УДК 371. 315

Т.П.Сморжанюк

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Автор статті аналізує шляхи вдосконалення методики викладання економічних дисциплін у вищих технічних навчальних закладах.

У системі вищої технічної освіти лекційні та практичні заняття реалізують декілька функцій. До основних функцій належать: наукова (або методологічна), навчальна (або пізнавальна), стимулювальна та виховна. Наукова функція (або методологічна) - полягає в передачі студентам сучасного стану науки, її методу і змісту, принципів і закономірностей, її основних ідей та категорій, узагальнених нею фактів, явищ, подій. Методичне значення лекції полягає насамперед в тому, що лектор розкриває студентам метод науки, за допомогою якого аналізуються життєві явища. Лекція - це школа наукового мислення.

Згідно із Законом України "Про освіту" в Україні формується трирівнева система вищої освіти та чотирирівнева система кваліфікації.

В Україні існують різні форми здобуття економічної освіти: економічні класи в гімназіях та ліцеях; бізнес-ліцеї для учнів 8-11 класів; суботньо-недільні та вечірні навчальні заклади, створені на комерційних засадах. Діє система державних і недержавних економічних університетів й вищих навчальних закладів, різні курси та семінари-тренінги тощо [1, с.45]. Питання, пов'язані з проведенням лекцій та практичних занять у технічних ВНЗ, продовжують залишатись актуальними як серед наукових, так і викладачів практиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що виникнення конспектів має свою історію. 1968 р. в Угорщині вийшли у світ підручники з фізики, де кожний розділ закінчувався невеликим графічним конспектом описаного матеріалу. З 1971 р. у Франції в багатьох підручниках в кінці розділу пропонувався "вигляд дошки" (те, що має відобразити на дошці викладач, пояснюючи новий матеріал).

В.Ф. Шаталов пояснював необхідність створення опорних конспектів так: «Пояснення нового матеріалу у різних викладачів і на різних уроках може відбуватися в різних формах. Але немає жодного уроку, коли б викладач не зробив би якихось записів на дошці. Іноді цих записів більше, іноді менше. Але уявіть собі на секунду такий варіант: один з студентів взяв після заняття дошку з записами викладача додому... Зрозуміло, що цей студент підготується краще, ніж інші, які користувалися підручником. ...Окремі штрихи, цифри, записи, асоціюватимуться в пам'яті студента з інтонаціями і текстами викладача [2, с.21]

Нова методика передбачає, що такі «дошки» після кожного уроку приносить додому кожний студент. Ось що таке опорний конспект, ось що таке аркуші з опорними сигналами... Заперечувати проти цих методичних посібників - це означає заперечувати проти класної дошки, проти крейди, проти записів під час пояснення нового матеріалу... Проти всього, що полегшує навчання".

Аналізуючи наукові теорії, розглядаючи сучасні проблеми науки, лектор розкриває методи дослідження, порівнює їх, з'ясовує принципи наукового пошуку, його загальні закономірності та предметну специфіку, тобто здійснює методологічну функцію лекційного викладання.

Цілі статті - забезпечити якісне викладання економічних дисциплін у технічних ВНЗ.

Основний матеріал розкриває багатогранну методику проведення лекцій. У побудові та формі викладу лекцій відображаються індивідуальні особливості лектора, його творчий підхід. Але при всьому різноманітті методичних варіацій можна зробити деякі узагальнення та сформулювати основні особливості лекційного методу.

На початку лекції рекомендується коротко нагадати зміст попереднього матеріалу, встановити зв'язок з ним наступної теми.

Корисним є попередньо повідомити студентам план лекції. Здатність лектора передати навчальний матеріал у живій, образній формі має особливе значення. Читати лекцію з конспекту, часто заглядати в тези не варто. Лектор, що добре володіє матеріалом, чітко уявляє собі план лекції, пам'ятає її зміст є фахівцем високого рівня. Він звертається до записів лише в тому разі, коли потрібно навести цитату або дати точне визначення.

Крім того, перетворення лекції на диктант означає нічим невиправдану втрату часу. Запис пояснень під диктовку лише відволікає увагу і заважає засвоєнню матеріалу. Достатньо того, що на лекції з облікових дисциплін студенти записують цифрові приклади, які наводить викладач. Цифри повинні наводитися з великою обачністю. Вони погано сприймаються аудиторією. Зловживати цим також не варто. Відповідати на питання під час лекції не варто. Лекція, що переривається питаннями та відповідями, зазвичай втрачає системний характер [3. c. 87-99].

Сухий плутаний виклад, невпевненість викладача і монотонність подачі матеріалу зменшують інтерес до лекції. З іншого боку, не слід всю лекцію викладати в піднесеному тоні, з недоречним у науковій лекції пафосом. Це швидко втомлює студентів.

Студенти самостійно не можуть виділити основний матеріал курсу, тому лектор повинен постійно вказувати, які положення, методи необхідно засвоїти.

Сприйняття полегшується, якщо встановлюються причинні зв'язки нових понять з поняттями вже відомими. Цілком обґрунтованим є прийом викладу нового навчального матеріалу на основі короткого повторення та встановлення зв'язку з уже відомим. Важливого значення при цьому набуває логічний стрункий і послідовний виклад даного курсу та ув'язка його викладання з іншими дисциплінами навчального плану. Щоб зв'язки та логічна послідовність окремих частин курсу були якісно сприйняті, слід йти від більш простого до більш складного та не починати виклад нового матеріалу, поки не буде засвоєно попереднього. Звичайний прийом короткого повторення пройденого матеріалу встановлює зв'язок із наступним викладом і полегшує засвоєння нових знань. Раціонально побудоване навчання вимагає, щоб у викладі лектора було чітко відокремлено головне та суттєве від другорядного. Запам'ятовування головних, основних думок і положень полегшує зберігання в пам'яті й другорядних деталей [4,