УДК 378.147

Л.А.Гандзюк

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ТЕХНІКІВ-ТЕХНОЛОГІВ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА

У статті висвітлюються шляхи організації самостійної та індивідуальної роботи в системі підготовки техніків-технологів швейного виробництва.

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, входження України до єдиного європейського та світового співтовариства вимагають докорінного реформування системи освіти відповідно до сучасних вимог щодо підготовки кваліфікованих фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці. Нині розвиток України визначається в загальному контексті європейської інтеграції і зорієнтований на фундаментальні цінності західної культури.

Засобом трансформування освітнього рівня до європейського простору є впровадження, корінна перебудова навчального процесу в навчальних закладах України в контексті Болонського процесу. Болонська концепція - це переорієнтація навчального процесу студента зі сприйняття суто лекційно-інформативної до індивідуально-диференційованої, особистістно-орієнтованої форми навчання, що означає перехід від репродуктивного отримання знань студентом до організації самоосвіти студента.

Реформування освіти означає забезпечення інформативної суті лекції до консультативно-оглядового означення проблеми і аналізу можливостей та напрямків її вирішення. Проте, вирішення проблеми залишається за студентом. А от володіння студентом аналітичними здібностями, здатністю знаходити та обробляти отриману інформацію, вміння завжди висловлювати та відстоювати свою думку як на заняттях, так і під час іспиту зустрічається практично не досить часто. Тому на іспиті або під час заліку слід переходити від висвітлення теоретичних питань за білетом до обговорення наукової проблеми, з якою студент виступав на семінарських заняттях, виконував творчі завдання, самостійно відпрацьовував матеріали наукових джерел, оскільки студент має своє бачення проблеми, яке він може обґрунтувати та відстояти.

На цій підставі світові та національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну творчу роботу студента.

До випускників сучасних професіоналів-спеціалістів нині вимога досить висока - це перш за все володіння такими вміннями:

- мислити критично та логічно;

- виділяти головне та аналізувати інформацію;

- точно і просто формувати свої думки;

- використовувати свої знання в нових умовах та адаптуватися до них;

- вирішувати проблеми самостійно;

- самостійно працювати.

На цій підставі мають і базуватися новітні інформаційні технології навчання. Підготовка висококваліфікованого фахівця вимагає від викладацького складу наполегливих пошуків нових прогресивних форм, методів та прийомів навчання, які б сприяли розвитку пізнавальної активності студента, розвитку їхньої ініціативи. Адже активність - це риса характеру, що віддзеркалює прагнення і здатність людини до посиленої, енергійної, ініціативної діяльності. Дидактика розглядає активність в пізнанні як принцип виховання в студентів ініціативи і самостійності, ґрунтовного засвоєння знань, формування необхідних умінь і навичок розвитку спостережливості, мислення, мови, пам'яті та творчого відображення. Саме таких принципів формування особистості техніка-технолога швейного виробництва мають дотримуватися викладачі в навчально-виховній роботі при підготовці спеціаліста. Майбутній спеціаліст швейного виробництва повинен уміти ухвалювати своєчасні і грамотні рішення щодо вибору моделей, фурнітури, швейних ниток, оздоблювальних матеріалів, складання технологічної схеми розподілу праці, розміщення робочих місць у потоці. Він повинен мати знання про:

- загальні відомості про одяг;

- нормативно-технічну документацію;

- способи з'єднання деталей одягу;

- послідовність обробки швейних виробів;

- проектування технологічних потоків;

- стадії проектування і реконструкції цехів;

- план розміщення робочих місць у потоці.

Технік-технолог швейного виробництва повинен бути підготовленим до активної творчої професійної та соціальної діяльності, яка б сприяла прогресу суспільного розвитку, уміти самостійно здобувати нові знання та корегувати зроблене.

Домогтися такого роду міцних знань, активних умінь і навичок можна лише виробленням у студента навичок самостійного осмисленого засвоєння знань і вироблення відповідних умінь та навичок. Практика організації навчальної роботи зі студентами свідчить, що самостійно здобуті знання значно міцніші, ніж знання, отримані репродуктивним шляхом.

Самостійна робота - це навчальна діяльність студента щодо виконання завдань викладача (за власним бажанням), яка спрямована на розширення та поглиблення отриманих знань або засвоєння нового матеріалу без сторонньої допомоги. Самостійна робота розглядається як спланована діяльність студента, що здійснюється без безпосередньої допомоги викладача (але під його керівництвом) для досягнення конкретних результатів.

Самостійна робота є основою розвитку пізнавального інтересу та здійснення принципу індивідуалізації навчання через:

- вивчення нового на основі знань попереднього матеріалу;

- індивідуальні теми опрацювання матеріалу (відповідно до переважаючого типу темпераменту, характеру особистості);

- використання конспектів лекцій як мотивацію самостійної пізнавальної діяльності студентів та озброєння їх методологією пізнання.

Проте розбіжність складу академічних груп студентів з самого початку їх навчання вимагає від викладача застосування диференційного підходу до кожного студента. Практика предметної підготовки техніків-технологів швейного виробництва в економіко-технічному технікумі при Херсонському національному технічному університеті показує, що творче мислення студентів складається не лише з інформації щодо обробки окремих деталей, вузлів швейних виробів, режиму обробки та з методів аналізу і синтезу дослідження тих чи інших режимів обробки, а й вміння застосовувати нові матеріали, всебічного осмислення способів використання знань, умінь і навичок для застосування уніфікованої технології обробки, впровадження нового обладнання. Але підхід до впровадження методики самостійної індивідуальної роботи ми здійснюємо поступово, оскільки не навчивши студентів самостійно виконувати завдання, не можна вимагати від них самостійного вирішення проблеми. На молодших курсах самостійного мислення вчаться на лекціях з проблемним викладанням матеріалу, далі через впровадження проблемного вирішення питання, а лише потім через застосування інтерактивної методики навчання.

При плануванні практичних робіт слід віднаходити оптимальне співвідношення репродуктивних, частково - пошукових та пошукових робіт, щоб забезпечити високий рівень інтелектуальної і практичної діяльності.

Так практичні роботи з дисципліни «Технологія виготовлення виробів різного призначення»