УДК: 379.2

В.Є.Труш, О.В.Волкова

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА ЯК МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТА

У статті порушуються питання важливості та ролі науково-дослідної роботи в розвитку творчого потенціалу студента, оскільки однією з головних проблем, що стоїть перед ВНЗ, є підвищення якості підготовки спеціалістів. Соціально-економічні, політичні та загальнокультурні зміни, що відбуваються в державі, призводять до потреби модернізації структури і змісту вищої освіти. Тому, на думку авторів, це все спонукає шукати нові, більш досконалі методи й технології навчання і більш чітке управління навчальною та науково-дослідною діяльність студентів.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні висуваються принципово нові вимоги до змісту і організації системи освіти. За попередні роки значна частина студентського контингенту відійшла від активної участі в науковій роботі і науково-технічній творчості, зокрема через недостатність засобів у ВНЗ на цю діяльність, нестачу ресурсів на підтримку і розвиток її матеріально-технічного оснащення та стимулювання її учасників, тому однією з найважливіших проблем, що стоїть перед вищою школою, є підвищення якості підготовки фахівців.

Студенти і випускники вищого навчального закладу повинні не лише отримувати знання з дисциплін, передбачених навчальними планами, і оволодіти вміннями та навичками використовувати отриманні знання з використанням методів дослідницької роботи, але й вміти самостійно опановувати наукові досягнення в різних галузях своєї спеціалізації.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу призводить до зниження «тривалості життя» професійних знань і вмінь, до їх надзвичайно швидкого морального зносу. У сучасних умовах випускник повинен продемонструвати не тільки високий рівень професійних знань в обраній ним сфері діяльності, але й мати достатню базову фундаментальну освіту, щоб бути здатним виявити конкретне знання нестандартних ситуацій сьогодення, оскільки молодий фахівець повинен бути готовим упродовж життя до багаторазової зміни своєї діяльності, до її ускладнення, до зміни способу життя, адже може трапитися так, що він, як вузький фахівець, виявиться непотрібним, тому випускник вузу повинен оволодіти навиками самостійного, повноцінного наукового мислення і бути здатним до входження до системи культури. Проте система освіти як і раніше орієнтована на відтворення вузьких фахівців, тому соціально-економічні, політичні і загальнокультурні трансформації, що відбуваються в країні і в світі, неодмінно призведуть до потреби модернізації структури і змісту вищої освіти.

Вагомий внесок у вивчення досліджуваного питання здійснили такі вітчизняні науковці, як І.Д.Ковальова, О.В.Крушельницька, Я.А.Пономарьова, В.А.Сластьонін, О.К.Тихомирова та інші. Аналіз цих та інших наукових праць свідчить, що на сьогодні нагромаджено значне теоретичне підґрунтя, що дозволяє розробляти й впроваджувати різні технології розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців засобами науково-дослідної роботи.

Однак недостатньо вивченими залишаються питання щодо критеріїв і компонентів розвитку творчого потенціалу особистості студента. В умовах сьогодення існує нагальна потреба в цілісному уявленні про систему розвитку творчого потенціалу студента засобами науково-дослідної роботи.

Мета дослідження - розглянути методи впливу науково-дослідної роботи на механізм розвитку та реалізації творчого потенціалу студента. При вирішенні зазначеної проблеми особлива увага надається досвіду практичної роботи, вивченню бюджету часу студентів, способам раціональної організації і культури розумової праці щодо дисциплін різного профілю.

Проте стає все більш очевидним, що сучасна система навчання не дає потрібного імпульсу для розвитку і саморозвитку студента; крім того слід зазначити, що об'єм і зміст навчальної інформації, якими повинні оволодівати студенти, безперервно збільшуються, тоді як терміни навчання залишаються незмінними. Усе це спонукає шукати нові, досконаліші методи і технології навчання та чіткішого управління навчальною і науковою діяльністю студентів.

Сьогодні все частіше ставиться питання про нову якість освітнього процесу, здатну забезпечити нарощування науково-технічного потенціалу суспільства, формування адекватної кадрової структури для розвитку економіки і сфери послуг, підвищення конкурентної здатності випускників вищих навчальних закладів на сучасному ринку праці.

Основне завдання подальшого розвитку вищої освіти полягає не стільки в наданні студентам максимуму наукової інформації, скільки у формуванні здібностей до творчого мислення. Сутність творчого мислення може бути розкрита через такі особливості: оригінальність і незвичність висловлюваних ідей, прагнення до інтелектуальної новизни у вирішенні проблеми, здатність бачити предмет (можливості його використання) під новим кутом зору і продукувати ідеї в невизначеній ситуації. Завдяки цим властивостям реалізується творча діяльність людини в різних сферах її професійних і непрофесійних інтересів [1].

Не в кожного студента виявляються природжені здібності до творчого самовиявлення, а тому правомірним є питання про створення сприятливих умов для розкриття творчого потенціалу, зокрема в процесі навчання.

Творче мислення залежить від суб'єктивних якостей особистості. Серед них виділимо: творчу уяву, що робить її необхідною умовою творчості, розвиненість інтелекту, яка спонукає до розмірковування, упорядкування знань, пошуку і аргументації власного рішення існуючої проблеми, відкритість новому в пізнанні, легкість у сприйнятті нових ідей, широкий світогляд, раціоналізацію, пропозицію оригінальних ідей тощо. Хоча ці якості формуються протягом усього навчання, їх розвиток може здійснюватися за допомогою нових технологій навчання в системі вищої освіти.

У процесі розвитку творчого мислення вважаємо за доцільне надати увагу застосуванню методу проектування в навчальному процесі. Розробка і захист індивідуальних або колективних проектів активізують творчий пошук студентів у визначенні теми, засобів, підходів до вирішення поставлених у ньому завдань, стимулюють інтелектуальну діяльність особистості.

Такий підхід до організації наукової діяльності сприяє, по-перше, формуванню у студентів уміння всебічно оцінювати продукт індивідуальної чи колективної творчості, а по-друге - стимулює вияв системності, гнучкості і