УДК 371.3

В.В.Поліхронова

ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті розкрито риси освітньої парадигми інформаційного суспільства, аргументується необхідність використовування нових підходів при підготовці фахівців у ХХІ столітті.

Сьогодні дуже часто ми чуємо про інформаційне суспільство, засноване на знаннях, про визначальну роль інформаційно-комунікативних технологій. Головним чинником нового суспільства став феномен інформації. Саме вона проголошується ключовим чинником виробництва і за значущістю перевершує всі види матеріального виробництва. Знанням, інформації та інтерактивним комунікаціям відводиться роль основних чинників соціальних та політичних змін. Якісна трансформація технологічної основи не може не вплинути на процеси трудової діяльності людини та на відношення між людьми. Ці зміни зачіпають зростаючу інтелектуалізацію праці, посилення творчих моментів трудових процесів, зростання сфери невиробничої взаємодії людей, посилення індивідуального потенціалу працюючих.

Постійне поповнення та оновлення знань є необхідною умовою високого рівня кваліфікації та компетентності кадрів. Ця умова має першорядне значення для прискорення соціального та економічного розвитку країни. Система підготовки кадрів повинна враховувати ті умови, у яких доведеться жити та працювати майбутньому фахівцю. У наше життя входять зміни, які повинні стати сигналом для відповідної адаптації системи освіти.

Риси нової освітньої парадигми можна виразити такими основними пунктами: 1. Перейти від навчання знань і навичок до навчання здатності навчатися і перенавчатися. Надзвичайно швидка зміна поколінь технологій, умов життя приводить до застарівання одержаних знань і навичок. Вихід може бути знайдено, якщо носії цих знань і навичок придбають здібність до самонавчання. На жаль, часто у вищій школі складається ситуація, коли активність студентів підміняються активністю викладача. Провідна активність залишається за викладачем не тільки на лекціях, але також на семінарських, практичних і лабораторних заняттях (особливо з технічних дисциплін). Викладач виступає в основному в ролі ретранслятора і контролера знань. Як наслідок значна частина студентів, так само як і їхні викладачі, віддають перевагу репродуктивним методам роботи, пов'язаним з передачею, відтворенням наукової або навчальної інформації. Здібність до самонавчання визначається за рівнем сформованості таких інтелектуальних умінь, як уміння бачити проблему, уміння переформулювати її своєю мовою, уміння передбачати можливий результат, уміння критично ставитися до змісту навчального завдання, уміння ставити питання та ін. Інтелектуальні і професійні уміння успішно формуються в самостійній роботі, якщо в навчальному процесі моделюється професійна діяльність і враховуються її труднощі; якщо профілізація навчальної і наукової роботи студентів здійснюється на молодших курсах; якщо індивідуальні форми занять поєднуються з груповими; якщо навчальні завдання носять проблемний характер і в них ураховується роль освітніх компонентів в розвитку мислення. Саморозвиток - шлях досягнення вершин професіоналізму. У всіх студентів необхідно виробити звичку саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти і самоконтролю. Завдання викладача - допомогти студентам у формуванні їхня мотивів і потреб.

2. Навчати нелінійного способу мислення. Давно відомо, що проблему неможливо розв'язати, якщо знаходитися на тому ж рівні мислення, який породив проблему. Необхідно виробити нове бачення проблем, що точніше відповідає нашому швидко змінюваному часу. Прискорення соціокультурних процесів призвело до того, що достатньо часто стали виникати ситуації і утворюватися нові ширні галузі, де традиційні технології пізнання безрезультатні. Це поведінка систем поблизу нестійких критичних режимів, різких стрибкоподібних переходів, умов виникнення хаосу (безладу), діалектики взаємодії хаосу і порядку, ентропії і інформації, ритмічної поведінки і законів відхилення від ритмів. Серед "віяла" нових станів виявляється і таке, у якому система краще пристосована до зміненого навколишнього середовища, тобто явища самоорганізації (синергетики) народжуються самою відкритою системою спонтанно в результаті втрати нею попереднього стійкого стану, а вибір, яким шляхом піде еволюція після біфуркації (точки надлому процесу, де немає єдиного рішення), визначається "випадково" у момент нестійкості. У подібних умовах порушуються лінійні залежності. Не спрацьовують знання і навички, засновані на лінійному мисленні. Основна особливість нелінійного мислення - використовувати проблеми і перешкоди, що виникають як додаткові переваги.

3. Навчати через позитивну мотивацію. Відомо, що людина як особистість має мотивацію для розвитку (і розвивається), якщо їй дають змогу займатися діяльністю, що відповідає її індивідуальним здібностям. Саме тоді людина зможе досягти успіхів, яких вона не матиме в жодній іншій сфері. Принцип дії освітніх організацій: не вчити, а допомагати вчиться, стимулювати бажання вчитися. Прогнозовані та очікувані глобальні зміни внесуть відповідні корективи в ідеологію, стратегію, цілі, завдання, технології та методи освіти та навчання. Світ з кожним днем стає все складнішим і до нього треба готуватися ґрунтовно, учитися новому, прогнозуючи та випереджаючи його в знаннях. Усі ці зміни впливають на суспільство, роботу, сімейне життя людей та їхнє середовище. Таким чином, процес освіти є в житті людини постійним мотивуючим чинником та одночасно необхідною умовою його життєзабезпечення. Нові завдання в суспільстві (економіці) потребують нового стиля в навчанні, заснованого на позитивній мотивації. Необхідно по-новому визначити, що означає вчитися, що таке викладання, як ми вчимося, як мотивувати людини навчатися впродовж усього життя і як за допомогою державного менеджменту та самоменеджменту зробити освіту могутнім мотивуючим чинником в житті людини та суспільства.

4. Перехід від навчання стандартних знань і навичок до розвитку індивідуального потенціалу. В умовах інформаційного суспільства функціональними особливостями освіти виступає не лише здатність подавати тим, хто навчається, нагромаджений в попередні роки обсяг знань та навичок, але й