Переконливість засобів, що використовує викладач, підвищується у таких випадках:

1. Конкретність виражальних засобів (слово, жест, приклад).

2. Особливості теми - чим вищий ступінь абстракції при описуванні образу, тим менша сила впливу.

3. Мовна динаміка (м'якість і сила голосу).

Робота студента в ході лекції є його самостійною роботою. Вона повинна бути продовжена і після лекції роботою з підручником, монографією, науковою статтею. Студента слід привчити працювати, над темою лекції до того, як вона читається. Наприклад, читаючи третю тему, лектор дає завдання студентам прочитати розділ підручника з четвертої і п'ятої тем. Така самостійна робота, як правило, полягає в прищепленні студентам прагнення і навичок самостійного мислення, уміння правильно оцінювати навколишні події і певним чином вести себе, поваги до своєї майбутньої професії, працелюбності тощо.

Одним з найважливіших і найбільш застосовуваних методів стимулювання уваги студентів є мотивація матеріалу, який вивчається. Щоб створити інтерес для забезпечення активного сприйняття, розуміння та запам'ятовування студентами матеріалу, викладач обґрунтовує практичне значення питання. Наприклад, викладенню класифікації витрат виробництва передує обґрунтування значення цієї класифікації для наступного вивчення питань калькулювання; перед викладенням методів калькулювання обґрунтовується значення правильного обчислення витрат виробництва та рентабельності підприємства тощо.

Практичне застосування теоретичних знань завжди є найважливішим стимулом до навчання. Зв'язок теорії і практики у такій дисципліні, як бухгалтерський облік видно особливо чітко, що знаходить безпосередню форму вираження у розв'язанні прикладів і завдань.

Практичні заняття покликані показати та довести до свідомості студента зв'язок теорії з практикою, навчити студентів застосовувати теоретичні знання на практиці, навчити використовувати технічні прийоми у вирішенні практичних питань, різноманітних облікових розрахунків тощо.

Будь-яке практичне заняття повинно бути чітко структуроване. Так, практикою вироблено низку вимог, відповідно до яких матеріали практичних занять, повинні містити у собі:

• назву заняття;

• дату проведення;

• цілі заняття;

• питання та основні поняття, що розглядаються на занятті;

• хід заняття (його текстовий зміст);

• допоміжні матеріали з теми заняття;

• список рекомендованих джерел.

Кожен викладач на свій розсуд складає і оформлює хід заняття. Виникає чимало дискусій щодо того, чи потрібно вести облік студентів. Проте досвід показує, що студенти відчувають на собі зацікавленість та небайдужість викладача, якщо ведеться регулярний облік: викладач знає, хто з студентів не був на практичному занятті з певної теми і, отже, приділить йому більше уваги - з'ясує причину невідвідування занять, перегляне його конспекти тощо.

Крім того, облік відвідування сприяє чіткій організації практичного заняття: студенти, що не підготувалися до семінару, повинні заздалегідь повідомити про це викладача. Факт замовчування студентом про його непідготовленість, як правило, повинен оцінюватися як обман та отримати принципову оцінку, оскільки взаємовідносини між викладачем та студентом повинні ґрунтуватися на взаємодовірі та чесності.

У будь-якому разі, облік відвідування дисциплінує студентів та запобігає пропускам без поважних причин.

Одним із найбільш суттєвих етапів проведення практичних занять є розв'язування завдань. Вибираючи вправи, слід враховувати, що людині властиві різні види діяльності: розумова; соціальна; трудова; спортивно-туристична; художньо-естетична; комунікаційно-інформативна.

У зв'язку з цим бажано, щоб форми розв'язання вправ охоплювали якомога більше видів діяльності.

Усі вправи і завдання, що задаються студентам на практичному занятті, повинні бути завчасно розв'язані викладачем. Останній повинен відчувати аудиторію і, якщо необхідно, додатково пояснювати матеріал. Подекуди, викладачі розглядають практичні заняття як самостійну письмову роботу студентів. Їм пропонується перелік вправ, які вони повинні самостійно вирішити, а потім здати викладачу на перевірку. При такій організації практичні заняття перетворюються тільки на засіб перевірки знань студентів, тому проведення їх у такій формі не може носити постійний характер. Більшу частину облікових записів студенти повинні виконувати під безпосереднім та постійним впливом викладача. Перш ніж запропонувати студентам вправи, викладач повинен пояснити порядок вирішення завдань та проілюструвати техніку заповнення різних облікових форм. Роль викладача не обмежується обов'язками консультанта із незрозумілих питань, наглядача за порядком в аудиторії та пасивного спостерігача за роботою студентів.

У процесі виконання вправ студентам можна дозволити користуватися підручниками, конспектами лекцій та консультацією викладача. Але у будь-якому разі викладач повинен слідкувати та безпосередньо перевіряти на робочих місцях виконання роботи, активізуючи тим самим роботу студентів. Якщо виявиться, що окремі студенти неправильно зрозуміли завдання, то їм слід вказати на це та запропонувати уважніше прочитати умову та методичні вказівки. На виявлені помилки у вирішенні завдань слід негайно звернути увагу студента, зазначивши до якого матеріалу він може звернутися для того, щоб виправити свою помилку. Іншими словами, обов'язок викладача на практичних заняттях - активно продовжувати процес навчання.

Праця викладача виявляться через заняття. Проте таке виявлення праці іноді може бути лише зовнішнім. Згадаймо будь-яке відкрите заняття, на якому Ви були присутні чи то в ролі студента, чи то в ролі запрошеного гостя (спостерігача). Як правило, такі уроки запам'ятовуються, тому що:

По-перше, до них викладач готується заздалегідь;

По-друге, на них викладач часто використовує щось таке, чого раніше не було (наприклад, ілюстративний матеріал у вигляді відеозаписів тощо);

По-третє, студенти попереджаються про таке заняття і готують до нього особливу інформацію.

Отже, на відкритому занятті викладач намагається вразити студентів і