5. Навчати навичок життя в глобальному середовищі. Глобалізація суспільства неминуче потребує навичок переходу від життя в локальному (регіональному, національному) середовищі до життя і співпраці в глобальному просторі.

Глобалізація як «розширення й поглиблення соціальних зв'язків та інститутів у просторі і часі» [3, 55] неможлива без толерантності. Ескалація расової, релігійної нетерпимості потенційно загрожує всьому світу. Ця загроза має глобальний характер, від неї неможливо відгородитися національними кордонами. Отже, усі здобутки глобалізації - формування єдиного економічного та інформаційного простору, інтенсивний обмін результатами матеріального та духовного виробництва, загальна мобільність людей - без толерантності втрачаються. Епоха глобалізації спричиняє формування нового типу особистості - толерантної, відкритої до спілкування і розвитку в національному та міжнародному вимірах; особистості, яка цінує і розвиває своє і щедро ділиться з іншими; особистості, яка не приймає насильства, яка понад усе цінує людські фундаментальні цінності. Безумовно, така людина не з'явиться сама по собі. До нового соціального статусу та ролі в світі її слід готувати. Для сучасної молоді надзвичайно актуальне розуміння необхідності зберегти етнічну та культурну ідентичність, здатність до етнічної толерантності, до життя в сучасному глобалізованому світі. Повага, прийняття і правильне розуміння багатоманітності культур, форм вияву людської індивідуальності дають надію досягти миру. Усе це складові толерантності, адже толерантність є базисом формування культури миру, що охоплює цінності, погляди і типи поведінки, направлені на соціальну взаємодію та співпрацю на основі принципів свободи, справедливості й солідарності. Культура миру заперечує насильство та спрямована на подолання конфліктів за допомогою діалогу й переговорів. Поняття «толерантності» стало міжнародним терміном, у якому - інтуїтивне сприйняття єдності людства, взаємозалежність усіх від кожного і кожного від усіх. Модель толерантної поведінки передбачає повагу прав іншої людини, в тому числі право бути іншим, утримуватися від завдання шкоди, оскільки заподіяна іншій людині шкода означає шкоду для всіх і для кожного.

6. Перехід від навичок використовування матеріальних засобів виробництва до навичок використовування інформаційних засобів виробництва. Особливістю інформаційної суспільства стала інтеграція всіх складників інформаційного забезпечення виробничих процесів: конструкторського забезпечення (стадія науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт), технологічного забезпечення (підготовка виробничого виготовлення нового виробу) і управлінського забезпечення (об'єднання окремих виконавців і засобів виробництва в єдину систему, що дозволяє досягти поставленої мети з максимальною ефективністю). Усе частіше продають не устаткування і навіть не патенти, а інтегральний продукт «ноу-хау», що передбачає весь виробничий цикл: що робити, як робити і як керувати - від початкового устаткування і сировини до методу реалізації на ринку готової продукції. У всіх перерахованих засобах і предметах праці інформаційна компоненту виконує свої функції спільно з матеріальною складовою. Але існують засоби виробництва, де інформація панує неподільно, складаючи практично стовідсотковий їх зміст, - це нематеріальні активи. Ці засоби виробництва не мають матеріальної природи, можуть бути ідентифіковані і використані підприємством для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або передачі в оренду іншим особам. Ключовими компонентами формування і використовування нематеріальних активів є: винахід, ноу- хау, патент, товарний знак, ліцензія, корисна модель, промисловий зразок. Головна мета використовування нематеріальних активів - виробництво продуктів, у яких інформаційна компонента виконує провідну роль. Оскільки велика частина цих активів зачіпає форму власності, то вони є частиною економічних відносин між людьми, тобто частиною інформаційної програми, регулюючої потоки товарів і грошей. Майбутні фахівці повинні вміти реалізувати ці відносини на практиці (зокрема, захищатися від піратських підробок і розкрадань), що є також інформаційним видом діяльності юристів, менеджерів, фахівців інформаційного захисту, програмістів, дизайнерів та ін.

7. Навчати навичок споживання інформаційних товарів. Специфіка інформаційних товарів полягає в тому, що при їх виробництві і використовуванні (споживанні) провідну роль виконує інформація. Природа,