УДК 378.5

О. В. Максимочкіна

ДИСКУСІЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ З СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

У статті аналізуються освітньо-виховні можливості дискусії як методу проведення семінарських занять з суспільних дисциплін у вищій школі.

Актуальність зазначеної теми полягає в тому, що в навчальному процесі часом викладачі не надають достатньої уваги навчанню студентів навичок проведення дискусій. Проте самі студенти опановують їх досить швидко порівняно з іншим видами робіт (реферати, конспекти та інше). Дискусію слід відрізняти від діалогу. Дискусія (лат. discussio - дослідження, розгляд) - це спільне обговорення групою якої-небудь теми, що являє собою спільний інтерес. У ході обговорення відбувається зіткнення різних ідей, думок, перевіряються погляди, концепції, стосунки між людьми діалог (від грец. dialogos) - розмова між двома або кількома особами. Навчальний діалог може проходити у формі вигаданого спору двох історичних фігур, або вчених, коли протиставляють їхні позиції, обґрунтовуються погляди представників різних наукових шкіл. Для таких діалогів необхідно добре знати факти з життя історичних осіб - біографію, основні погляди, внесок у науку. Зразками таких діалогів можуть бути:

• Соціоцентризм і антропоцентризм в соціології (Платон-Аристотель, Руссо-Мор);

• Гоббс і Локк про державу;

• Парето і Липинський про еліти тощо.

Успіх дискусії багато в чому залежить від рівня попередньої апробації запропонованої теми. У її проведенні слід враховувати:

• Відповідність теми інтересам і рівню знань аудиторії, актуальність винесених на обговорення тем;

• Обмеження цих питань тимчасовими рамками;

Забезпечення необхідного числа учасників і слухачів.

Існує різноманітність техніки проведення дискусії, її початок, висновки, форми проведення тощо. Ефективність дискусії передбачає ретельну підготовку плану, уміння оперувати фактами, додатковими даними, діловитість, уміння виступати, здатність конструктивно мислити, створювати в аудиторії демократичну атмосферу. Дискусія корисна в навчальному процесі. Вона особливо доцільна при дослідженні відносин, цінностей, для підтримки або обміну ідей, при необхідності вирішити в групі яку-небудь проблему, для використання ресурсного потенціалу знань навчальної групи.

Можна запропонувати різні теми для дискусії, наприклад:

- Демократія - майбутнє людства чи атрибут західної цивілізації?

- Україна в ХХІ столітті - демократія або диктатура?

- Які соціальні умови необхідні для демократії?

- Критичний підхід до поняття демократія.

Проте використання дискусії в навчальному процесі має і свої мінуси:

- вона займає багато часу;

- має обмежене використання при вивченні фактів або при психомоторному вивченні;

- дискусія може бути монополізована декількома студентами;

- її важко вести у великій аудиторії.

Усе це вимагає особливо відповідального підходу викладача до організації і проведення дискусії. Він повинен ретельно продумати завдання дискусії, її можливий хід, варіанти, а головне - висновки, до яких слід підвести тих, хто навчається. Слід звернути особливу увагу на таке: чітко визначити і повідомити групу, чого ви хочете досягти в результаті дискусії, визначити завдання дискусії, час її проведення, визначити коло її учасників, підготувати питання для стимулювання учасників, відвести час для «розігріву», допомагати групі періодично підводити підсумки, узагальнювати висловлені думки і вказувати на те, наскільки успішно просувається полеміка. Необхідно утримувати дискусію в потрібних рамках, щоб не відволікатися від теми, стежити за тим, щоб основні пункти були обговорені і були пов'язані з матеріалом, що вивчався слід Прагнути залучити до дискусії всіх, але треба поважати й тих, які мовчать.

Як правило, дискусія не передбачає виставлення оцінок або ухвалення яких-небудь рішень. Її основна мета - навчити студентів логічно викладати свої думки, доказово відстоювати свій погляд, у відвертому спорі обґрунтовувати істинність своїх думок.

Першим і обов'язковим кроком на шляху до організації повноцінної дискусії є встановлення в аудиторії певної демократичної атмосфери. Важко чекати активної дискусії від студентів, які вважають, що їхню думку не сприймають серйозно, а також коли вони бояться видатися смішними в очах викладача, своїх товаришів, або не мають інтересу до предмета, що вивчається, або до того, що вивчають.

В організації дискусії дуже важливими є перші кроки. Не слід починати із загальних положень. Наприклад, що ви думаєте про демократичний жіночий рух? Відповідь може бути: «Мені подобаються жінки». Проте якщо знайти яку-небудь статтю з газети про дискримінацію жінок при прийомі на роботу, про складнощі, пов'язані із службовою кар'єрою про діяльність жіночих організацій і так далі, це може сприяти активному обговоренню проблеми. Для ініціації дискусії важливим є коротке вступне слово викладача.

Часто на заняттях з суспільних дисциплін проводяться заздалегідь заплановані дискусії як результат педагогічної стратегії. У цьому разі викладач дає студентам матеріал для читання, який може бути відтворено у формі дискусії.

Перед початком дискусії необхідно орієнтувати студентів на дотримання правил її проведення. Важливо, щоб ці правила були, мовби виробленими самими студентами, щоб вони з великим розумінням ставилися до потреби їх дотримуватися. Серед цих правил можуть бути такі:

- слухати промовця;

- говорити поодинці, не допускати, щоб говорили кілька осіб одночасно;

- не перебивати того, хто говорить;

- підносити руку, якщо хтось хоче виступити;

- не перетворювати свою незгоду з висловлюваними ідеями на заперечення промовця.

Окремим видом дискусії є обговорення якого-небудь авторського тексту. Правила проведення такої дискусії зводяться до таких положень:

1. коротко переказати авторський текст своїми словами;

2. позначити основні теми і підтеми;

3. обговорити теми і підтеми;

4. інтегрувати матеріал статті з матеріалом, що вивчається;

5. визначити, як може бути застосований обговорюваний матеріал;

6. оцінити текст, авторську позицію і аргументи.

У міру