інформаційними процесами в науковому і художньому пізнанні, тобто з процесами здобуття, збереження, передачі, переробки, нагромадження, концентрації, стиснення інформації. Інформаційний підхід - це результат урахування посилення логічної та теоретико-пізнавальної тенденції в розвитку сучасної науки і мистецтва. Він дає змогу узагальнити на єдиній інформаційній основі різні інтегративні процеси і, відповідно, тлумачити інтеграцію в конкретних галузях науки, мистецтва, освіти.
Широке впровадження в навчальний процес інформаційних освітніх технологій, що ґрунтуються передусім на комп'ютерній підтримці навчально- пізнавальної діяльності, передбачає гармонійне поєднання традиційних та новітніх методичних систем навчання. Як потужні й універсальні способи одержання, опрацювання, зберігання, передавання різної інформації сучасні інформаційні освітні технології розкривають широкі можливості щодо надання творчого, дослідницького спрямування навчальній діяльності, результати якої приносять суб'єктові задоволення, бажання працювати, знаходити нові знання. Орієнтація на такі технології окреслює майбутнє людини, пов'язане з її власними зусиллями, активністю, розумом, здібностями, творчим потенціалом. Пріоритетом наукових досліджень у сфері інформатизації освіти є розробка інформаційних і комунікаційних технологій, створення програмних продуктів для комп'ютерно-орієнтованих систем і технологій, підручників і навчальних матеріалів на електронних носіях.
Сучасні інформаційні освітні технології переважно трактуються як електронне навчання в його рецептивних та інтерактивних складових. Рецептивне навчання полягає у відчутті і засвоєнні знань, які передаються телекомунікаційним шляхом за допомогою аудіовізуальних технічних засобів. Інтерактивним вважається навчання, яке спирається на взаємодію людини і комп'ютера в діалоговому режимі, експертні системи навчання тощо.
Слід зазначити, що комп'ютеризація освіти не знижує, як здавалося раніше, потребу в живій педагогічній роботі, а, навпаки, збільшує її, особливо підвищуючи вимоги до її якості, до рівня підготовки і моральних якостей усіх учасників навчального процесу. Під час переходу суспільства до інформаційного рівня розвитку система професійної освіти висуватиме нові вимоги до професорсько-викладацького складу як до трудового ресурсу, пов'язані із необхідністю досконалого володіння інформаційно-комунікаційними технологіями та однією з іноземних мов за професійним спрямуванням. Це уможливить ефективну побудову навчального процесу, запровадження дистанційних форм навчання і саморозвитку, адаптацію навчальних курсів до вивчення в умовах постійного вдосконалення, реформування системи організації навчального процесу і забезпечить впровадження новітніх педагогічних технологій і сучасних методик вивчення дисципліни. Перехід до інформаційного суспільства є одним з основних об'єктивних чинників активізації інтеграційних процесів у міжнародному освітньому просторі, реформування системи освіти, пошуку ефективних моделей, форм, систем організації навчального процесу у ВІЗ [1; 2].
Комп'ютерні технології являють собою цілеспрямовану і організовану сукупність інформаційних процесів з використання засобів сучасної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до різноманітних джерел інформації. Наслідком їх упровадження має бути підвищення якості навчання на всіх рівнях освіти і підготовки та перепідготовки кадрів за рахунок запровадження автоматизованих систем масового поширення інформації у вищих навчальних закладах, налагодження випуску навчальної літератури в електронній формі, упровадження методик і програмно-технічних засобів дистанційного навчання.
Упровадження комп'ютерних технологій передбачає оновлення методики проведення занять, застосування проблемних, евристичних, ігрових та інших продуктивних форм навчання, що розвивають активність, самостійність особистості, збільшують можливість індивідуалізації навчальних завдань. При цьому засоби масової комунікації, поєднуючи в собі лекційні і практичні заняття, мотивують до творення нових педагогічних ідей, що можливо як в автономному варіанті, так і в процесі інтеграції в навчальних дисциплінах та в усіх видах навчальної діяльності. Інформатизаційні нововведення у вищій освіті об'єктивно вимагають проведення інноваційних заходів.
Інноваційний напрямок передбачає вдосконалення системи вищої освіти за рахунок запровадження нових методик, розвитку наукових досліджень, технічного переобладнання навчального процесу. Головний принцип інноваційної освітньої стратегії - розвиток освіти не через пристосування до швидкозмінних потреб суспільства, а настанова на формування нових культурних, інформаційних, духовних потреб особистості як засобу соціального розвитку.
Проблеми інноватики у вищій освіті України, що має доволі консервативний характер, в організаційному плані вимагають створення нової, гнучкої, здатної до швидких адаптацій структури вищої школи, формування нових організаційно закріплених зв'язків зі споживачами освітніх послуг і продукції. Соціологічні дослідження О.Навроцького доводять необхідність дальшої демократизації управління вищою освітою, проведення організаційно-управлінських інновацій - створення асоціацій університетів, міжвишівських проблемних лабораторій, наукових інноваційних баз тощо.
В умовах переходу до навчання за вимогами Болонського процесу потрібна значна педагогічна робота всього колективу з підготовки інноваційних навчальних програм відповідно до нових освітніх стандартів. Використовуючи досвід російської архітектурної школи (О.Старіков, УралГАХА), сформулюємо основні завдання в цьому напрямку:
1. Розробка і методичне забезпечення нових навчальних програм через формування навчальних модулів і нових правил оцінювання, формування нової системи управління навчальним процесом за умов вільного вибору навчальних модулів і суттєвого збільшення обсягу самостійної роботи студентів.
2. Подальше вдосконалення аналітичних і професійних компетенцій з урахуванням вимог роботодавців і за умови розширення академічної мобільності, поступове впровадження викладання курсів англійською та іншими мовами.
3. Удосконалення системи інформаційного і методичного забезпечення навчального процесу, якісне оновлення навчально-лабораторної бази (цифрові і фізичні методичні матеріали, засоби комп'ютерного проектування, використання електронних баз даних).
5. Створення центрів підтримки інноваційних форм навчання на базі міжгалузевої інтеграції та системи менеджменту якості освіти.
Зміцненню міжнародного співробітництва у сфері архітектурної освіти буде сприяти: активна реалізація договорів стратегічного партнерства з університетами Європи, урядовими та бізнесовими структурами; зміцнення зв'язків з творчими спілками архітекторів, дизайнерів, художників; участь у міжнародних проектах і конкурсах, розширення творчого партнерства з провідними архітектурними і дизайнерськими школами; підвищення ефективності