В обох розглянутих вище варіантах реалізується неодмінний компонент процесу навчання - зворотний зв'язок, тобто діалог між тим, хто навчає і тим, хто навчається. Як правило, у студентів часто виникають загальні питання, тому викладач може організувати спеціальну довідкову базу з найбільш загальних питань і відповідей на них, забезпечивши віддалений доступ до неї. Оскільки реалізація курсу ДН, як правило, здійснюється відтерміновано і часто без особистої участі в ній розробників, у прямому управлінні навчально-пізнавальною діяльністю студентів бере участь консультант або тьютор. Особливо великою є роль тьютора в умовах, коли процес ДН здійснюється на базі місцевих навчально-консультаційних пунктів.

Третім інноваційним завданням викладача є контроль знань, умінь і навичок студентів за допомогою інформаційних технологій. У ДН воно розв'язується шляхом розроблення тестів для завдань поточного і підсумкового контролю, а сама процедура тестування може здійснюватися особисто викладачем або тьютором з подальшим наданням результатів викладачеві.

Варто зазначити, що підсумкове (екзаменаційне) тестування в системі ДН зазвичай проводиться або в очній формі у ВНЗ, що надає освітні послуги, або у місцевому центрі підтримки ДН. При цьому підсумкове тестування відбувається очно або дистанційно по відношенню до навчального закладу, що надає освітні послуги, але за умови обов'язкової присутності його представника (тьютора).

Отже, основними завданнями викладача у ДН є проектування і розроблення навчального курсу, опрацювання інструкції з навчання, консультування студентів з дисципліни і надання їм допомоги у складних ситуаціях, контроль результатів навчання.

Самостійне вивчення студентами навчальних курсів за допомогою ДН включає два обов'язкових компоненти: індивідуальну роботу та діалог з викладачем. Індивідуальна робота припускає використання різних форм навчально-методичних матеріалів і технологічних засобів (програмно-комп'ютерних продуктів, аудіо/відеозаписів тощо). Діалог з викладачем, тьютором та іншими студентами складає важливу частину комунікативного спілкування учасників процесу ДН.

Під час індивідуальної роботи як керівництво до організації навчальної діяльності використовується інструкція з навчання. Але істотна роль належить також і тьютору, який може збагатити потенціал студента ще невідомими йому методами, формами, видами і прийомами навчального пізнання або допомогти застосувати вже відомі методичні можливості в нових умовах. У частині спілкування (діалогу) під час навчально-пізнавального процесу уявляється необхідним звернути особливу увагу на контакти студентів між собою. Якщо особисті контакти між членами групи не є можливими, то кожному з них забезпечується можливість отримання зворотного зв'язку від усіх інших у процесі розв'язання навчальних завдань і під час здійснення неформальних контактів.

У діяльності тьютора, як правило, виділяють такі основні функції, що визначають його обов'язки: допомога в професійному самовизначенні тим, кого навчають; організація навчально-пізнавальної діяльності студентів; розвиток їхнього інтелектуального потенціалу; допомога студентам у правильному й ефективному використанні навчально-методичного супроводу курсу; проведення групових та індивідуальних консультацій з питань його використання; контроль за виконанням студентами графіків навчального процесу; забезпечення навчальних контактів студентів і сприяння їм у здійсненні соціальних контактів між собою. Тьютор може контактувати зі студентами безпосередньо (наприклад, у навчально-консультаційних пунктах), або в дистанційному режимі, якщо такі пункти відсутні.

На завершення зазначимо, що з поширенням систем ДН і пропозицій різноманітних освітніх послуг докорінно змінюється множина функцій, які має виконувати викладач-професіонал порівняно з традиційною формою організації навчального процесу. Значної уваги потребує проектування та опрацювання навчального курсу і супровідних методичних матеріалів, що використовуються в процесі ДН. Велика увага надається вмінням спілкуватися через комп'ютерні мережі і відповідним чином оформлювати результати навчальної діяльності.

Істотно те, що комплексне розв'язання викладачами означених важливих проблем сприятиме підвищенню якості надання освітніх послуг. Таким чином, актуалізація у просторі вищої освіти фундаментального поняття "педагогіка співпраці" та кваліфіковане використання викладачами і студентами в навчальному процесі інформаційних технологій модернізують структуру професійної педагогічної діяльності викладача відповідно до структури і вимог сучасної комунікаційної культури суспільства.

Література:

1. Винославська О.В. Нові інформаційні технології в структурі діяльності викладача технічного університету // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки // Зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля. - 2002. - №3 (3). - С. 74-76.

2. Винославська О. В. Деякі проблеми організації навчального процесу при дистанційній освіті // Сучасні технології навчання у навчальному процесі вищих навчальних закладів: Матеріали Міжнародної наук.-метод. конф. 10-12 листопада 1999 р. - Рівне, 1999. - Част. 2. -С. 6-10.

3. Козлакова Г.О. Зміна парадигми діяльності викладача при запровадженні дистанційного навчання // Вища освіта України. -2003. -№ 3. - С.32-36.

4. Козлакова Г.О. Інформаційно-програмне забезпечення дистанційної освіти: зарубіжний і вітчизняний досвід: Монографія. - К: Просвіта, 2002. - 230 с.

5. Леонтьева В., Щербина М. Копьютеризация и "креативная педагогика" // Высшее образование в России. - 2001. - №3. - С.138-141.

6. Образование и информатика: Политика в области образования и новые технологии. - Труды II Международного конгресса ЮНЕСКО 1-5 июля 1996 г., Москва, Россия. Том I "Основные документы конгресса". - С. ІХ-1 - ІХ-12.

7. Петренко А.І. Інформаційні технології в освіті (віртуальні університети і лабораторії) // Університет «Україна». - К.: 2001. - № 6 (16). - С.2.