УДК 378.147.31

А.А.Яценко, В.М.Тимофієнко

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

У статті висвітлюються психолого-педагогічні аспекти державного управління та місцевого самоврядування, визначаються умови, що забезпечують ефективність управлінської діяльності.

Нині Україна вступила в період, коли життя пред'являє нові підвищені вимоги до якості всіх ланок системи управління. Фінансова та економічна кризи, які переживають усі країни світу, поглиблюється в нашій державі ще й соціально-політичною. Кризові явища, подібні нинішнім, відбуваються і відбувались раніше в багатьох країнах світу. Вони постійно спонукали людство шукати нові шляхи розвитку. «Велика депресія» в США змусила вивчати в тридцяті роки минулого століття досвід радянських п'ятирічок, кризу подолала велика індустріалізація. Глобальні соціально-економічні і політичні проблеми 70-х років дали поштовх розвитку комп'ютерних та інформаційних технологій.

Проте сьогодні потрібні пошуки принципово нових ідей, у тому числі й соціальних. Одним з найважливіших питань у такі часи постає питання ефективного менеджменту, у тому числі державного - підготовки нових енергійних, ефективних кадрів - і це завдання науки, освіти та державної служби.

Вивчення змістовних, психологічних, освітніх складників специфіки управління є предметом активної наукової дискусії. Особливо цікавими є дослідження І. Єршової-Бабенко та А. Колтунова, у яких розкриваються синергетичні можливості інноваційних управлінських технологій, запровадження яких впливає і на розвиток економіки, і на вирішення соціальних проблем.

Управління - це діяльність людей, яка забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об'єкт управління. Об'єктом же управління є діяльність людей для реалізації їхніх спільних цілей. Це функція організованих систем, спрямованих на збереження їх структури режиму функціонування і виконання кінцевої мети.

Основною метою управління є розумне використання ресурсів, організаційних засобів і часу всіх працівників, відповідність управлінської діяльності планам соціального, економічного і духовного розвитку країни.

Управлінці - це перш за все державні службовці, які працюють в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Керівництво - це більш широке поняття, суть якого полягає у визначенні основних цілей і головних завдань управління всіма ланками певної ділянки роботи.

Керівництво здійснюють безпосередньо керівники установ, організацій, фірм і т.п.

Як бачимо, управління і керівництво - процеси, тісно пов'язані між собою, оскільки керівництво здійснюється на основі управлінської діяльності. Тому керівник поєднує в своїй діяльності і управлінську і керівну діяльність.

Науковий підхід до справи вдосконалення праці керівника означає взяття на озброєння всього кращого, чого досягли такі наукові напрями як «виробнича педагогіка», «загальна педагогіка», «соціальна психологія», «психологія діяльності». Сукупно вони й визначають нові напрями в галузі управління - педагогіку та психологію управління. Це ті галузі психології та педагогіки, що вивчають психолого-педагогічні закономірності управлінської діяльності.

Урахування цих закономірностей дає можливість керівнику-управлінцю дотримуватися в повсякденній роботі правильних науково-обґрунтованих принципів управління і стилю керівництва в роботі. У кінцевому плані від цього залежить не лише авторитет керівника та його взаємовідносини з людьми, з якими він працює, а й результат діяльності керованої ним справи.

Особливі вимоги нині пред'являються як до керівників підприємств, так і до державних службовців. Яку б посаду не обіймала людина в державній установі чи на виробництві - вона перш за все має з честю виправдовувати становище ведучого як кредит довіри колективу, суспільства.

Урахування довіри людей, окремих груп і колективів - необхідна умова успіху керівника, оскільки до кожної людини слід віднаходити свій підхід, особливий і обережний, щоб зуміти зрозуміти особливості, своєрідні риси психології кожної групи працівників, кожної професії, щоб мати можливість впливати на кожну категорію працівників, на кожну особистість зокрема.

Педагогіка та психологія розробили низку методів та прийомів психолого-педагогічного впливу в управлінській діяльності, зокрема, переконання - це вплив, який зачіпає раціональне й емоційне в їх єдності, формує відповідні вимоги суспільства, які виражені в принципах і нормах суспільної моралі.

Як за змістом, так і за структурою переконання носять різноманітний характер: від роз'яснення найпростіших життєвих, виробничих відносин, виробничих явищ і правил етики, до глибокого роз'яснення і розкриття ідей, поглядів, норм і правил моралі.

Механізм переконання спрямований на те, щоб за допомогою логічного аргументованого роз'яснення домогтися згоди людини з тією чи іншою людиною.

Співбесідник сприймає ідею безпосереднім самостійним осмисленням і сам доходить певного висновку. Для створення міцних переконань важливо, щоб «спрацював» механізм внутрішньої комфортності, коли співрозмовник справді сприймає ідею, поділяє її повністю, а не лише «ззовні», коли здавалося б людина і згодна з керівником, а по суті залишається зі своєю думкою.

Для досягнення переконань співбесідника, керівнику слід дотримуватися низки вимог:

¦ зміст і форма переконань повинні відповідати рівню розвитку особистості співрозмовника, своєрідним індивідуальним вимогам;

¦ переконання має містити як узагальнені положення (правила), так і конкретні приклади;

¦ переконуючи інших, керівник-управлінець має добре знати свою справу чи виробництво і самому вірити в те, про що він переконує інших. Можливості такого методу, як переконання залежить і від того, як переконання враховуються співрозмовником, від особливостей його чуттєвості до впливу.

Чуттєвість - це піддатливість до впливу. Але слід знати, що чуттєвість особистості сприяє виховному впливу - це сплав як природного, так і надбаного. Різний рівень поступливої чуттєвості визначається особливостями, що не завжди лежать на поверхності. Значну роль відіграють не лише вікові особливості співбесідника, а й індивідуальні. Виходячи з цього, можна виділити чотири такі особливості з проблеми сприйняття виховного впливу:

1 тип -