливих біосоціальних умов та повністю реалізуються лише в певному оптимальному мікросоціумі.

3.7. Що являє собою явище акселерації?

Акселерація (від лат. ассeleratio — прискорення) — це процес прискорення у фізичному розвитку людини, який проявляється передусім у рості, вазі, статевому дозріванні. Існує кілька гіпотез виникнення цього явища:*

гомогенна теорія — вплив сонячних променів у зв'язку з активністю фізичних процесів на Сонці;*

теорія урбанізації — збільшення кількості населення за рахунок міграції сільського населення;*

теорія гетерозису — поширення тенденції шлюбів між людьми різних національностей, рас, що породжує певні зміни, генетичні перетворення;*

теорія комфортності — поліпшення умов економічного життя (харчування, побут, медичне обслуговування);*

теорія опромінення — процеси використання атомної енергетики призвели до підвищення радіаційного фону проти природного.

Процес акселерації характеризується певною циклічністю. Якщо це явище прогресувало в XIX і XX ст., то з другої половини XXI ст., за прогнозами вчених, очікується зниження проявів акселерації.

Ретардація (від лат. retradatio — затримання, зупинка) — відставання, затримання у розвитку, що зумовлюється порушенням генетичного механізму спадковості, негативним впливом на процес розвитку починаючи з моменту зародження, канцерогенних речовин, несприятливого екологічного середовища тощо. Тут можна спостерігати відставання не тільки у фізичному, а й у психічному розвитку.

3.8. На які вікові групи поділяють дітей і що покладено в основу такого поділу?

Залежно від особливостей анатомо-фізіологічного та психічного розвитку дітей поділяють на такі вікові групи та підгрупи:

1. Перед дошкільний вік:

1.1. Грудний — 0—12 міс.;

1.2. Ясельний —1—3 роки.

2. Дошкільний вік:

2.1. Молодший — 3—4 роки;

2.2. Середній — 4—5 років;

2.3. Старший — 5—6 років.

3. Шкільний вік:

3.1. Молодший — 6—11 років;

3.2. Середній — 11—14 років;

3.3. Старший —14—18 років.

Література:

1. Мазуха Д. С, Опанасенко Н. I. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методи, програми, процедури. Навч. посібник для вищої школи. — К., 1998.

2. Мартиненко С. М., Хоружа Л. Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002.

3. Мойсеюн Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник / 3-тє вид., доп. - К., 2001.

4. Нікопаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок XXI століття. - К.: Знання, 2006. Падалка О. С. та ін. Педагогічні технології: Навчальний посібник. - К., 1996.

5. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2007.