спорту у справу зміцнення здоров'я та залучення широких верств населення до здорового способу життя. Рада Європи прийняла Європейську спортивну хартію (1975), яка пізніше була змінена і доповнена Кодексом спортивної етики (1992), антидопінгову конвенцію (1989), європейську конвенція про насильство та хуліганську поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів (1985).
2. ЮНЕСКО разом із міжнародними спортивними організаціями організовує конференцію з актуальних питань розвитку фізичного виховання і спорту. 1977 р. за сприяння ЮНЕСКО було ухвалено Міжнародну хартію з фізичного виховання й спорту, яка була спрямована на розвиток фізичного виховання і спорту, збереження моральних цінностей спорту, запобігання таких явищ як комерціалізація, насильство, вживання допінгу.
3. ЮНЕСКО, Рада Європи, МОК та інші міжнародні організації визначають головні проблеми і шляхи розвитку фізичного виховання і спорту. Матеріали міжнародних організацій з фізичного виховання і спорту необхідно використовувати в навчальному процесі підготовки фахівців з фізичного виховання і спорту.
4. У міжнародних документах з фізичного виховання і спорту, а також у конституціях західних країн не зустрічається термін і поняття "фізична культура".
Література:
1. Виступ Першого заступника Генерального директора ЮНЕСКО Федеріко Майора на відкритті сесії. Додаток V. Резолюція 1/5.4/3, прийнята на двадцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.
2. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV. - Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 3.
3. Code of Sports Ethics. (Recommendation № R (92) 14).
4. European Sport Charter. (Recomendation № R (92)
5. International Charter of Fhysical Education and Sport (Adopted by General Conference at its twentieth session. Paris, 21 November 1978)