• тестування і перевірки знань у дистанційному режимі;

• реалізації віддаленого мережного доступу до реального лабораторного устаткування і проходження віртуального лабораторного практикуму;

• створення "віртуальних груп" для оперативної взаємодії студентів між собою.

Для забезпечення доступу до використання інформаційних технологій студент, як правило, прикріплюється до місцевого центру ДН (навчально-консультаційного пункту), у якому він може одержати допомогу в засвоєнні цих технологій. Можливий варіант використання студентом індивідуального робочого місця.

Для організації контактів, ініціювання яких може здійснюватися будь-яким учасником освітнього процесу в режимі реального часу та шляхом різночасової (асинхронної) комунікації, використовуються різні інформаційно-технічні засоби: телефон, факс, електронна пошта, програмні засоби взаємодії в середовищі WWW- серверів, комп'ютерний відео-конференційний зв'язок тощо. Використання тих або інших технологій планується викладачем у процесі проектування навчального курсу, в якому може використовуватися одна конкретна технологія і поєднання декількох технологій. При цьому викладач має керуватися таким принципом: якщо дидактичне завдання може бути реалізованим за рахунок застосування більш простих технологій, то перевага має бути віддана саме цим технологіям. Вибір у цій ситуації більш складних технологій не тільки не принесе очікуваного результату, але може негативно позначитися на результатах навчання. Помітимо, що, незважаючи на інтенсивний розвиток комп'ютерних технологій ДН, як і раніше, велике значення зберігають навчальні матеріали, що надаються в друкованому вигляді.

Загальновідомо, що навчальний процес є ефективним, якщо він побудований як цілісна сукупність циклів пізнання, структурно-ієрархічне впорядкування яких на основі визначених цілей та діагностики проміжних і підсумкових результатів забезпечує цілісну технологію навчального процесу. Відомо, що будь-який цикл навчання містить у собі три компоненти: мету (для чого навчати), зміст (чого навчати) і процес засвоєння (як навчати). Тому кожен цикл навчання як елемент цілісної системи має забезпечувати актуалізацію опорних знань і мотивацію до навчання; формування нових понять і способів дій; застосування засвоєного через систему завдань різного рівня, які завершуються діагностичним контролем і корекцією знань, умінь та навичок студентів відповідно до засвоювання змісту освіти.

Реалізація циклів навчання може відбуватися за різними схемами: "ознайомлення - засвоєння - повторення - застосування" (пояснювально-ілюстративне навчання); "пред'явлення - засвоєння - перевірка" (програмоване навчання); "формування понять - узагальнення і висновки - застосування узагальнень" (проблемно-розвивальне навчання) тощо.

При виборі виду, методів і форм навчання варто керуватися універсаліями педагогічної психології (хто, що, кому, як і навіщо викладає) і особливостями предметної галузі знань. У дистанційному навчанні навчальний курс орієнтований, в основному, на самостійне вивчення. Того, хто опановує матеріал навчального курсу, вірніше називати не "тим, кого навчають", а "тим, хто навчається", оскільки в ДН він більшою мірою виступає як суб'єкт навчальної діяльності, ніж об'єкт педагогічного впливу викладача.

Індивідуальна діяльність студентів може бути ефективною лише у випадку дотримання принципу доступності в навчанні, що пов'язане з різними рівнями інтелектуальних можливостей студентів: їх навчально-пізнавальними здібностями й уміннями. Викладач, створюючи курс, має виходити з певного рівня доступності при орієнтації на самоосвітню діяльність того, хто навчається. Найчастіше обирається деякий середній рівень і навчання будується за принципом "від простого до складного", але теорія і практика показують, що це не завжди є кращим рішенням. Можна проектувати курс, керуючись принципом навчання на високому рівні складності і припускаючи цілком самостійне розв'язання студентом навчальних завдань, супроводжуючи його інструкцією з навчання.

Навчання в цьому разі носитиме активний творчий характер. Однак, не кожен студент здатний самостійно опанувати матеріал, користуючись лише інструкцією з навчання. У таких випадках необхідними є консультації, спрямовані на індивідуальне надання "твердого" алгоритму засвоєння навчального матеріалу чи окремих його фрагментів. Таким чином, визначається актуальність першого інноваційного завдання викладача - управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

До його розв'язання можна застосовувати різні підходи. Останнім часом найбільш популярною в цьому контексті є ідея повного засвоєння, яка полягає в тому, що всі студенти апріорі здатні цілком засвоїти необхідний навчальний матеріал, а завдання викладача полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб забезпечити кожному з них таку можливість.

Діяльність викладача при дистанційній формі навчання також істотно змінюється, його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі вже наявних джерел чи оригінальних авторських розробок тематичних розділів. У створенні електронної версії курсу йому можуть допомагати фахівці в галузі інформаційних технологій.

Другим інноваційним завданням викладача стає управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів у межах того змісту освіти, який визначається цілями навчання, а також розвиток інтелектуальних здібностей і здобутків студентів. Реалізація цього завдання у ДН може здійснюватися як опосередковано, так і шляхом прямого педагогічного впливу.

Опосередковане управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, яке закладається до логічної структури навчального курсу і відбору навчального матеріалу, в аудиторному навчанні підтримується вербальною формою управління діяльністю студентів, за допомогою якої має відбуватися засвоєння знань, формування і розвиток відповідних умінь та навичок. Певним еквівалентом такої підтримки в ДН виступає навчальна інструкція.

Прямі педагогічні впливи в ДН викладач може здійснити в режимі реального часу (режим "on-line") та в асинхронному режимі (режим "off-line"). Режим реального часу реалізується у формі групових або індивідуальних занять і консультацій із застосуванням відповідних технологій "on-line" - телеконференцій або відео- конференцій, які через порівняно високу вартість поки що складають невелику частку контактів у цілому. Тому пряме управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів в ДН здійснюється, в основному,