Проведення практичних і лабораторних робіт всіх профілюючих дисциплін сприяє забезпеченню майбутніх професійних знань та умінь. Використанню цих умінь та знань допомагають методичні вказівки, які заздалегідь готує для студентів викладач для кожного курсу і дисципліни. Вони мають бути цікавими і доступними за змістом.

Так, практичні роботи з дисципліни «Технологія виробів» для студентів другого курсу носять репродуктивний характер, при їх виконанні студенти, користуючись методичними вказівками і інструкційними картками, зразками окремих деталей та вузлів швейних виробів, учаться логіки та послідовності мислення, виробляють навички самостійного підходу до діяльності і навички самостійності у вирішенні проблемного завдання.

Для студентів же третіх і четвертих курсів з цієї дисципліни практичні роботи носять вже частково-пошуковий характер. При цьому методичні вказівки вже не супроводжуються детальними вказівками та інструкціями, а потребують самостійного обрання моделей, обладнання, матеріалів, режиму обробки за допомогою додаткової літератури. Викладач же контролює хід роботи, допомагає впоратися із труднощами, відповідає на їхні запитання, дає відповіді альтернативного характеру, одну з яких студент добирає самостійно.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки виконаної роботи, аналізуються помилки та вирішуються шляхи їх усунення.

Оцінка за практичну роботу виставляється з урахування поточних спостережень та якості звіту. Контроль може бути проведено у формі термінологічного диктанту (оцінювання швидкості орієнтування у термінології), експрес-опитування (дозволяє визначити вміння студента швидко і самостійно ухвалювати правильне рішення з цього питання). Під час відповіді на контрольні запитання в студента активізується пізнавальний інтерес до самостійного розкриття проблеми. Усе це спонукає до активного самостійного пошуку обґрунтованих відповідей. Можливим є виникнення дискусійного діалогу між студентами, який у підсумку дасть правильну відповідь на поставлені запитання.

На практичних заняттях ми маємо справу з системою «викладач - студент» на рівні складних психічних процесів у системі управління. Адже роль викладача в проведенні практичних робіт з професійної підготовки техніків -технологів швейного виробництва має:

- сприяти спроможності студента вирізняти головне з отриманих практичних та теоретичних знань (здійснення розрахунково-аналітичних рішень задач);

- сприяти формуванню в майбутніх спеціалістів потреби не лише виконувати роботу за завданнями, а й вести самостійний творчий пошук;

- навчити правильно аналізувати та узагальнювати отриману на практичних заняттях інформацію для дальшого її використання при написанні курсових та дипломних проектів.

Самостійна робота студента передусім залежить від довіри до нього з боку викладача: уміння звернутися до особистості студента, дати йому мотивацію та стимул до виконання завдання. Отже, оптимальне керівництво самостійною роботою студентів зводиться до того, щоб при найменшому обсязі теоретичних знань, які студент отримав на лекції, дати йому можливість самостійно вчитися. Тому самостійне навчання має здійснюватися поетапно: 1) засвоєння теоретичного матеріалу, його осмислення і запам'ятовування; 2) застосування отриманих знань на практиці.

В організації самостійної роботи значне місце посідає діяльнісний підхід до навчальних занять через видачу завдань у цікавій формі, щоб змушувати студента замислюватися над значенням цієї проблеми (або загалом навчальної дисципліни) в повсякденному житті.

Позааудиторна самостійна робота може бути груповою, зміст якої визначається навчальною програмою, або індивідуальною, яка проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Проте в кожному випадку при організації самостійної індивідуальної роботи зі студентом викладач повинен дотримуватися такого порядку дій:

- вивчення умов щодо формування в студента вміння самостійно вирішувати завдання;

- визначити обсяг індивідуальної самостійної роботи;

- підготовка переліку знань, умінь, необхідних студенту для опанування знаннями цього предмета;

- визначення критеріїв оцінки знань.

Індивідуальна самостійна робота може бути запроваджена при підготовці до виконання курсового та дипломного проекту або при освоєнні виготовлення нової моделі, виробу, чи нового способу діяльності.

Активізувати пізнавальний інтерес та сформувати пізнавальну діяльність студента можливо через творчі завдання практичного характеру підвищеної складності або творчого характеру з внесення своєї частки нового до проекту моделі швейного виробництва.

Розвитку самостійної індивідуальної роботи сприяють також використання навчальних та контролюючих тестів різних ступенів складності (альтернативні тести, тести-доповнення, тести-судження, тести на швидкість, тести на інтелект), багатоваріантних завдань, використання тематичних кросвордів, вправ з «ключами» для самоконтролю, вікторин, диспутів, тематичних "круглих столів". Системна праця викладача щодо удосконалення методики застосування дидактичних матеріалів при організації самостійної роботи привчає студентів до постійної і активної діяльності на аудиторних та позааудиторних заняттях.

Активізувати самостійну роботу із розвитку пізнавального інтересу можна і через творчі завдання підвищеної складності: підготовка творчих робіт, підготовка студента до виступу на лекції з цікавим новим матеріалом, через залучення студентів до участі в предметних олімпіадах, дидактичних іграх тощо.

При організації самостійної індивідуальної роботи викладач повинен ураховувати виражені ознаки темпераменту особистості студента. Хоча пізнавальна активність не природна якість, вона розвивається й виховується. Навіть флегматик та сангвінік здатні активно пізнавати. Однак наполегливий, осмислений пошук знань, вироблення умінь, протікає або дуже швидко, або дуже повільно, і це слід враховувати викладачу. Активізація сприйняття навчального матеріалу під час самостійної роботи не обмежується активністю опрацювання чи самостійним мисленням, а й продуктивністю, наближеною до практичного впровадження знань, умінь і навичок в життєву сферу майбутньої професії техніка-технолога швейного виробництва.

Самостійна робота студента, яка відбувається під керівництвом викладача, проходить у формі ділової взаємодії:

- студент отримує вказівки,