того, як група засвоює ці положення, не варто особливо звертати увагу на ці пункти. Група може їх змінити, міняти місцями. Проте спочатку треба надавати значної уваги їх дотриманню. Студентам можна дати завдання: підібрати статтю за темою семінару, прочитати її в групах з 5 осіб продискутувати за 6-ма вищеназваними пунктами правил проведення дискусії.
Студентів слід попросити застосувати знання з практики. Доцільно запропонувати їм зразок дискусії з якого-небудь питання для аналізу. Наприклад, проаналізувати дискусію (діалог) з підручника «Нетрадиційні методи викладання політології» з виділенням основних моментів, аналізом ролей, використовуванням різних прийомів. Можна також записати дискусію на магнітофон або зняти відеокамерою.
Для того, щоб студенти краще опанували навички ведення дискусії, слід навчити їх уміння оцінювати. Тут важливі спосіб оцінювання та його використання. Оцінка не може бути дуже складною, інколи чим простіше, тим краще.
Ось приблизні питання для оцінки дискусії:
I. Чи була проблема дискусії досить ясно виражена?
2.Чи була зрозумілою проблема загалом?
3.Чи концентрувалася дискусія довкола теми?
4. Чи дійшла дискусія певної згоди?
5.Чи використовувалися технічні прийоми ведення дискусії? (періодичні узагальнення, використання прикладів, посилання на авторитети, класифікації, визначення, відокремлення фактів від думок)?
6.Чи використовувалися дискусійні прийоми при веденні спору?
7.Чи слухали ті, які дискутують один одного і чи відповідали вони на питання тих, хто дискутує?
8.Чи всі брали участь у дискусії?
9.Чи не пропустили чогось важливого?
10.Чи задовольнила вас дискусія?
II. Чи були ви зацікавлені в дискусії?
12. Як би ви оцінили дискусію?
13. Що ви дізналися з дискусії?
14. Що слід було б зробити інакше?
Разом з тим замість того, щоб називати 14 пунктів оцінки дискусії, студентам можна запропонувати виокремити їх самостійно. Викладач може їх записати з вказівкою ініціалів автора і узагальнити, додавши недостаючі пункти.
У ході проведення дискусії студенти вчаться уважно слухати інших, давати свою інформацію, наводити приклади, перевіряти достовірність висловів своїх товаришів, ініціювати дискусію шляхом постанови запитань, висувати ідеї, аргументи, заохочувати інших до участі в ній, підбивати підсумки, робити висновки. Усе це є важливим компонентом навчального процесу.
Література:
1. Буланова М.В. Методика проведення семінарського заняття по соціології // Соціально-політичний журнал. - 1998. - № 4. - С. 106-110.
2. Нетрадиційні методи викладання соціології: Навчально-методичний посібник для викладачів соціологічних дисциплін./ Ред. І.Д. Ковальовой. - Харків, 1997. - Гл.4.
3. Короткий словник іноземних слів.- М.: Вид-во «Русский язык», 1978.-3.97.
4. Політологічний енциклопедичний словник. - К.: Генеза, 1997. - С.106.
5. Сельовко Г.К. Сучасні освітні технології: Навчальний посібник. - М.: Нар. освіта, 1998. - С.110-113.