УДК 378.014.3:72(477)

О.О. Кайдановська

ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ НА АРХІТЕКТУРНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ*****

У статті аналізуються шляхи модернізації системи освіти на архітектурному факультеті технічного університету у контексті загальнодержавної концепції оновлення вищої школи в Україні.

Вища технічна школа сьогодні є тим соціокультурним простором, який характеризується підвищеною інтенсивністю інноваційних процесів. Сучасні зміни в системі вищої технічної освіти України пов'язані з поширенням ідей європейської інтеграції освітніх систем, зі змінами у стратегіях і структурі освітньої галузі, з необхідністю формування нових науково-педагогічних, інформаційних, телекомунікаційних, соціальних методів і технологій реалізації цих змін у професійній підготовці фахівців різних галузей.

Стратегія розвитку вищої освіти полягає в діалектичному поєднанні, з одного боку, глобального інтеграційного процесу (регіональна, національна, міждержавна інтеграція та інтеграція до міжнародного освітнього простору), а з другого, - локальних процесів інтенсивного розвитку вищих закладів освіти, посилення їх автономії, збереження кращих університетських традицій, підвищення якості та рівня освіти. Прагнення до оптимального поєднання диференціації та інтеграції стає характерною рисою сьогодення.

Для успішної реалізації новітніх соціально-освітніх стратегій недостатньо застосування лише традиційних форм і методів навчально-методичного і програмного забезпечення навчання у вищій технічній школі. Напрямками модернізації освіти у технічних університетах можна назвати: інформаційні технології навчання (В.Глушков, В.Биков, В.Верлань, В.Гриценко, Р.Гуревич, М.Жалдак, М.Згуровський, В.Клочко, Т.Крилова, І.Мархель, Ю.Машбиць, А.Стогній, М.Шкіль); розвиток інноваційних технологій навчання (І.Богданова, В.І.Лозова, П.Підкасистий, Г.Селевко); принципи розвивального навчання (Ю.Васьков, О.Гуменюк, А.Гуржій, С.Сисоєва) і особистісно орієнтованого підходу (І.Бех, В.Євдокимов, В.Кремень, І.Прокопенко, О.Падалка, О.Пєхота); активізація самостійної навчальної діяльності студентів (В.Буринський, Г. Костишина, І. Шимко).

Проблемами підготовки архітектурних кадрів в Україні займалися державні діячі, педагоги і науковці А.Кащенко, Н.Кондель-Пермінова, С.Нікуленко, І.Фомін, А.Чебикін, Б.Черкес, І.Шпара, зокрема теорією і методикою дизайнерської освіти - Є.Антонович, О.Боднар, О.Бойчук, Г.Гребенюк, С.Рибін.

Архітектурну спеціальність здобувають переважно на архітектурних факультетах або в окремих інститутах технічних університетів. Удосконалення організації навчального процесу в університеті є визнаною науково-педагогічною проблемою (А.Алексюк, В.Андрущенко, С. Архангельський, Ю.Бабанський, А.Верхола, О.Глузман, І.Зязюн, В.Козаков, Б.Мокін), зокрема дослідження останніх років присвячені розвитку університетської технічної освіти (Г.Козлакова, М.Лазарев, А.Слободянюк).

У сучасних динамічних суспільних умовах архітектурна освіта допомагає вирішувати економічні, соціальні, національні проблеми держави підготовкою високопрофесійних кадрів архітекторів і дизайнерів, потреба в яких стає дедалі нагальнішою. Стратегічним напрямком розвитку триступеневої вищої архітектурної освіти є формування цілісної неперервної відкритої системи, універсальної і демократичної в своїй основі, здатної гнучко реагувати на зміни зовнішніх умов, трансформуватися і розвиватися.

Проведений аналіз наукової літератури, дисертаційних педагогічних досліджень з педагогіки вищої школи та архітектури, засвідчив, що нині по суті відсутні або недостатньо висвітлені теоретичні, методичні і практичні підходи до вдосконалення системи ступеневої підготовки студентів архітектурних спеціальностей. На сьогодні склалася своєрідна ситуація, за якої об'єктом педагогічних досліджень у сфері вищої освіти переважно є саме педагогічний напрям підготовки, а галузева професійна освіта, зокрема архітектурна, не має належного науково-методичного забезпечення, що актуалізує тему цієї роботи.

Мета статті: визначити шляхи модернізації системи навчання на архітектурному факультеті технічного університету в контексті загальнодержавної концепції оновлення вищої освіти.

Існують певні відмінності щодо організації навчального процесу у вищих технічних закладах освіти та університетах. На основі аналізу світових тенденцій розвитку університетської освіти Г.Козлакова формулює її характерні ознаки:

1. Широка технічна і глибока фундаментальна підготовка, що дає можливість випускникам технічного університету швидко адаптуватися в умовах динамічного розвитку техніки і технології, не відстаючи від їх сучасних досягнень.

2. Значні обсяги вивчення дисциплін, у яких розкриваються проблеми гуманізації та гуманітаризації вищої технічної освіти, проблеми сприйняття загальнолюдських цінностей, тобто випускник технічного університету має бути сьогодні не лише людиною з глибокою і системною фаховою підготовкою, а й представником технічної інтелігенції широкого світогляду та культури.

3. Поширення наукових досліджень у сфері фундаментальних дисциплін, що уможливлює напрацювання значних наукових досягнень, удосконалень у техніці і технологіях. Наявність наукових шкіл, що досліджують певний науковий напрямок, працюють зі студентами, аспірантами, докторантами, мають ґрунтовні публікації та відповідне визнання в наукових колах.

4. Досягнення певного рівня інформатизації навчання та практичне впровадження програм реалізації концепції інформатизації навчання в підрозділах університету.

5. Університет слугує регіональним центром підготовки педагогічних кадрів як для власних потреб, так і для ВНЗ освіти 1-2 рівнів акредитації з відповідного фахового напряму.

6. Можливість створення на базі університету регіонального опорного центру засобів і технологій навчання, який стає осередком вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду викладачів ВНЗ регіону і надання дистанційної освіти за певними спеціальностями.

Система архітектурної освіти в контексті входження України до світового освітнього простору модернізується і розвивається відповідно до загальнодержавних тенденцій розвитку вищої освіти [КРЕМ]:

- трансформація мережі вищих навчальних закладів для задоволення потреб особистості і регіонів відповідно до вимог ринкової економіки;

- реалізація принципів універсального підходу до розвитку вищої освіти, забезпечення відповідності змісту вищої освіти сучасним суспільним вимогам;

- поліпшення системи ступеневої вищої освіти, сприяння розвиткові інтеграційних процесів;

- формування демократичних стосунків між викладачами і студентами;

- диверсифікація структури й обсягів підготовки, навчальних планів і програм.

Виходячи з цих принципів, можна окреслити три основних вектори, що визначатимуть позитивний розвиток архітектурної освіти у майбутньому: традиція, інтеграція й інновація.

Виходячи з традиційної парадигми, вища освіта орієнтувалася на адаптацію особистісних якостей до виробничих технологічних і економічних вимог. Протилежна прогресивно-інноваційна стратегія орієнтує на адаптацію виробництва до вимог