на вивчення похідної. Отже, більшість студентів навчаються "знаходити похідну", зовсім не розуміючи, що вони знаходять. Тренуватися обов'язково треба, але лише після повного й широкого засвоєння нового поняття. Перехід до ІІІ етапу - творчого - для більшості студентів, що вивчають "як робити", не розуміючи "що робити й навіщо", стає за таких умов неможливим. А головна мета сучасної освіти (не тільки математичних дисциплін) - це насамперед творче використання здобутих знань, насамперед у своїй основній професії.
Прикладом етапного оволодіння знаннями на матеріалі курсу вищої математики є розроблені одним з авторів невеликі додаткові "курси математики для інженерів, економістів, банківських працівників, домогосподарок", що можуть бути використані як для роботи в рамках існуючої програми, так і для факультативних занять, для підготовки доповідей, рефератів, самостійної роботи студентів тощо. Деякі студенти використовували їх для підготовки до різноманітних конкурсів, конференцій, при роботі над курсовими та дипломними проектами; за консультацією з тем, які порушують такі курси, звертаються вже працюючі випускники або ті, які продовжують навчання в аспірантурі [6].
Але потрібно ще раз наголосити: такий підхід, якщо він є етапним, не тільки не "примітизує" зміст вищої математики, а дає йому новий творчий поштовх, сприяє розвитку в слухачів допитливості, творчих здібностей, цікавості до математики в цілому.
Результатами такого етапного навчання з акцентом на актуальність отриманих знань з окремих розділів курсу математики виявилися:
- більш висока мотивація вивчення вищої математики в цілому;
- неперервність математичної освіти;
- актуалізація знань, набутих на студентській лаві;
- підсилення міжпредметних зв'язків і контактів з викладачами інших предметів;
- подолання комплексу «користувача» (знаю не тільки як, але й чому);
- серед студентів збільшується кількість творчих, думаючих, не байдужих до саморозвитку людей, які в подальшому досягають більш високих соціальних результатів у житті;
- після закінчення курсу деякі слухачі приходять до викладача з професійними або науковими завданнями, що підсилює зв'язок між "абстрактною" наукою і життям.
Тобто, невеликі за розміром, але змістовно насичені й дуже тісно "прив'язані" до майбутніх професійних проблем та повсякденних завдань курси, побудовані на етапному оволодінні знаннями, дають змогу підготувати не просто освічену, але й компетентну людину, чиї знання є актуальними, вони користуються повсякденним попитом, більш того, вони дадуть людині можливість продовжувати самоосвіту, досягти висот саморозвитку, спираючись на основний лозунг сучасної європейської освіти: «Компетентність - це знання в дії». Адже це і є основною метою якісної підготовки всебічно розвиненої, гармонійної, освіченої людини.
Література:
1. Кумбс Ф.Г. Кризис образования в современном мире: Системный анализ.- М., 1970. - 261 с.
2. Постников М.М. Мысли о школе. Литературная газета - №5131 от 25.02.1987г.
3. Зорина И. А. Лаборатория проблем преподавания математики студентам нематематических специальностей. В сб.: Труды международной научно- методической конференции "Математика в вузе". СПб., 2004. - С.33.
4. Лишевский В.П. Педагогическое мастерство ученого. М., 1975. - 120 с.
5. Тангян С.А. Новая неграмотность в развитых странах. Советская педагогика. 1990, №1. - С. 3-17.
6. Зоріна І.А. Математика в житті та для життя. Випуск №1, 2008, друкується.
6.