А при доборі методів організації самостійної роботи викладач має зважати на такі важливі моменти:

- усі методи і прийоми навчальної діяльності мають підпорядковуватися зацікавленню студента до розширення знань, спонукати його до самостійного освоєння матеріалу проблеми;

- використовувати методи навіювання та переконання студента в необхідності засвоєння цих знань для професійного та соціального становлення;

- створювати психологічно-гуманістичний підхід до самостійних дій студента: більше довіри і поваги до студента із узгодженням розумної вимогливості до нього.

Реалізація потреби в пошуках нових знань залежить від сформованості в студента пізнавальних мотивів. Мотив - це те, що збуджує людину до діяльності. Основою мотиву є потреба в діяльності, а пізнавальна діяльність має свою пізнавальну мотивацію, яка переростає в творчі потреби пізнавальної діяльності із освоєння нових знань, вироблення вмінь та навичок. А навички та вміння в свою чергу дають можливість студентам успішно займатися самоосвітою на рівні індивідуальної роботи.

Індивідуальна самостійна робота відрізняється від інших видів діяльності тим, що вона заснована на особистій ініціативі студента і виходить за межі навчальної програми дисципліни. Самостійна робота відбувається як одностороння дія студентів. Дослідні лабораторно-практичні індивідуальні заняття студентів виробляють ініціативу, спостережливість, самостійність і творчість. А творчість - це вид наукової роботи: відкриття, винаходи, установлення невідомих фактів, створення і доведення гіпотез, пояснення певних явищ. Усе це може виявитися в творчій діяльності при проектуванні нового виробу, нової моделі та при підготовці курсового та дипломного проекту.

Завдання викладача полягає в тому, щоб не лише самостійну, а й індивідуальну самостійну роботу перетворити на органічну потребу кожного студента. Це сприятиме швидкому включенню системи освіти до кредитно-модульної системи навчального процесу відповідно до Болонської концепції та забезпечить потрібний рівень знань, умінь та навичок у майбутній діяльності фахівця.

Вирішуючи проблему організації самостійного індивідуального опановування знаннями, ми вирішуємо пріоритетні напрямки розвитку освітнього рівня, якими є:

- особистісна орієнтація на глибоке аналітичне осмислення змісту засвоєної інформації, оволодіння способами її застосування та прийняття ефективних рішень;

- розвиток освіти, яка має підпорядковуватися законам ринкової економіки;

- підвищення соціального статусу професійної освіти;

- розвиток освіти як відправної системи соціального розвитку особистості та суспільства;

- інтегрування освіти до європейського та світового простору.