ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

План

1. Що треба розуміти під формою навчання? Які форми навчання склалися історично?

2. Що являє собою класно-урочна форма навчання і як вона складалася в історичному контексті?

3. Які основні педагогічні вимоги до уроку як основної форми організації навчання?

4. Які є типи уроків?

5. Які є позаурочні форми навчання?

6. Які особливості факультативних занять?

7. Які завдання практикумів?

8. Яка функція семінарських занять?

9. Яке місце у навчальній діяльності займають екскурсії?

10. Яку роль у навчальній діяльності учнів відіграють предметні гуртки?

11. Яке місце у навчальній діяльності учнів займає домашня навчальна робота?

12. Що являє собою система позаурочних форм організації навчання?

13. У чому має проявлятися система підготовки вчителя до уроку?

14. Яка програма спостереження й аналізу уроку?

15. У чому сутність техніки та технології організації учнів на навчальну діяльність?

16. Якою є технологія й техніка вивчення нового навчального матеріалу?

17. Література

11.1. Що треба розуміти під формою навчання? Які форми навчання склалися історично?

Форма (від лат. forma — зовнішність, устрій) — з філософського погляду зовнішнє вираження певного змісту.

Форма організації навчання — це обмежена в часі і просторі взаємозумовлена діяльність учителя та учнів.

В історії розвитку школи складались різноманітні форми навчання. Вони зумовлені, з одного боку, потребами суспільно-економічного розвитку, а з другого — рівнем розвитку педагогічної науки. Впродовж останніх століть на освітній ниві найбільш помітний слід залишили такі форми організації навчання: індивідуальна, групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, дальтон-план, бригадно-лабораторна (рис. 28).

11.2. Що являє собою класно-урочна форма навчання і як вона складалася в історичному контексті?

Урок — це форма організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і встановленим регламентом (рис. 29).

Рис. 28. Форми організації навчання в історичному аспекті

Рис. 29. Педагогічні ознаки уроку

Елементи класно-урочної форми навчання виникли в братських школах України та Білорусії. Наукове обґрунтування уроку як форми організації навчання дав чеський педагог Ян Амос Коменський (1592—1670) у фундаментальній праці "Велика дидактика" (1657). Після цього урок став провідною формою навчання в усіх школах світу та в інших освітніх закладах. Педагоги різних епох постійно працювали і продовжують працювати над його удосконаленням.

11.3. Які основні педагогічні вимоги до уроку як основної форми організації навчання?

У поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів — загальнопедагогічного і методичного. Останній зумовлений особливостями вивчення конкретної навчальної дисципліни. Тут розглядаємо загальнопедагогічні вимоги, які є базою для творчого розвитку вимог до уроку щодо особливостей фахових методик.

Традиційно виокремлюють такі групи загальнопедагогічних вимог до уроку: санітарно-гігієнічні, дидактичні, психофізіологічні, виховні.

1. Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку. Для успішності й ефективності процесу навчання передусім необхідно забезпечити належні умови для нормальної життєдіяльності учня, оптимального функціонування фізіологічних процесів, які є важливою передумовою психічної діяльності особистості. Тому на уроці під керівництвом учителя мають бути забезпечені відповідні санітарно-гігієнічні умови: оптимальний повітряний режим, достатнє освітлення, належний тепловий режим, чергування різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.

2. Дидактичні вимоги до уроку ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають організацію навчання на уроці з урахуванням таких чинників:*

наявності рушійної сили навчання і необхідність створення ситуацій для її дії;*

цілеспрямованої роботи з формування мотивів навчання;*

моделювання процесу навчання на уроці відповідно до вимог логіки навчального процесу, оволодіння знаннями, уміннями та навичками;*

реалізації на уроці принципів навчання залежно від змісту навчального матеріалу, віку учнів;*

оптимального підходу до вибору методів і засобів навчання.

3. Психофізіологічні вимоги до організації навчально-виховного процесу на уроці випливають із загальнопедагогічного принципу природовідповідності. Слід враховувати особливості психічного й анатомо-фізіологічного розвитку учнів певного віку, дбаючи про забезпечення умов для розвитку в них позитивних емоцій як передумови активності пізнавальної діяльності. Як підкреслював психолог С.Л. Рубінштейн, між емоціями людини і її власною діяльністю простежується дійовий зв'язок, емоційний стан особистості впливає на її діяльність. При організації навчального процесу йдеться про необхідність створення позитивних емоцій на основі демократичного стилю спілкування.

Авторитарний стиль — це пригнічення, подавлення особистості. В такому стані емоційні процеси загальмовані, а отже, умови для пізнавальної діяльності не сприятливі. Учителеві необхідно дбати про підтримання в дитячому колективі мажорного тону.

4. Виховні вимоги зумовлені завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості відповідно до вимог розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання. На кожному уроці необхідно актуалізувати ті чинники, які мають впливати на формування всебічно розвиненої особистості. Цього досягають через зміст навчально-виховного процесу на уроці. Тому вже на етапі планування уроку варто виділяти не тільки дидактичну, а й виховну мету.

У системі розв'язання виховних завдань мають переважати провідні аспекти кожної частини, що забезпечують гармонійне виховання особистості. Зокрема:*

розумове виховання (самостійна пізнавальна діяльність, інтелектуальний розвиток, оволодіння методами учіння);*

моральне виховання (формування моральних переконань і моральних почуттів, гуманізму, поваги до особистості, національної гідності, добра, чуйності тощо);*

фізичне виховання (створення оптимальних умов для фізичного розвитку особистості, оволодіння вміннями та навичками турботи про своє здоров'я, культуру побуту);*

трудове виховання (формування вмінь і навичок розумової праці, виховання почуття потреби праці взагалі й почуття бережливого ставлення до результатів праці інших, соціально-педагогічна підготовка вихованців до участі у продуктивній фізичній та інтелектуальній праці);*

естетичне виховання (формування почуттів прекрасного, вміння відрізняти прекрасне від потворного, оволодіння учнями знаннями й уміннями творити прекрасне в реальному житті).

Зведені загальнопедагогічні вимоги до уроку подано на рис. 30.

11.4. Які є типи уроків?

У дидактиці існують різні підходи до класифікації уроків. Зокрема, уроки класифікують: за способами їх проведення (урок-лекція, кіноурок, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичний урок та ін.); за етапами навчальної діяльності (вступні, уроки формування понять, уроки застосування знань на практиці, уроки тренувань і повторення та ін.). Найбільш вдалою і прийнятною є класифікація уроків за дидактичною метою. Український дидакт В.О. Онищук виділяє такі типи уроків:*

урок засвоєння нових знань;*

урок формування умінь і навичок;*

урок застосування умінь і навичок;*

урок узагальнення і систематизації;*

урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;*

комбінований урок.

Залежно від типу уроку логічно вибудовується його структура.

Структура уроку — це сукупність, послідовність та логічний зв'язок елементів, які становлять його модель. У процесі моделювання уроку того чи іншого типу має виявлятися творчість учителя. Проте разом з тим не слід забувати про дотримання логічної доцільної архітектури уроку певного типу. Узагальнена структура різних типів уроків наведена на рис. 31.

11.5. Які є позаурочні форми навчання?

Крім уроку, в школах використовують позаурочні форми організації навчання: факультативні заняття, практикуми, семінари, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу.

Рис. 30. Загальнопедагогічні вимоги до уроку

Завдання позаурочних форм навчання — розширення умов для розвитку інтелектуальних можливостей вихованців" задоволення їх пізнавальних інтересів і схильностей.

11.6. Які особливості факультативних занять?

Факультативні заняття об'єднують учнів за інтересами і спрямовані на поглиблення знань з окремих дисциплін або наукових проблем. їх проводять з невеликою групою учнів з періодичністю, визначеною робочим планом. З кожного факультативу розробляють навчальні програми. Вони можуть бути державними або авторськими.

З погляду освітніх завдань можна виокремити такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних дисциплін, з вивчення дисциплін професійної спрямованості (програмування, обслуговування комп'ютерної техніки та ін.), міжпредметні факультативи тощо. Кожен вид факультативних занять може бути теоретичним, практичним або комбінованим.

11.7. Які завдання практикумів?

Практикуми передбачають залучення учнів до системи самостійного виконання практичних завдань на основі оволодіння теоретичними знаннями і з метою формування необхідних умінь та навичок. Така форма навчальної роботи якнайкраще сприяє реалізації вимог принципу поєднання навчання з практикою, оволодіння учнями політехнічними знаннями, підготовки їх до свідомого вибору професії. Як приклад можна назвати такі практикуми: з електротехніки, на пришкільних земельних ділянках, з комп'ютерної техніки та кулінарної справи.

Результатом участі у практикумах можуть бути виставка учнівських робіт, творчі звіти тощо.

11.8. Яка функція семінарських занять?

Семінари — це специфічна форма організації самостійної пізнавальної діяльності учнів з метою поглибленого вивчення окремих тем чи проблем. Семінари проводять у старших класах у повному складі класного колективу. Учитель завчасно визначає тему, мету, план, рекомендує необхідну літературу, індивідуальні завдання для учнів. Результати такої попередньої самостійної роботи учні оформляють у вигляді рефератів, тез виступів, конспектів наукової літератури, добору рисунків, таблиць, статистичних матеріалів.

Оскільки семінар з погляду етимології цього слова (від лат. seminarium — розсадник) означає форму поширення знань, то в процесі підготовки і безпосереднього проведення семінарських занять уся діяльність педагога й учнів має бути спрямована на розширення теоретичних знань вихованців з окремих проблем. Важливо забезпечити самостійність учнів щодо висловлювання власних суджень з тих чи тих питань, створення умов для дискусій, суперечок, формування у вихованців толерантності.

11.9. Яке місце у навчальній діяльності займають екскурсії?

Екскурсія (від лат. excursio — поїздка, прогулянка) — колективне відвідування музеїв, виставок, підприємств, довкілля з пізнавальною метою.

Навчальна екскурсія — це форма роботи, спрямована на вивчення учнями при керівній ролі вчителя певних явищ, процесів, предметів через безпосереднє їх сприймання і спостереження в конкретному