УДК 37.013

Г.М.Глухов

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ У ВИЩОМУ ТЕХНІЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Статтю присвячено актуальним проблемам формування педагогічної майстерності викладача цивільної оборони у вищому технічному навчальному закладі.

Педагогічне спілкування - це сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей, завдань виховання і навчання та визначальний характер взаємодії викладача й студентів.

Дослідження в галузі педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів зумовлена не стільки недоліками наукової й методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування. Якщо проаналізувати перші кроки викладачів на початку їх професійної діяльності, то можна зробити висновок про їхню недостатню підготовку у сфері педагогічного спілкування.

Найважливішою умовою вдосконалення навчального процесу є підвищення педагогічної майстерності викладача, що був і залишається основною ланкою будь-якої педагогічної системи. У проблемі формування майстерності викладача увагу необхідно звернути на два моменти:

1) Особливість педагогічної діяльності, пов'язаної зі специфікою її об'єкта, яким є студент (він же суб'єкт діяльності), постійна мінливість педагогічних ситуацій - усе це не дозволяє викладачу спиратися на якусь одну, раз і назавжди засвоєну систему дій.

2) При розробці методологічних основ оптимізації навчального процесу виникає проблема співвідношення творчості викладача й певного алгоритму дій, які викладачеві треба постійно здійснювати. При всьому розмаїтті педагогічних систем і працюючих у них викладачів є загальні закономірності їх функціонування. На наш погляд, виявлення цих закономірностей, формулювання їх у вигляді алгоритмічного типу для певного класу педагогічних завдань, виявлення закономірностей в галузі навчання керування за цими приписами є важливим завданням педагогіки у вищому технічному навчальному закладі.

Проблема педагогічної майстерності посідає видне місце в дослідженнях як українських, так і зарубіжних учених.

У структурі, яка розроблена вітчизняними вченими, знаходять висвітлення всі вміння, необхідні для вирішення педагогічних завдань, що виникають у процесі реалізації цілей педагогічної системи, і відповідають функціональним компонентам цієї структури: гностичному, конструктивному, комунікативному й організаторському.

Гностична діяльність викладача насамперед пов'язана з його вмінням використовувати у своїй роботі знання методики навчання. Розуміння основних методологічних принципів і прийомів є тією основою, без якої немислиме навчання даного предмета. До таких принципів можна віднести:

- принцип мовної спрямованості, відповідно до якого всі знання, дії викладача й студентів спрямовані на розвиток мови тих, кого навчають;

- облік специфіки різних видів мовної діяльності;

- необхідність комплексного навчання, що вимагає роботи над різними видами мовної діяльності;

- необхідність паралельного й взаємозалежного навчання різних видів мовної діяльності;

- свідомість формування вмінь і навичок;

- принцип наочності навчання;

- принцип активності навчання й низка інших.

До числа важливих гностичних умінь викладача належить його вміння аналізувати проведене заняття. На наш погляд, цей аналіз повинен містити щонайменше три основні функції:

- позитивно-теоретична - співвіднесення дій викладача з вимогами педагогічної теорії, з'ясування умов, що забезпечують найбільш успішне протікання педагогічного процесу;

- критичне усвідомлення причин труднощів і невдач, недоліків, які перешкодили досягненню позитивного результату;

- практично-діюча, ця функція полягає в побудові й удосконаленні позитивних зразків, а також у перебудові прийомів і дій відповідно до конкретних умов.

Підвищення педагогічної майстерності викладача нерозривно пов'язане з удосконаленням його педагогічної діяльності. Відповідно до педагогічної закономірності циклічності, основними циклами розвитку викладача в процесі самостійної діяльності є: освоєння професії; її вдосконалення; твердження й перевірка системи роботи; подальше вдосконалення; узагальнення досвіду; передача досвіду; підведення підсумків. Як неважко помітити, удосконалення в діяльності посідає найважливіше місце у викладанні дисципліни «Цивільна оборона». Насамперед воно пов'язане з пошуком нового, з творчістю викладача. Зв'язок між творчою активністю викладача і його майстерністю підтверджується експериментально.

Проектувальні вміння викладача пов'язані з перспективним плануванням. Відомо, що такою роботою займаються далеко не всі викладачі, проте володіння проектувальними вміннями необхідне всім викладачам. Невміння співвідносити завдання конкретних занять із кінцевими цілями програми з цивільної оборони, недостатньо чітке подання кінцевих результатів навчання веде до того, що викладач замикається на рішенні суто локальних завдань.

До числа провідних проектувальних умінь викладача належить вміння формулювати мету педагогічної діяльності. При визначенні цілей педагогічної діяльності викладач не повинен випустити з уваги "надзавдання" своєї праці - формування всебічно розвиненого, висококваліфікованого фахівця, який буде керівником різних структур і буде виконувати обов'язки, пов'язані з цивільною обороною.

Виходячи з основної практичної мети навчання, викладач повинен уміти визначити на весь строк навчання (а це один триместр) комплекс навичок і вмінь, що необхідно виробити в студентів у кожному з видів діяльності, пов'язаній з цивільною обороною.

Складання календарних планів вимагає вміння робити психолого-педагогічний аналіз теми заняття. При розробці планів викладач повинен співвідносити план вивчення матеріалів на найближчому занятті з усім календарним планом, не упускаючи з виду кінцевих цілей навчання. Важливим проектувальним умінням при цьому виступає вміння передбачати труднощі в засвоєнні студентами матеріалу, що залежить головним чином від знання індивідуальних і вікових особливостей контингенту тих, яких навчають.

На відміну від проектувальних, конструктивні вміння пов'язані із плануванням роботи на майбутньому занятті з цивільної оборони. Ці вміння знаходять висвітлення насамперед у планах викладача. Важливість постійної й ретельної підготовки до кожного заняття для викладача диктується практичним характером занять, які відрізняються підвищеним різноманіттям педагогічних ситуацій, а також різним рівнем підготовки й індивідуальних особливостей студентів різних груп (2 курс, 3 курс, 5 курс і магістрат). Остання обставина потребує від викладача